PROFILPELAJAR.COM

Музе́й про́сто не́ба — це різновид музеїв, де експонати розміщені на відкритому просторі.

Існують такі різновиди, як скансен, музеї забудов, музеї сільських господарств, музеї живої історії і фольклорні музеї. Найновіша концепція — це екомузей, яка зародилася вперше у Франції.

Більшість музеїв просто неба спеціалізуються на колекціюванні і реконструкції старовинних помешкань на великих відкритих територіях, зазвичай історично пов'язаних з експозицією. Експонати часто розбираються, переносяться і збираються по детальних кресленнях.

Історія

Ідею створення музейної експозиції просто неба вперше запропонував у 1870 році швейцарський вчений Чарлз де Бонстеттен.

У 1867 році у Норвегії був організований перший музей просто неба: декілька селянських будівель та церква були перенесені на спеціальну територію поблизу Осло.

1891 році у Стокгольмі вченим-етнографом Артуром Ґаземіусом заснований музей просто неба, до якого були звезені етнографічні пам'ятки з усіх куточків країни. За місцем розташування він отримав назву «Скансен», що згодом стала загальною для музеїв цього типу. У 1901 році музей такого типу Зоргенфри з'явився у Данії, у 1902 році — в Норвегії.

Спочатку в музеї переносили тільки типові сільські споруди, оскільки вважали, що характер сільського життя найцікавіший для етнографічного вивчення. Але швидко змінювалася і міська забудова. У 1909 році в Данії створили музей «Старе місто», куди перенесли 50 експонатів — дво- і триповерхові будинки, виробничі майстерні, торговельні споруди та ін.

Зараз у Європі нараховується понад 2000 музеїв просто неба. Найбільше скансенів у скандинавських країнах: у Швеції — 1162, в Норвегії — 314, у Фінляндії — 230. З 1970 року в Японії було засновано понад 100 музеїв просто неба. Парки культурної спадщини створюються в країнах Південно-Східної Азії.

В Україні

Попередниками музеїв просто неба в Україні були виставки, на яких експонувалися окремі будівлі. У липні 1887 року в Тернополі відбулась перша етнографічна виставка на території України. У парку був організований архітектурний розділ, який складали чотири селянські хати — подільська, надбужанська, гуцульська і наддністрянська.

У 1894 році у Стрийському парку Львова відбулась крайова виставка, на якій було відтворено шість типових садиб з різних районів Галичини, Гуцульську церкву, шість придорожніх хрестів і вітряк.

У 1902 році в Харкові було збудовано хату з Лівобережної України до XII археологічного з'їзду. В 1910 році в Катеринославу учасники Південноросійської промислової виставки оглядали садибу із села Мишуриний Ріг, збудовану за проєктом академіка Дмитра Яворницького.

У 1964 році засновано перший скансен на території України в Переяславі на Київщині. Далі було засновано музеї просто неба в Ужгороді (1965), у Львові (1966), Києві (1969), Чернівцях (1977).

Музеї просто неба в Україні

Скансени

Сьогодні в Україні налічується чотирнадцять великих скансенів:

Національний музей народної архітектури та побуту України (Київ ʼʼ)
Музей народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького (Львів)
Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (Переяслав, Київська обл.)
Закарпатський музей народної архітектури та побуту (Ужгород)
Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття (село Крилос, Івано-Франківська обл.)
Чернівецький обласний державний музей народної архітектури та побуту
Музей історії сільського господарства Волині (село Рокині поблизу Луцька)
Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості в селі Прелесне (Донецька обл.)
Етнографічно-туристський комплекс «Козацький хутір» (село Стецівка, Черкаська обл.)
Музей архітектури і побуту «Старе село» (село Колочава, Закарпатська обл.)
Етнографічний музей «Українська Слобода» (село Писарівка, Харківська обл.)
Музей народної архітектури і побуту Державного історико-культурного заповідника «Посулля» (село Пустовійтівка, Сумська обл.)
Сарненський історико-етнографічний музей (філія Рівненського краєзнавчого музею, Рівненська обл.)
Музей гуцульської культури просто неба НПП «Гуцульщина» (Косів, Івано-Франківська обл.)^[1]

Серед них один національний — у Києві, два регіональних — Львівський та Переяславський музеї, решта одинадцять — обласні. В Україні також діє багато локальних музеїв: це невеликі заклади з однієї або кількох садиб чи інших будівель.

Історико-культурні комплекси

В Україні створено декілька таких комплексів, зокрема:

Культурно-освітній комплекс «Мамаєва Слобода» (Київ, 2003)
Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» на території Національного заповідника «Хортиця» (Запоріжжя)
Музей просто неба «Табір УПА «Волинь-Південь» (с. Антонівці Шумського району Тернопільської обл.)
Приватний історико-етнографічний музей «Козацькі землі України» (с. Вереміївка Чорнобаївського району Черкаської обл., власник Володимир Недяк)
Приватний етнографічний музей «Фрумушика Нова» (6,5 км від села Весела Долина Болградського району Одеської області)^[2]

Ведуться роботи по створенню трьох історико-архітектурних комплексів у місцях існування козацьких гетьманських резиденцій, на території яких частково збереглися архітектурні пам'ятки того часу, решту споруд зводять заново:

Історико-архітектурний комплекс «Гетьманська резиденція Богдана Хмельницького в Чигирині» (м. Чигирин Черкаської області)
Історико-архітектурний комплекс «Гетьманська резиденція Богдана Хмельницького в Суботові» (с. Суботів Чигиринського району Черкаської обл.)
Батуринська фортеця Батуринського державного історичного заповідника «Гетьманська столиця» (смт Батурин Бахмацького району Чернігівської обл.)^[1]

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б Дмитро Каднічанський. Скансени України. // Краєзнавство. Географія. Туризм № 16 (645), квітень 2010
↑ Этнографический музей под открытым небом "Бессарабское село Фрумушика-Нова". frumushika.com (ru-RU) . Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 8 лютого 2021.

Джерела

«Open air museums. The history and future of a visionary idea», 2007. Swedish museologist Sten Rentzhog.
Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Музеєзнавство: Навч. посіб. — К.: Знання, 2008. — 428 с.
Данилюк А. Українські скансени. Історія виникнення, експозиції, проблеми розвитку. — Тернопіль: Навч. книга — Богдан. — 2006. — 104 с. 966-692-939-2
Дмитро Каднічанський. Скансени України. // Краєзнавство. Географія. Туризм № 16 (645), квітень 2010
Данилюк А. Музеї просто неба і проблеми їх становлення в Україні // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXXX. Праці Секції етнографії та фольклористики. — Львів, 1995. — с. 479-492