PROFILPELAJAR.COM

село Бригадирівка
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Ізюмський район
Тер. громада	Балаклійська міська громада
Код КАТОТТГ	UA63040010060028474
Облікова картка	Бригадирівка
Основні дані
Засноване	1783 (241 рік)
Населення	994
Площа	2,901 км²
Густота населення	342,64 осіб/км²
Поштовий індекс	64230
Телефонний код	+380 5749
Географічні дані
Географічні координати	49°33′21″ пн. ш. 37°4′47″ сх. д. / 49.55583° пн. ш. 37.07972° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	98 м
Водойми	р. Волоська Балаклійка
Відстань до; районного центру	31 км
Найближча залізнична станція	Балаклія
Відстань до; залізничної станції	31 км
Місцева влада
Адреса ради	64230, Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Бригадирівка, вул. Центральна,86
Карта
	Бригадирівка
	Бригадирівка
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бригадирівка.

Бригади́рівка — село в Україні, у Балаклійській міській громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 994 осіб.

Географія

Село Бригадирівка поділено на дві частини. Поруч протікають річки Волоська Балаклійка і Жолобок, за 2 км — колишнє село Веселе. Близько села знаходиться курган Могила-Царькова (висота 5 м). Поруч проходить автошлях міжнародного значення М03 E40.

Історія

Село вперше згадується у 1783 році^[1].

За даними на 1864 рік у казеному селі Бригадирове Волоховоярської волості Зміївського повіту мешкало 1158 осіб (585 чоловічої статі та 573 — жіночої), налічувалось 373 дворових господарства, існувала православна церква, відбувалось 3 ярмарки на рік^[2].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 4 666 осіб^[3].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Бригадирівці, комуні Червоний Фронтовик та хуторі Бурлуцький — 496 людей^[4].

12 червня 2020 року Бригадирівська сільська рада об'єднана з Балаклійської міською громадою.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Балаклійського району, село увійшло до складу Ізюмського району^[5].

22 червня 2023 року рішенням №230 Національної комісії зі стандартів державної мови віднесено до списку населених пунктів, які «можуть не відповідати лексичним нормам української мови», зокрема стосуватися «російської імперської чи колоніальної політики». Громаді рекомендовано обґрунтувати доцільність збереження поточної назви або запропонувати нову назву в установленому законодавством порядку.^[6]

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[7]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	926	93.16%
російська	62	6.24%
вірменська	4	0.40%
інші/не вказали	2	0.20%
Усього	994	100%

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Харківська область)

Примітки

↑ ^а ^б Филарет (Д.Г. Гумилевский) Историко-статистическое описание Харьковской епархии: в 2-х томах. Х. Издательство «Харьковский частный музей городской усадьбы», 2011 г. – Т.2. – с. 126
↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1598)(рос. дореф.)
↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 205—214 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 15 вересня 2015.
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Понад 1400 назв сіл, селищ та міст України Національна комісія зі стандартів державної мови рекомендує змінити. Архів оригіналу за 27 червня 2023. Процитовано 27 червня 2023.
↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних