До 1730 року місця, де зараз село Олексіївка, була диким ненаселеним степом, по якому нишпорили дикі звірі, та татарські вершники в пошуках здобичі. Указами від 6 і 27 квітня 1731 року наказано було будувати «лінію від Дніпра по Орелі до Устя Берестової» і на цю роботу призначені були, крім слобідськихчеркасів, до 20000 гетьманських козаків і їх підпомічників. У червні того ж року, за пропозицією генерал-майора Тараканова, завідував возведенням лінії, наказано "замість лінії, яка призначена була від річки Берестової до Зміївського Монастирю, вести лінію по зручності для фортець і поселення полків " по річці Береці.
Указом від 19 березня1736 року наказано заселити 18 фортець, розташованих на лінії по Самарі, Орелі, Береці до Сіверського Дінця та Ізюма. Мешканці російських губерній (Курської, Орловської, Тамбовської і Воронезької) оселили селище Олексіївське та інші. Для цих поселенців була побудована в селищі Олексіївці дерев'яна церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці, не раніше 1735 року[1].
З 1763 року починаються метрики слободи Олексіївки, але вже не храму Різдва Пресвятої Богородиці, а Миколаївської церкві.
У 1781 році, з благословення Архієпископа Словенського і Херсонського Никифора, на місце згорівшого храму придбаний храм в слободі Яківлівці, а в 1782 році освячені були два престоли його: головний на честь Різдва Богородиці, і боковий в ім'я Святителя Миколая.
XIX століття
У 1830 році, коли в цих місцях вперше з'явилася холера, місцеве духовенство і народ доручили себе заступництву Божої Матері. Особливо молилися перед іконою Руденської Божої Матері, носили при хресному ході Святу ікону Небесної Покровительки навколо селища та по будинкам. В усьому селищі, протягом трьох місяців, померло від холери не більше 10 чоловік, хоча хворих на холеру було багато.
У 1848 році, в один місяць липень, з 5985 осіб померло 500 осіб від холери і від цинги. В 1849 році, померло 300 осіб.
1848 рік запам'ятався надовго страшним неврожаєм, спекотним літом, пекучими вітрами, нестерпною посухою. В 1849 році померла велика частина худоби і від такого лиха багато господарів стали бідняками, а деякі родини були знищені.
За даними на 1864 рік у казеному селі, центрі Олексіївської волостіЗміївського повіту, мешкало 3366 осіб (1684 чоловічої статі та 1682 — жіночої), налічувалось 489 дворових господарств, існували православна церква та станова квартира, відбувалось 4 ярмарки на рік[2].
XX століття
Виїзд червоної валки з хлібом колгоспу «Хвиля пролетарської революції» із села Олексіївка під час Голодомору 1932 року.
Станом на 1914 рік кількість мешканців села зросла до 6152 осіб[3].
З 1927 до 1947 року село Олексіївка було районним центром Олексіївського району Харківської області. У 1952 році районним центром стало село й залізнична станція Лихачове.[4]
Під час Російського вторгнення в Україну вранці 3 березня2022 року в Олексіївці українські військові підірвали міст через річку Берека для унеможливлення просування російських військ, які рухалися в бік Первомайського. Під час вибуху було пошкоджено газогін високого та середнього тиску, а також лінія електропередачі 10 кВ[7]
Того ж дня ввечері, близько 19 години, по селу Олексіївка було завдано авіаудару. Внаслідок цього було зруйновані 2 приватні житлові будинки, пошкоджені інші будівлі (вибиті шибки, пошкоджені дахи) та автівки. Постраждала 1 жінка, яку з травмами від уламків розбитого скла доставили до лікарні. Також поліцейські зібрали доказову базу злочину для передачі до Служби безпеки України.[8][9][10].
Економіка
Молочно-товарна ферма.
Піщаний кар'єр.
Пам'ятки
Олексіївська фортеця Української лініїКургани, розташовані на північ та на схід від села
.jpg)
