Шестовицький археологічний комплекс

Городище Коровель , с. Шестовиця

«Шестовицькій археологічний комплекс» складається з городища, посаду, подолу та двох курганних могильників (на терасі та в заплаві р. Жердови, притоки р. Десни); датується в основному X ст.; розташований в урочищі Коровель, біля села Шестовиця, неподалік від річки Десна, 12 км на південний захід від Чернігова.

Відсутність назви міста в середньовічних джерелах

Зазначене поселення не згадується в літописах та першоджерелах Київської Русі, Скандинавії, Європи — і досі не визначено його історичну назву.

Дослідження Шестовицького археологічного комплексу.

Перші дослідження Шестовицького археологічного комплексу пов’язані з ви вченням поховальних старожитностей. Шестовицкі кургани вже тоді піддавалися грабіжницьким розкопкам шукачами скарбів. У 1874 р. на деяких зруйнованих курганах М.О. Константинович провів контрольні розкопки, в процесі яких, на дні грабіжницьких ям фіксувалися сліди поховальних кострищ із залишками трупоспалень.[1]

Перші розкопки зробив у 1925-27 роках співробітник Чернігівського історичного музею Петро Смолічев.[2][3][4]

1946-го, 1948-го та у 1956—1958 роках розкопки було продовжено[5][6][7]:

Розкопки від 1998 року : одне з найбільших в Європі «поселень вікінгів»

Городище Коровель, розкопки 2012 р.

Від 1998 року відновлено щорічні розкопки (до теперішнього 2010 р.), які ведуться «Шестовицькою міжнародною археологічною експедицією», створеною 1998 році силами українських, російських та норвезьких археологів, Інститутом археології Національної Академії наук України та експедицією Чернігівського педагогічного університету на чолі з В. П . Коваленко.[8][9]. За період 1998—2010 років: розкопано 6120 м²., у 2006 році знайдено «поховання варязького конунга», яке визначено (академіком П. П. Толочко) як «сенсація року в українській археології».

Від 1990-их років  «Шестовицький археологічний комплекс» визнаний (істориками Норвегії та України) як «одне з найбільших поселень вікінгів в Європі»[10][11] (більші за розміром «поселення вікінгів» існували в Скандинавії; див. також «Гньоздовські кургани» поблизу Смоленська).

Від 2001 року : фестиваль «Коровель»; літня міжнародна археологічна школа

Від 2001 року на базі експедиції:

  • Щорічно у липні проводився фестиваль історичного фехтування «Коровель» (останній відбувся у 2012 році). У 2014 був проведений фестиваль середньовічної культури та історичного фехтування "Сіверські вікінги".[12]
  • Проводиться «літня польова міжнародна археологічна школа», в якій щорічно проходять практику до 500 студентів та аспірантів із Центральної та Східної Європи.

Планується будівництво туристичного комплексу з «історичним музеєм просто неба», у якому буде представлена києво-руська та варязька культура X століття[13].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Моця, Олександр (2020). Протоміста Подесення в процесі одержавлення регіону: Випуск І Шестовицький археологічний комплекс (Українською) . Київ, Чернігів: Інституту археології НАН України. с. 229. ISBN 978-617-78-10-9. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: довжина (довідка)
  2. ↑ Смоличев П. И. Раскопки северянских могил в с. Шестовица, летом 1925 г.// Украина. — Кн. 1. — Киев, 1926. — С. 178—180.
  3. ↑ Смоличев П. И. Записки Чернігівського наукового товариства. Праці історико-краєзнавчої секції. — Т.1. — Чернігів, 1931. — С. 56-64.
  4. ↑ Ame T. J. Skandinavische Holzkammergraber aus der Wikingerzeit in der Ukraine// Acta Archeologica. — Vol.II. — Fasc. 3. — Kobenhavn, 1931. — S. 285—302
  5. ↑ Станкевич В. Я. Шестовицька археологічна експедиція 1946 р. // Археологічні пам'ятки УРСР. — Т. 1. — Киев,1949.
  6. ↑ Станкевич Я. В. Шестовицкое поселение и могильник по материалам раскопок 1946 г. // КСИА. — Вып. 87. — Киев, 1962.
  7. ↑ Бліфельд Д. І. Давньоруські пам'ятники Шестовиці. — Київ, 1977.
  8. ↑ Коваленко В. П., Моця А. П., Шекун А. В. Работы Шестовицкой экспедиции // Археологические открытия 1983 года. — М., 1985. — С. 287—288.
  9. ↑ Андрощук Ф. О., Беляєва С. О., Блажевич Н. В., Якубов В. М. Старожитності Шестовиці. — К., 1996.
  10. ↑ Коваленко В. П. Нові дослідження Шестовицького археологічного комплексу// Археологічний літопис Лівобережної України. — 1999. — № 1. — С. 33-43.
  11. ↑ Коваленко В. П., Моця А. П., Сытый Ю. М. Археологические исследования Шестовицкого комплекса в 1998—2002 гг.// В сборнике «Дружинні старожитності центрально-східної Європи VIII—XI ст.» - Чернігів : Сіверянська думка, 2003. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 12 грудня 2010.
  12. ↑ «Сиверские Викинги». Новый фестиваль зародился на Черниговщине.
  13. ↑ Василий Щербонос, «Как викинги на Черниговщину вернулись»// сайт «Первого экскурсионного бюро» (http://primetour.ua), август 2010. Архів оригіналу за 13 листопада 2010. Процитовано 12 грудня 2010.

Література