PROFILPELAJAR.COM

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гелон.

Розташування Більського городища на мапі України

Гелон або Гелонос (дав.-гр. Γελωνός) — легендарне велике місто VI—V ст. до н. е., про яке пише давньогрецький історик та мандрівник Геродот у своїх «Історіях». Місто було розташоване в землях племені будинів, але його основним населенням були гелони — нащадки стародавніх греків-переселенців з Північного Причорномор'я^[1].

Про місто Геродот дізнався з розповідей грецьких купців, а сам у ньому ніколи не був, тому більшість сучасних істориків вважають інформацію про місто недостовірною^[1]^[2]^[3].

Нині досить популярною є гіпотеза професора Бориса Шрамка, яка з Гелоном ототожнює скіфське Більське городище на річці Ворскла у Полтавській області^[4]^[5], хоча є ряд невідповідностей між описом легендарного міста і археологічною пам'яткою^[6].

Як відповідник Гелону, окрім Більського городища, у XIX—XX ст. пропонувалися і інші протоміста минулого, однак нині ці гіпотези вважаються малоймовірними^[3]^[7].

Відомості про місто з рукописів Геродота

«Батько історії» написав кілька речень про вигляд самого міста:

Щодо будинів... В їхній країні побудовано дерев'яне місто, що називається Гелон. Кожна частина його муру має завдовжки тридцять стадій, а мур високий і дерев'яний. І житла в них дерев'яні, а також і святилища. Є там святилища еллінських богів, обладнані по-еллінському, із статуями і жертовниками і з унутрішніми дерев'яними храмами. У кожні три роки вони святкують діонісії і вакхічно божеволіють^[8].

Тобто, за Геродотом, Гелон — велике місто з дерев'яним муром навколо, кожна сторона якого має довжину трохи більше 6 км (30 стадій), завдяки чому його периметр можна оцінити у 22-26 км^[9].

Також в «Історіях» є короткий опис його населення, яких він називає «гелонами». На його думку, гелони є нащадками греків, що переселилися у землі будинів з Північного Причорномор'я^[10]: не випадково для позначення міста він використовує типовий для грецької політичної лексики термін «πόλις», хоча опис самого міста подано в урбаністичному, а не політичному сенсі^[11].

Докладніше: Гелони

Гелон під час Скіфо-перської війни 514/513 до н. е

Докладніше: Скіфо-перська війна

Докладніше: Гелони у Скіфо-перській війні

Геродот розповідає, що у війні перського царя Дарія I проти скіфів у 514/513 до н. е., гелони виступили союзниками останніх і приєдналися до їх армії^[12]. Під час бойових дій, скіфи та їх союзники змушені були відступати у глиб своєї країни і

...коли вони[перси] вдерлися до країни будинів, вони знайшли там дерев'яне місто, з якого будини повтікали і зовсім залишили його напризволяще, а перси спалили його^[13].

Перед цим у «Історіях» згадувалося лише одне дерев'яне місто у землях будинів — Гелон, відтак, історик та академік АН СРСР Борис Рибаков (сер. XX ст.) був переконаний, що спалили саме його, проте українські доктори історичних наук Євген Черненко і Петро Толочко (кін. XX ст.) заперечують цю можливість і доводять, що перси фізично не могли зайти так далеко на північ у землі будинів і Гелон не міг постраждати. Натомість українські професори висувають гіпотезу, що йдеться про спалення іншого міста^[14].

Версію українських науковців, що перси не йшли далеко на північ, підтверджує дослідник Більського городища Борис Шрамко, який не виявив слідів згарища всередині оборонних споруд, тобто городище не постраждало в період Скіфо-перської війни^[15].

Українські археологи поч. XXI ст. зазначають, що присутність численного перського війська у Північному Причорномор'ї не фіксується археологічними знахідками. На цій підставі Олександр Шелехань^[a] та професор Михайло Відейко висловлюють сумніви, що перси перейшли через Дністер^[b] відповідно, можливість їх походу на північ до земель будинів навіть не розглядається^[16].

Критика відомостей Геродота

Значна частина істориків вважають розповідь Геродота про Гелон недостовірною (як і багато інших сюжетів його книг) і не вбачають підстав шукати археологічний відповідник вказаного міста^[1].

Дослідники праць Геродота вважають, що він сам у місті ніколи не був, а записав чутки про нього від грецьких купців^[2]^[3].

Втім, повідомлення про великі розміри міста вважаються ключовими для пошуку його археологічного відповідника, тому нині популярною є гіпотеза доктора історичних наук Бориса Шрамка, який ототожнював легендарний Гелон з Більським городищем, що розташоване біля села Більськ, на річці Ворскла, на межі Полтавської та Сумської областей. Час існування та розміри розкопаного городища є близькими до параметрів, що вказав Геродот: воно існувало і процвітало в часи скіфів, його площа 4400 га, довжина зовнішніх укріплень — близько 26 км^[4]^[9].

Тут слід враховувати обставину, що аналіз усієї сукупності відомостей, які наводить Геродот про розміри міст у своїй «Історії», показує, що в жодному випадку не вдається знайти близької відповідності між наведеними ним параметрами та незалежними даними з інших джерел, насамперед археології. У цьому відношенні дуже показовим є його детальний опис Вавилону, для якого вказані розміри в 480 стадій (85,2 км). В той самий час (VI—V ст. до н. е.), в клинописних текстах Набоніда периметр міських стін визначено в 14400 ліктів — це 7,2 км), що близько до даних археології (8,15 км). Тобто, Геродот, про якого достеменно відомо, що він жив певний час у Вавилоні, перебільшив його реальні розміри у понад 10 разів, а Гелона він навіть не бачив, тому складно вважати надійним джерелом вказані параметри розміру стін^[3]^[17].

Порівняння описів Гелону з археологією Більського городища

Збігаються^[3]^[8]:

Час існування (VI—V ст. до н. е.);
Приблизна довжина стін (~26 км)^[9]
Характер забудови (дерев'яні стіни і дерев'яно-глиняні споруди всередині міста)^[18].

Невідповідності^[19]:

У Гелоні були чітко описані храми, статуї, вівтарі і навіть культ Діоніса, але нічого з цього переліку не виявлено під час розкопок у Більському городищі, серед археологічних релігійних знахідок є лише примітивні глиняні антропоморфні фігурки;
Серед всіх графіті городища не було знайдено жодного грецького напису, що ставить під великий сумнів тезу, що в ньому проживала значна кількість греків;
Як відомо, перси наступали від Дунаю на схід і спочатку вони перейшли Танаїс (Дон)^[20] і лише після цього підійшли до Гелона^[13]. Тобто, місто мало б бути розташоване на лівобережжі Дону або лівобережжі Сіверського Донця, а не лівобережжі Дніпра;
Згідно опису, Гелон мав чотирикутну форму, а Більське городище має трикутну форму.

Версія, що Гелон — це емпорій

Російський археолог і доктор історичних наук А. П. Медведев^[ru] у своїх працях висловлює здогад, що Геродот розповідає не про окреме місто, а про квартал грецьких купців всередині варварського городища, і, як приклад такого давньогрецького емпорію, наводить скіфське Єлизаветівське городище^[ru] на Дону^[11].

Деякі дослідники пропонують версію, що Гелон — це грецька торгова факторія (емпорій) з власним культурним центром всередині Більського городища^[21].

Зауваження

↑ О. Шелехань — кандидат історичних наук
↑ Наприклад, в Ольвії, знайдено лише кілька близькосхідних артефактів у одному з некрополів

Примітки

↑ ^а ^б ^в ЕІУ, 2004, том. 2, Гелон.
↑ ^а ^б Медведев. «Гелон Геродота», 2002, c. 133.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д В. Сядро, 2010, Загадочный скифский город Гелон. с. 23—27.
↑ ^а ^б Легендарне місто Гелон на Полтавщині. Архів оригіналу за 21 жовтня 2011. Процитовано 13 грудня 2010.
↑ Легендарний Гелон. Сайт «Ukrainian People» (укр.). 18 квітня 2018. Процитовано 27 грудня 2023.
↑ Медведев. «Гелон Геродота», 2002, c. 134.
↑ ЭСБЕ та 1890—1907, с. 850—851, «Будины, народ».
↑ ^а ^б Геродот (пер. Білецького), 1993, c. 204—205, розділ IV, абзац 108.
↑ ^а ^б ^в Медведев. «Гелон Геродота», 2002, c. 133—134.
↑ Геродот (пер. Білецького), 1993, c. 205, розділ IV, абзаци 108, 109.
↑ ^а ^б Медведев. «Гелон Геродота», 2002, c. 137.
↑ Геродот (пер. Білецького), 1993, c. 207—208, розділ IV, абзаци 119, 120.
↑ ^а ^б Геродот (пер. Білецького), 1993, c. 208, розділ IV, абзац 123.
↑ Давня історія України. Том 2, 1998, c. 54.
↑ Давня історія України. Том 2, 1998, c. 59—60.
↑ Історія цивілізації. Україна. Том 1, 2019, c. 32.
↑ А. П. Медведев. О степени достоверности Геродотовых описаний древних городов (Гелон и Вавилон) (PDF). «Античная цивилизация и варварский мир» — тезисы докладов семинаров. Сайт archaeology.ru (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 1 лютого 2022. Процитовано 25 листопада 2021.
↑ Шрамко, 2005, c. 24.
↑ Медведев. «Гелон Геродота», 2002, c. 138—140.
↑ Геродот (пер. Білецького), 1993, c. 208, розділ IV, абзац 122.
↑ Давня історія України. Том 2, 1998, c. 97.

Джерела

Довідники

Будины, народ // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
Гелон // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 68. — ISBN 966-00-0405-2.

Книжки

Геродот. Історії в дев'яти книгах / переклад з давньогрецької А. Білецького. — Київ : Наукова думка, 1993.
Владимир Сядро. Загадочный скифский город Гелон, или о чем не знал Геродот // 50 знаменитых загадок истории Украины. — Харків : Фоліо, 2010. (рос.)
Бессонова С. С., Гаврилюк Н. О., Зубар В. М. та ін. Том 2. Скіфо-антична доба // Давня історія України (в трьох томах) / П. П. Толочко. — Київ : Наукова думка, 1998. — Т. 2. — 496 с. — ISBN 966-02-0726-3.
Н. С. Абашина, М. Ю. Відейко, О. В. Гопкало та ін. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н. е. — ІХ ст.) // Історія цивілізації. Україна / Т. І. Шкарупа. — Харків : Фоліо, 2019. — Т. 1. — 586 с. — ISBN 978-966-03-8941-0.