Вночі 4 липня оперативна група 36.1 під командуванням контр-адмірала Ейнсуорта займалась артобстрілом японських позицій в Еногаї-Інліт і Віла-Стенморі. Потім, повертаючись на острів Еспіріту-Санто для поповнення запасів, з'єднання отримало наказ командуючого Вільяма Холсі перехопити черговий рейс Токійського експресу на Нову Джорджію, що віз підкріплення для гарнізону Мунди. Здійснивши швидкий перехід, з'єднання прибуло в затоку Кула вночі з 5 на 6 липня.
Японське з'єднання складалося з 10 есмінців і було поділене на дві транспортні групи і групу підтримки. Підійшовши до Коломбангара, контр-адмірал Акіяма наказав першій транспортній групі висаджувати війська в Вілі, проміжному пункті перед відправкою в Мунду. В 1:43 він віддав аналогічне розпорядження другій групі, незважаючи на те, що в 1:36 був встановлений перший радіолокаційний контакт з американськими кораблями. Але, трохи пізніше, оцінивши сили противника, Акіяма наказав транспортним групам повернутися і вступити в бій.
В 1:57 американські кораблі відкрили артилерійський вогонь, а японці випустили торпеди. Американці зосередили вогонь на головному есмінці «Ніідзукі», і він, отримавши багато влучень, швидко потонув. Два інших есмінці з групи підтримки, «Судзукадзе» і «Танікадзе», випустили торпеди і, маючи невеликі пошкодження, сховалися за димовою завісою. В 2:04 американський крейсер «Гелена» отримав торпедне влучання в носову частину, протягом двох наступних хвилин ще два влучання в район міделя, і почав швидко тонути.
В 2:21 «Сент-Луїс» і «Гонолулу» відкрили вогонь по другій транспортній групі японців, що підійшла до місця бою. Обмінявшись артилерійськими залпами з американцями, японські есмінці відступили. При відступі «Нагацукі» наскочив на мілину в районі Віли і сильно застряг. «Сацукі» намагався його зтащити, але невдало.
До половини третьої основний бій закінчився і Ейнсуорт наказав головним силам повертатися на базу. Проте, на полі бою ще залишалися есмінці обох сторін, що займалися рятуванням екіпажів затонувши кораблів. «Редфорд» і «Ніколас» підбирали екіпаж «Гелени», а «Амагірі» намагався врятувати екіпаж «Ніідзукі». «Ніколас» і «Амагірі», помітили один одного та обмінялися торпедними залпами, а пізніше і артилерійськими залпами. «Амагірі» отримав влучання і відступив, прикрившись димовою завісою. Екіпаж «Ніідзукі» так і залишився в воді.
«Ніколас» і «Редфорд» продовжували рятувати екіпаж «Гелени», і пізніше на них напоровся «Мотідзукі», що повертався з Віли. Втім, артилерійська перестрілка не принесла практично жодних результатів.
«Нагацукі», який сів на мілину, урешті-решт був залишений екіпажем, а вранці був розбомблений американською авіацією.
Результати бою
Незважаючи на відносно рівні втрати (легкий крейсер проти двох есмінців), доставка підкріплення була практично зірвана — з 2 600 осіб мети досягли лише 850. Виходячи з цього, можна казати про стратегічну перевагу, отриману американцями по результатам бою.
Література
Brown, David (1990). Warship Losses of World War Two. Naval Institute Press. ISBN1-55750-914-X.
Domagalski, John J. (2012). Sunk in Kula Gulf: The Final Voyage of the USS Helena and the Incredible Story of Her Survivors in World War II. Potomac Books Inc. ISBN1597978396.
Hara, Tameichi (1961). Japanese Destroyer Captain. New York & Toronto: Ballantine Books. ISBN0-345-27894-1.
Hone, Thomas C. (1981), The Similarity of Past and Present Standoff Threats, Proceedings of the U.S. Naval Institute, Annapolis, Maryland, № Vol. 107, No. 9, September 1981, с. 113—116, ISSN0041-798X
Kilpatrick, C. W. (1987). Naval Night Battles of the Solomons. Exposition Press. ISBN0-682-40333-4.
McGee, William L. (2002). Operation TOENAILS. The Solomons Campaigns, 1942-1943: From Guadalcanal to Bougainville--Pacific War Turning Point, Volume 2 (Amphibious Operations in the South Pacific in WWII). BMC Publications. ISBN0-9701678-7-3.
_firing_during_the_Battle_of_Kula_Gulf,_6_July_1943_(80-G-54553).jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
