Максиміліан I

	Максиміліан I; нім. Maximilian I
	Максиміліан I
	Імператор Священної Римської імперії
	Імператор Священної Римської імперії
1508 — 12 січня 1519
Попередник:	Фрідріх III
Наступник:	Карл V Габсбург
Ім'я при народженні:	нім. Erzherzog Maximilian von Österreich
Народження:	22 березня 1459; Вінер-Нойштадт, Штирія, Священна Римська імперія
Смерть:	12 січня 1519 (59 років); Вельс, Ерцгерцогство Австрія, Священна Римська імперія
Поховання:	Вінер-Нойштадт, Верхня Австрія
Країна:	Священна Римська імперія
Релігія:	католицька церква
Рід:	Габсбурги
Батько:	Фрідріх III
Мати:	Леонора Португальська
Шлюб:	Марія Бургундська
Діти:	Філіп, Маргарита
Автограф:
Нагороди:
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Максиміліан I (значення).

Максиміліа́н I (нім. Maximilian I; 22 березня 1459(14590322) — 12 січня 1519) — 31-й імператор Священної Римської імперії (1508—1519). Король Німеччини (1486—1519). Герцог Штирійський, Каринтійський, Крайнський, ерцгерцог Австрійський (з 1493).

Представник німецького дому Габсбургів. Син імператора Фрідріха III і португальської інфанти Леонори, доньки португальського короля Дуарте I. Народився у Вінер-Нойштадті, Внутрішня Австрія. Правив спільно зі своїм батьком від 1483 року. Прийняв імператорський титул без папського визнання, порушивши традицію. Визнаний імператором пост-фактум папою Юлієм II. Провів адміністративну і військову реформу у Священній Римській імперії з метою централізувати управління. Створив підвалини багатонаціональної держави Габсбургів, що контролювала значну частину Європи. Вів війни з Францією за Бургундію (1477—1482), Бретань (1488—1491) та Італію (з 1494).

Уклав династичний союз із Угорщиною (1515), титулярний король Угорщини, Далмації, Хорватії, король Галичини та Володимирії, тощо.

Був патроном мистецтв, наук і гуманістів. За його правління розпочалася Реформація в Німеччині (1517). Одружувався тричі, з Марією Бургундською, Анною Бретанською і Б'янкою Сфорцею. Батько кастильського короля Філіпа І і Маргарити Австрійської, управительки Нідерландів. Помер у Вельсі, Верхня Австрія. Прізвисько — Оста́нній ли́цар (нім. der letzte Ritter).

Біографія

Молодість майбутній імператор провів здебільшого в Австрії. У нього склалися не дуже гарні стосунки зі своїм батьком, який за своєю природою був одинаком і дуже похмурою людиною. Вихованням Максиміліана займалася його мати — Леонора Португальська (1434-1467), яка значно вплинула на його світогляд. Не дивно, що Максиміліан був дуже прив'язаний до матері. Її рання смерть суттєво позначилася на характері молодого Габсбурга.

Зовнішня політика

Франція

Відносини імперії, династії Габсбургів з королівством Франція були досить доброзичливими. Ситуація змінилася після загибелі Карла Сміливого, герцога Бургундії, правителя більшості нідерландських провінцій. У нього залишилася єдинна спадкоємиця — донька Марія Бугундська. Відразу розгорнулася боротьба: король Франції Людовик XI Розсудливий з одноко боку, імператор Фрідріх, с іншого, домогалися, щоб їх сини стали чоловіками Марії. Перемогла габсбурзька партія — її підтримала аристократія, шляхта, та міста Нідерландів. Таким чином у 1477 році Максиміліан одружився з Марією Бургундською. Але Генеральні штати нідерландських провінцій — Фландрії, Брабанту, Пікардії, Артуа, Зеландії, Голландії, Гельдерна, Лімбурга, Люксембурга, Намюра та Ено — обмежили права Максиміліана на втручання й вплив на їхні справи. Фактично він був принцом-консортом.

Після оприлюднення цього шлюбу розпочалася війна із Францією. Вона точилася на двох напрямкам — у Нідерландах та Бургундії. Союзником Франції були швейцарські кантони. Максиміліан намагався домовитися з Людовиком XI, уклавши компромісну угоду: планувалося укласти шлюб між донькою Максиміліана Маргаритою та сином Людовика Карлом. Посаг Маргарити складався з Пікардії та Артуа.

У 1482 році становище Максиміліана у Нідерландах погіршилося. Внаслідок нещасного випадку загинула Марія Бургундська. Регентська рада взяла владу у Нідерландах у свої руки, відсторонивши Максиміліана від контролю над сином Філіпом. Все це супроводжувалося тиском з боку Людовика XI. На щастя наступного року, 1483, той помер.

Максиміліан намагався приєднати до своїх володінь герцогство Бретань, одружившись з її правителькою Ганною. Навіть було укладено шлюб за довіреністю. Але у 1491 році новий король Франції Карл VIII збройно вдерся до Бретані, захопив її. Тут же, у столиці герцогства, Ренні, одружився з Ганною Бретонською, приєднавши герцогство до Франції. Протягом 1491—1492 років точилася запекла боротьба між Францією та Максиміліаном. Нарешті у 1493 році укладено мир у Селісі, за яким Австрія отримала Артуа, Франш-Конте, Шароле, а Франція — Бургундію та Пікардію.

Італія

Докладніше: Італійські війни

19 серпня 1493 року у Лінці помер Фрідріх III. Максиміліан став одноосібним королем Німеччини. З цього часу він міг вільніше проводити свою політику. Перш за все Максиміліан звернув увагу на Італію, поставивши за мету зміцнення ваги та авторитету імператорської влади в цій країні. Він уклав угоду з одним з сильних володарів півострова — Людовіко Сфорца, який правив Міланом. Згідно з цією угодою Максиміліан одружувався з племінницею Лодовіко Б'янкою Марією та отримував посаг у розмірі 400 тисяч дукатів, а навзаєм визнавав Сфорца герцогом Мілану. У 1495 році за ініціативою Максиміліана створено Священну лігу у складі Німеччини, Іспанії, Мілана, Рима, Венеції. Головною її метою було протистояти Франції, яка розпочала Італійські війни.

По смерті короля Франції Карла VIII Люб'язного (1498) Ліга розпалася. Але вже у 1508 році створюється нова — Камбрейська (Папа Римський, Імперія, Іспанія, Франція) проти зазіхань Венеціанської республіки. Максиміліан вдерся до Італії, захопив Верону, взяв у облогу Падую, тим часом французькі війська розбили основні сили Венеції у битві при Ан'ядело. Після перемоги над Венецією виникла Ліга проти Франції у складі Швейцарії, Іспанії, Імперії, Папи Римського, Мілану. Але в 1512 році Франція перемогла своїх суперників. Тож Максиміліан уклав мир з Венецією.

Внутрішня політика

Угорщина

Водночас загроза з'явилася зі Сходу — з боку Угорщини. Свої права на Австрію, Штирію та Каринтію пред'явив угорський король Матвій Корвін, який у 1485 році зайняв усі ці землі. Імператор навіть не чинив гідного опору, занепав духом, ні про що не думав. В цій ситуації лідером тих, хто не збирався складати зброю, став Максиміліан. За підтримки інших німецьких князів його проголосили в Аахені у 1486 році королем Німеччини. Тож у країни стало два королі — Фрідріх та його син Максиміліан, який не тільки продовжив боротьбу з угорцями, але й розширював володіння — змусив у 1490 році свого родича Сігизмунда відмовитися від Тироля на користь Максиміліана. У цьому ж році помер Матяш Корвін, і Максиміліан повернув усі втрачені землі.

Нова німецька політика

Водночас у Німеччині Максиміліан створює нову армію, за сучаними на той час принципами. Вона складалася з найманих вояків — ландскнехтів, озброєних переважно довгими піками. Вже в 1499 року він розпочинає війну проти Швейцарської конфедерації, яка для Максиміліана скінчилася невдало — за Базельською угодою Максиміліан вимушений був визнати незалежність швейцарців.

В цей же момент Максиміліан намагається реформувати королівську та імператорську владу. У Вормсі відбувається рейхстаг, на якому приймаються рішення про:

реформування держави;
«Вічний мир» (спроби запобігти всім конфліктам, принаймні на території Німеччини);
впровадження «суспільного пфенніга»;
створення імперського суду;
постійної імперської державної ради.

Але все це не вдовольнило ні Максиміліана, ні німецьких князів. Вже у 1500 році на рейхстазі у Аугсбурзі вони фактично позбавили Максиміліана влади, залишивши йому тільки титул короля Німеччини. Владу перебрав імперський уряд на чолі із майнцьким архієпископом Бертольдом фон Хеннебергом.

Однак, у 1504 році Максиміліан зміг втрутитися у справи князів. Розпочалася війна між курфюрством Пфальц та герцогством Баварія за Нижню Баварію. Максиміліан у битві при Регенсбурзі розбив війська Пфальца, а у 1505 році укладено мир: Нижня Баварія відійшла до герцога Баварії, а Максиміліан отримав фортеці Куфштайн, Раттенберг та Кітцбюель.

За всіма цими справами Максиміліан не забував ще про одну — отримати від Папи Римського титул імператора Священної Римської імперії. Він навіть у 1507 році планував похід на Рим. Зважаючи на невтішні перемовини з папською курією, Максиміліан сам оголосив себе у 1508 році імператором.

1511 року захопив та приєднав до імперії графство Зоненберг. У 1512 році на рейхстазі у Кельні створено 10 імперських округів: Бургундський, Австрійський, Верхньосаксонський, Баварський, Франкський, Швабський, Верхньорейнський, Нижньорейнсько-Вестфальський, Нижньосаксонський. Не увійшли до системи округів: Богемія, Моравія, Лужиця, землі імперських лицарів. Метою цього були спроби ефективніше керувати німецькою частиною Імперії та посилити владу імператора.

Останні роки

Максимілан продовжував проводити політику приєднання земель та налагодження стосунків із Францією. Для цього у 1515 році укладено угоду між Габсбургами та Ягеллонами, згідно з якою онук Максиміліана Фердинанд брав за дружину доньку короля Богемії та Угорщини Владислава Ягеллона — Анну. У 1516 році у Брюсселі укладено угоди з Францією.

1517 року Максиміліан готував похід проти Османської імперії, але німецькі князі відмовилися підтримати його ідею.

12 січня 1519 року імператор Максиміліан I помер у Велсі (Верхня Австрія).

Сім'я

Докладніше: Габсбурги

Батько: Фрідріх III (імператор Священної Римської імперії)
Матір: Леонора Португальська
1-ша дружина: Марія Бургундська (1457—1482)
- Філіп IV (герцог Бургундії) (1478—1506)
- Маргарита I (штатгальтер Нідерландів) (1480—1430)
- Франциск (1481)
- Незавершена вагітність (1482)
2-га дружина: Анна I (герцогиня Бретані) (1477—1514)
3-тя дружина: Б'янка Марія Сфорца (1472—1510)
Десять бастардів.

Примітки

Джерела

Hollegger, Manfred. Maximilian I., 1459—1519, Herrscher und Mensch einer Zeitenwende. Kohlhammer, Stuttgart 2005, ISBN 3-17-015557-1.
Wiesflecker, Hermann. Kaiser Maximilian I. Das Reich, Österreich und Europa an der Wende zur Neuzeit. 5 Bände. Oldenbourg, München 1971—1986. (Standardwerk)
Wiesflecker, Hermann. Maximilian I. Die Fundamente des habsburgischen Weltreiches. Verlag für Geschichte und Politik, Wien/ München 1991, ISBN 3-7028-0308-4.
Heinrich Ulmann. Maximilian I., römischer König und Kaiser // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1884, Band 20, S. 725–736.
Hermann Wiesflecker. Maximilian I. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1990, Band 16, S. 458–471 (Digitalisat).
Бібліографія. Maximilian I. // Німецька національна бібліотека
Роботи про Максиміліан I // Цифрова бібліотека Німеччини