PROFILPELAJAR.COM

	Юліан (Сас-Куїловський)
	Митрополит Галицький, ; Архієпископ Львівський, ; єпископ Кам'янецький
	Митрополит Галицький, ; Архієпископ Львівський, ; єпископ Кам'янецький
30 серпня 1899 — 4 травня 1900
Обрання:	30 серпня 1899
Церква:	Українська Греко-Католицька Церква
Попередник:	Сильвестр Сембратович
Наступник:	Андрей Шептицький
	Єпископ Станіславівський
	Єпископ Станіславівський
22 вересня 1891 — 30 серпня 1899
Обрання:	22 вересня 1891
Попередник:	Юліан Пелеш
Наступник:	Андрей Шептицький
	Єпископ-помічник Перемиський, титулярний єпископ Hephaestus
	Єпископ-помічник Перемиський, титулярний єпископ Hephaestus
26 червня 1890 — 22 вересня 1891
Альма-матер:	ЛНУ ім. І. Франка
Діяльність:	політик, католицький священник, католицький єпископ
Народження:	1 травня 1826; Конюшки-Королівські
Смерть:	4 травня 1900 (74 роки); Львів
Похований:	Личаківський цвинтар
Батько:	Венедикт Куїловський
Мати:	Катерина Кущикевич
Священство:	1 квітня 1854
Єп. хіротонія:	1890

Митрополи́т Юліа́н Сас-Куїло́вський (у світі Юліа́н Куїло́вський гербу Сас, пол. Julian Kuiłowski herbu Sas; 1 травня 1826, Конюшки-Королівські — 4 травня 1900, Львів) — єпископ Української греко-католицької церкви; з 30 серпня 1899 року — Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський — предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.

Життєпис

Народився 1 травня 1826 року в сім'ї пароха села Конюшки-Королівські, шляхтича гербу Сас Венедикта Куїловського та його дружини — Катерини з Кущикевичів. Навчався у тривіальній школі в Рудках, головній німецькомовній школі (Самбір), гімназії у Львові, яку закінчив 1845 року. З 1846 року — на філософському факультеті Львівського університету, цього року його відрахували за участь (чи підозри) у революційному русі. Перевівся навчатись до Перемишля (філософія). 1847 року перервав навчання, почав практику в Дирекції скарбу.

Поновився під час революції 1848-го на 2-й курс Львівського університету, водночас був сотником Академічної гвардії в Перемишлі. Після розгрому революціонерів у Львові 1 листопада 1848 року був на короткий час арештований. Звільнившись, виїхав до Пряшева, де вступив до легіону генерала Висоцького.^[2] Потім воював у складі польського легіону генерала Юзефа Бема угорської революційної армії, учасник битви під Сегедом. Після поразки повстання в серпні 1849 року перебував тимчасово в Сербії та Болгарії. Упродовж 1848—1850 рр. — капітан турецької армії під командуванням Османа-Паші.

За сприянням князя Адама Чарторийського отримав дозвіл на мешкання в Парижі. За сприяння колишнього «змартвихвстанця» о. Іполита Терлецького був прийнятий навчатись у новоствореному руському колегіумі для східних місій. Богослів'я закінчив у Парижі (1851–1854), під час навчання познайомився з Адамом Міцкевичем. Висвячення в ієреї отримав за католицьким обрядом в Римі 1 квітня 1854 року з обов'язком відправляти літургії за східним обрядом. Війна в Криму перешкодила виїхати з місіями до Болгарії, тому 2 роки був душпастирем в Парижі. 1856 року був викликаний до Риму, відправлений на острів Керкіра; звідти через хворобу повернувся до Парижу.

Амністований 1857 року, невдовзі прибув до Перемиської єпархії, де жив у монастирі. Вікарій в Руському Селі, в 1859 році — перший парох УГКЦ тут; провів в Руському Селі 25 років. Сапіги поважали його як шляхтича, що навчався в Парижі, сприяли спільній з Перемиським єпископом Іваном Ступницьким поїздці до Риму в 1878 році. 1878 року отримав від Папи Льва ХІІІ титул таємного папського камергера.

1882 року був іменований крилошанином Перемиського собору. Потім став катедральним проповідником, парохом, ректором духовної семінарії в Перемишлі (1883—1884 рр.), віце-офіціялом суду єпископів. В березні 1887 року став архипресвітером та керуючим новоствореної Станіславівської єпархії УГКЦ.

1890—1891 — єпископ-суфраган (помічник) Перемиський та титулярний єпископ Hephaestus — помічник Перемиського єпископа Івана Ступницького, єпископські свячення прийняв 26 червня 1890 року.

З 3 серпня 1891 року — єпископ Станиславівської єпархії. З вересня 1891 до 1899 року — другий єпископ-ординарій Станіславівської єпархії УГКЦ.

В 1893 році з галицькими прочанами побував у Римі, мав спеціальну аудієнцію Папи Лева ХІІІ. Під час зворотньої дороги 8 червня 1893 р. на «двірці» у Відні його та митрополита Сильвестра Сембратовича «зневажили» представники радикальної української молоді.^[3]

23 травня 1898 року став асистентом папського трону. 16 (28) грудня 1898 року став наступником Митрополита Галицького. 22 січня 1899 року — номінований на посаду цісарем, затверджений Ватиканом 30 серпня. 14 вересня 1899 року відмовився від пишної церемонії входження на посаду Митрополита Галицького, 6000 ринських офірував бідним. У квітні 1900 року отримав від цісаря Франца Йозефа І придворний чин таємного радника з титулом ексцеленції.

Жив скромно, багато жертвував на церковні потреби, найбільше — 15 000 ринських — на оновлення «катедрального храму». За даними польського дослідника Чеслава Лєхіцького (ПСБ, 1970), був мало популярним серед українців через «просякнутість» західноєвропейською та польською культурами.

Помер 4 травня 1900 року в Львові й був похований у гробниці галицьких митрополитів і крилошан на Личаківському цвинтарі^[4].

Примітки

↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 171. — ISBN 978-966-8955-00-6
d:Track:Q62416080 d:Track:Q116966495
↑ Lechicki Czesław. Kuiłowski Julian (1826—1900)… S. 111
↑ Lechicki Czesław. Kuiłowski Julian (1826—1900)… S. 112
↑ Встановлено таблицю з іменами похованих у гробниці Львівської капітули – Львівська Архиєпархія Української Греко-Католицької Церкви. ugcc.lviv.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 22 квітня 2018. [Архівовано 2018-04-23 у Wayback Machine.]

Джерела

О. Г. Аркуша. Куїловський-Сас Юліян [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 454. — ISBN 978-966-00-0855-4.
Аркуша О. Куїловський-Сас Юліан // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 664, 665. — ISBN 978-966-7007-99-7..
Lechicki Czesław. Kuiłowski Julian (1826—1900) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970.- Tom XVI/1. — Zeszyt 68. — S. 111—112. (пол.)