Кенота́ф (дав.-гр.κενοτάφιον, від κενός — порожній і τάφος — гробниця) — символічна могила, у якій нема небіжчика. Споруджується як спомин про людину, що загинула (пропала безвісти, потонула і т.д.) у важкодоступному місці, а тіло втрачене або його пошук може призвести до нових жертв і не може бути поховане на батьківщині. Також кенотаф встановлюється, якщо тіло піддане кремації, а порох розвіяний.
В Україні відомі кенотафи скіфського часу, періоду пізньоримського часу в черняхівській культурі та періоду Київської Русі. Звичай споруджувати кенотафи зберігся донині на заході України — символічні стрілецькі чи упівські могили. Невеликі хрести на місцях загибелі людей внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Кенотаф // Словник-довідник з археології. Довідкове видання / редактор, укладач та керівник авторського колективу Н. О. Гаврилюк, науковий редактор Ю. В. Павленко. — Київ : Наукова думка, 1996. — С. 110. — 5000 прим. — ISBN 5-12-004847-1.
Кенотаф. slovnyk.ua. Процитовано 24 листопада 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Кенотаф. slovnyk.me. Архітектура і монументальне мистецтво. Процитовано 24 листопада 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)