Бірки (Зміївська міська громада)

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Бірки.
село Бірки
Світлина станції Бірки між 1885 та 1888 роками
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Чугуївський район
Тер. громада Зміївська міська громада
Код КАТОТТГ UA63140030060014819
Облікова картка Бірки 
Основні дані
Засноване 1659 (365 років)
Населення 2936
Площа 1,31 км²
Густота населення 2241,22 осіб/км²
Поштовий індекс 63421
Телефонний код +380 5747
Географічні дані
Географічні координати 49°43′5″ пн. ш. 36°3′19″ сх. д. / 49.71806° пн. ш. 36.05528° сх. д. / 49.71806; 36.05528
Середня висота
над рівнем моря 		126 м
Водойми р. Джгун, Мжа, Дахновський
Відстань до
районного центру 		15 км
Найближча залізнична станція Бірки
Місцева влада
Адреса ради 63404, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 16
Карта
Бірки. Карта розташування: Україна
Бірки
Бірки
Бірки. Карта розташування: Харківська область
Бірки
Бірки
Мапа
Мапа

CMNS: Бірки у Вікісховищі

Бі́рки — село в Україні, у Зміївській міській громаді Чугуївського району Харківської області. Населення становить 2936 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Бірківська сільська рада.

Географія

Село Бірки розташоване між річками Джгун (3,5 км, правий берег) та Мжа (5 км, правий берег). До села примикають селище Залізничні Бірки й села Гужвинське, Федорівка, Кирюхи. Через село проходить залізниця, станція Бірки, та автошлях територіального значення Т 2107. У селі знаходяться декілька невеликих лісових масивів, у тому числі урочища Стара Пасіка, Прокопія (дуб).

Історія

Село засноване у 1659 році.

За даними на 1864 рік у казенному селі Зміївського повіту мешкала 1321 особа (671 чоловічої статі та 650 — жіночої), налічувалось 196 дворових господарств, існувала православна церква[1].

Втрачений Храм Христа Спасителя в Бірках

У 1869 році відкрита залізнична станція Бірки на лінії Харків — Лозова —Севастополь.

Станом на 1885 рік у колишній власницькій слободі, центрі Бірчанської волості, мешкало 1628 осіб, налічувалось 273 дворових господарства, існували православна церква, школа, 3 лавки[2].

Місце залізничної аварії під Бірками

17 (29 жовтня) 1888 сталася аварія імператорського поїзда російського імператора Олександра III з родиною. Цар уцілів. З цієї нагоди збудовано Храм Христа Спасителя в Бірках.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1867 осіб (933 чоловічої статі та 934 — жіночої), з яких 1867 — православної віри[3].

Станом на 1914 кількість мешканців слободи зросла до 2791 особи[4].

З 24 серпня 1991 рокк Бірки у складі Незалежної України.

12 червня 2020 року розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області» Бірківська сільська рада об'єднана з Зміївською міською громадою.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Зміївського району, село увійшло до складу Чугуївського району[5].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3077 осіб, з яких 1440 чоловіків та 1637 жінок[6].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними [7]:

Мова Кількість Відсоток
українська 2491 84.84%
російська 431 14.68%
білоруська 8 0.27%
інші/не вказали 6 0.21%
Усього 2936 100%

Економіка

  • Велика птахо-товарна ферма, машинно-тракторні майстерні.
  • Державна дослідна станція птахівництва НААН (раніше — Інститут птахівництва УААН)[8]
  • Племінне господарство «Бірки» «Інститут птахівництва УААН».
  • «Гріг Лтд», ВКФ, ТОВ.
  • «Агроімпекс», ПФ.

Об'єкти соціальної сфери

  • Заклад дошкільної освіти.
  • Середня загальноосвітня школа.
  • Клуб.
  • Стадіон
  • Лікувально-діагностичний центр «Лорітом».

Відомі особи

Примітки

  1. ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1601)(рос. дореф.)
  2. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-247. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
  5. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 травня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела