PROFILPELAJAR.COM

Дата:	6—7 серпня 1943 року
Місце:	Між островами Велья-Лавелья і Коломбангара
Результат:	Перемога США

Бій в затоці Велья
	Друга світова війна, Війна на Тихому океані
	Есмінець «Стеретт»Есмінець «Стеретт»
	7°54′ пд. ш. 156°49′ сх. д. / 7.9° пд. ш. 156.82° сх. д.
Дата:	6—7 серпня 1943 року
Місце:	Між островами Велья-Лавелья і Коломбангара
Результат:	Перемога США
Сторони
США	Японська імперія
Командувачі
Фредерік Мусбраггер	Кадзу Сугіура
Військові сили
6 есмінців	4 есмінці
Втрати
немає	3 есмінці потонули, 1210 (1115) загиблих

Бій в затоці Велья — одна з бойових сутичок під час Тихоокеанської кампанії. Відбулася в ніч з 6 на 7 серпня 1943 року, в затоці Велья, між островами Велья-Лавелья і Коломбангара.

Склад сторін

США	Японія
есмінець «Данлап» (флагман)	есмінець «Хагікадзе» (флагман)
есмінець «Крейвен»	есмінець «Арасі»
есмінець «Маурі»	есмінець «Кавакадзе»
есмінець «Ленг»	есмінець «Сігуре»
есмінець «Стеретт»
есмінець «Стек»

Передісторія

Після своєї перемоги в битві біля острова Коломбангара японці поспішали закріпитися в цьому регіоні. В містечку Віла на півдні острова був організований великий гарнізон, а для його постачання і доставки підкріплень використовували нічні рейси есмінців — так звані Токійські експреси. 19 липня, 22 липня і 1 серпня доставки пройшли успішно.

Бій

5 серпня японці черговим рейсом Токійського експресу відправили підкріплення на острів Коломбангара — 4 есмінці, з яких 3 були завантажені військами. 6 серпня, в 16:30, японська колона була виявлена з літака і для перехоплення американці вислали до Велья-Лавелья оперативну групу 31.2, яка складалася з 6-ти есмінців під керівництвом коммандера Фредеріка Мусбраггера.

В 23:30 японська колона досягла північно-східного кінця острова Велья-Лавелья, а в 23:33 їх побачив радарний пост «Данлапа». В 23:41 американські есмінці виконали торпедний залп лівим бортом. В 23:44 на «Сігуре» помітили кораблі супротивника і дали залп із 8 торпед, але було пізно — «Арасі» отримав влучання трьох торпед і одразу загорівся (пізніше його добили артилерією і ще однією торпедою, в 0:17 він затонув), «Кавакадзе» (потонув в 23:51) і «Хакікадзе» (потонув в 0:18) також отримали влучання, запалали і втратили хід. «Сігуре» встиг вивернутися від більшості торпед, але одна в нього все ж таки потрапила, на щастя для японців вона не розірвалася. Потім «Сігуре» поставив димову завісу і під її прикриттям зміг відійти. Жодна з японських торпед в ціль не влучила.

Результати бою

Результат став страшним ударом для японського флоту — більше тисячі осіб загинуло і три кораблі потонуло, і все це в результаті одного нічного торпедного бою, в якому, завдяки більш сучасним торпедам, традиційно лідирували японські есмінці. Крім того, за результатами бою стало зрозуміло, що в нічних битвах з'єднання американських есмінців можуть діяти самостійно, без крупних кораблів.

Література

Brown, David (1990). Warship Losses of World War Two. Naval Institute Press. ISBN 1-55750-914-X.
Calhoun, C. Raymond (2000). Tin Can Sailor: Life Aboard the USS Sterett, 1939-1945. Naval Institute Press. ISBN 1-55750-228-5.
Crenshaw, Russell Sydnor (1998). South Pacific Destroyer: The Battle for the Solomons from Savo Island to Vella Gulf. Naval Institute Press. ISBN 1-55750-136-X.
D'Albas, Andrieu (1965). Death of a Navy: Japanese Naval Action in World War II. Devin-Adair Pub. ISBN 0-8159-5302-X.
Dull, Paul S. (1978). A Battle History of the Imperial Japanese Navy, 1941-1945. Naval Institute Press. ISBN 0-87021-097-1.
Hara, Tameichi (1961). Japanese Destroyer Captain. New York & Toronto: Ballantine Books. ISBN 0-345-27894-1.-Firsthand account of the battle by Japanese squadron commander aboard Shigure.
Hone, Thomas C. (1981), The Similarity of Past and Present Standoff Threats, Proceedings of the U.S. Naval Institute, Annapolis, Maryland, № Vol. 107, No. 9, September 1981, с. 113—116, ISSN 0041-798X
Kilpatrick, C. W. (1987). Naval Night Battles of the Solomons. Exposition Press. ISBN 0-682-40333-4.
Morison, Samuel Eliot (1958). Breaking the Bismarcks Barrier, vol. 6 of History of United States Naval Operations in World War II. Castle Books. ISBN 0-7858-1307-1.
Roscoe, Theodore (1953). United States Destroyer Operations in World War Two. Naval Institute Press. ISBN 0-87021-726-7.

Посилання

Battle of Vella Gulf [Архівовано 15 жовтня 2004 у Wayback Machine.] by Vincent P. O'Hara (англ.)
Семюель Е. Морісон Флот двох океанів. Американський флот під час Другої світової війни [Архівовано 20 листопада 2012 у Wayback Machine.]
Шерман, Фредерік Війна на Тихому океані. Авіаносці в бою [Архівовано 3 листопада 2007 у Wayback Machine.]
Naval Weapons.com: Склад сторін [Архівовано 5 квітня 2005 у Wayback Machine.]

Примітки

↑ Книга: Пол Стівен Далл: Бойовий шлях ІЯФ
↑ Battle of Vella Gulf [Архівовано 15 жовтня 2004 у Wayback Machine.] by Vincent P. O'Hara (англ.)
↑ Long Lancers [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.]: «Хагікадзе» — 178 погибших [Архівовано 20 вересня 2010 у Wayback Machine.], «Арасі» — 178 загиблих [Архівовано 2019-11-19 у Wayback Machine.], «Кавакадзе» — 169 загиблих [Архівовано 27 листопада 2019 у Wayback Machine.] 900 бійців піхоти, 310 вижило з всього загону — 178+178+169+900-310 = 1115