Секс-позитивний фемінізм зосереджується на ідеї, що сексуальна свобода є важливим компонентом свободи жінок. Вони виступають проти юридичних чи соціальних зусиль щодо контролю сексуальних дій між дорослими за згодою, незалежно від того, ініціюються вони урядом, феміністками, противниками фемінізму.
Деякі феміністки взяли участь у секс-позитивному феміністському русі у відповідь на зусилля антипорнографічних феміністок другої хвилі із пояснення утиску жінок через порнографію.[1] Цей період напружених дискусій і розбрату між секс-позитивними та антипорнографічними феміністками на початку 1980-х, які часто називали феміністичними секс-війнами, започаткував третю хвилю фемінізму на початку 1990-х років. Феміністки, які визнали себе секс-позитивними, взяли участь у дебатах як пряму відповідь на те, що вони вважали патріархальним контролем сексуальності.
Піднесення фемінізму другої хвилі було одночасним із сексуальною революцією та рішеннями, що послаблювали юридичні обмеження доступу до порнографії. У 70-х роках радикальні феміністки все більше зосереджувались на питаннях сексуальності в патріархальному суспільстві. Феміністичні групи почали досліджувати феміністичну сексуальність. Це було особливо характерно для лесбійських сепаратистських груп, але деякі гетеросексуальні жіночі групи, такі як «Червоні панчохи» (Redstockings), також зайнялися цим питанням.
З іншого боку, були феміністки, такі як Бетті Додсон, що вбачили сексуальне задоволення та мастурбацію жінок центральними для їх звільнення. У цю епоху порнографія не була основною проблемою; радикальні феміністки, як правило, виступали проти порнографії, але це питання не трактувалось як особливо важливе до середини 1970-х.
Наприкінці 1970-х американська культура була все більше занепокоєна наслідками десятиліття більшої сексуальної свободи, включно із занепокоєнням з приводу явних проявів насильства та сексуальних зображень у ЗМІ, поширення порнографії, збільшення сексуальної активності серед підлітків, а також розповсюдження дитячої порнографії та передбачуване поширення снаф-фільмів (ця атмосфера створювала моральну паніку, яка досягла свого піку в середині 1980-х). Ці занепокоєння знайшли відбиття у феміністському русі: радикальні феміністки концептуалізували порнографію однією з центральних основ патріархату та безпосередньою причиною насильства проти жінок. Робін Морган резюмувала цю ідею у своїй заяві: «Порнографія — це теорія; зґвалтування — практика».
Андреа Дворкін та Робін Морган почали формулювати жорстку антипорнографічну позицію, засновану на радикальному фемінізмі, починаючи з 1974 року, а антипорно-феміністичні групи, такі як «Жінки проти порнографії», стали активними в різних містах США наприкінці 1970-х. Антипорнографічні феміністки розширили свою критику, включивши, крім порнографії, проституцію та БДСМ, тому інші феміністки стали більш критичними до антипорно-фемінізму. Сюди входили феміністки, що практикують БДСМ (зокрема, Самуа[en]), захисниці прав повій, багато ліберальних та антиавторитарних феміністок.
Одним із перших феміністичних аргументів проти антипорнографічної течії був нарис Еллен Вілліс[en] «Фемінізм, моралізм та порнографія», вперше опублікований у жовтні 1979 року у «Village Voice».[3] У відповідь на створення «Жінок проти порнографії» в 1979 році Вілліс написала статтю, у якій стверджувала, що феміністки не повинні загально засуджувати будь-яку порнографію.[4]
Рубін закликає до нової феміністичної теорії сексу, зауважуючи, що існуючі феміністичні думки про секс часто розглядають сексуальну лібералізацію як тенденцію, яка лише збільшує привілеї чоловіків. Рубін критикує антипорнографічних феміністок, які, за її словами, «засудили практично кожен варіант сексуального вираження як антифеміністичний», аргументуючи тим, що їх погляд на сексуальність небезпечно близький до антифеміністської, консервативної сексуальної моралі. Рубін закликає феміністок розглядати політичні аспекти сексуальності, не сприяючи при цьому сексуальним репресіям. Вона стверджує, що вину за утиск жінок слід покласти на цільові наміри, які цього заслуговують: «сім'я, релігія, освіта, практики виховання дітей, засоби масової інформації, держава, психіатрія, дискримінація на роботі та нерівна оплата праці…», аніж на відносно невпливові сексуальні меншини.[2]
Венді МакЕлрой[en] (1995) стверджує, що для феміністок у 1970-х і 1980-х звернення до питань сексуального самовираження було результатом розчарування невдачами фемінізму у політичній площині: у США Поправка про рівні права (ERA)[en] зазнала невдачі, а права на аборти потрапили під загрозу під час адміністрації Рейгана.
Китайська вчена Ілейн Джеффріс зазначає, що позиція «антиповії» отримала все більше критики під час створення міжнародного руху повій у 1985 році, що вимагали визнання своїх прав як питання емансипації, а не злочинності, аморальності чи хвороби. До 2000-х позитивно-сексуальна позиція спонукала різні міжнародні правозахисні організації активно тиснути на китайський уряд, щоб він відмовився від офіційної політики заборони проституції в пореформеному Китаї та визнав добровільну проституцію законною роботою.[5][6]
Основні ідеї
Сюзі Брайт[en] ― письменниця та активістка, одна з перших жінок, яку називають секс-позитивною феміністкою.
Гейл Рубін резюмує конфлікт щодо сексу у фемінізмі. Вона каже, що одна феміністична течія критикує сексуальні обмеження та труднощі, з якими стикаються сексуально активні жінки (наприклад, доступ до абортів), тоді як інша течія розглядає сексуальну лібералізацію як продовження «чоловічої привілеї».[2]
Просексуальні феміністки стверджують, що патріархат обмежує сексуальне самовираження і виступає за надання людям усіх статей більшої сексуальної можливості, а не за обмеження порнографії.[7] Секс-позитивні феміністки загалом відкидають сексуальний есенціалізм[en], визначений Рубін як «ідея, що секс є природною силою, яка почала існувати раніше соціального життя і яка формує установи». Вони швидше розглядають сексуальну орієнтацію та стать як соціальні конструкції, які знаходяться під сильним впливом суспільства.[2]
Деякі радикальні феміністки відкидають роздвоєність «сексуально-позитивного» та «сексуально-негативного» фемінізму, припускаючи, що натомість справжній розрив існує між ліберальним та радикальним фемінізмом.[8]
Секс-радикальні феміністки доходять до секс-позитивної позиції через глибоку недовіру до здатності патріархату забезпечити інтереси жінок у законах, що сексуально їх обмежують. Інші феміністки визначають сексуальне звільнення жінок як справжній мотив жіночого руху. Наомі Вульф пише: «Оргазм — це природний заклик організму до феміністичної політики».[9]Шерон Преслі[en], національна координаторка Асоціації лібертаріанських феміністок (англ.Association of Libertarian Feminists),[10] пише, що у сфері сексуальності уряд відверто дискримінує жінок.
Необхідно також розуміти соціальний фон, в якому діє секс-позитивний фемінізм: християнські суспільства часто перебувають під впливом того, що розуміється як «традиційна» сексуальна мораль, яка полягає в тому, що сексуальна активність повинна відбуватися лише у шлюбі й повинна передбачати вагінальний статевий акт; забороняються сексуальні дії поза шлюбом та «неприродний секс» (тобто оральний, анальний секс, які називають «содомією»). Проте примусовий статевий акт у шлюбі не розглядається деякими соціальними та релігійними консерваторами як аморальний через існування так званих «подружніх обов'язків»[11][12][13], визначених у Біблії.[14]
Крім того, в певних культурах, особливо в середземноморських країнах, які зазнали впливу римо-католицизму, існують традиційні ідеї мужності та жіночої чистоти. Це призвело до того, що багато хто трактує подвійний стандарт між чоловічою та жіночою сексуальністю: від чоловіків очікується сексуальна напористість як спосіб підтвердити свою мужність, але жінка, щоб залишатися і вважатися «хорошою» повинна бути чистою.[15]Чезаре Ломброзо у своїй книзі The Female Offender («Жінка-правопорушниця») стверджував, що жінок можна класифікувати на три типи: кримінальну жінку, повію та нормальну жінку. Таким чином, високо сексуальні жінки (секс-працівниці) вважалися ненормальними.[16]
Керол Квін, соціологиня, сексологиня і секс-позитивна феміністка
Сексуальна позитивність
За словами сексологині та авторки Керол Квін в інтерв'ю з дослідницею та професоркою Лінн Комеллою сексуальна позитивність ― «це культурна філософія, яка розуміє сексуальність як потенційно позитивну силу в житті людини […] на відміну від сексуального негативу, який розглядає секс як проблематичний, руйнівний, небезпечний. Секс-позитивність дозволяє і […] відзначає сексуальне різноманіття, різні бажання та структури відносин, а також індивідуальний вибір на основі згоди … [негативний сексуальний досвід спричинений нестачею інформації, підтримки та вибору] ― це культурні умови, які сексуальна позитивність дозволяє нам вказати на скорочення здорового та приємного сексуального досвіду»
Вона також додала, «Це відчуття того, що багатьом з нас відмовляли у наданні місця та повноважень говорити за себе та говорити про питання, що стосуються нашої спільноти, ― це те, що […] призвело до розквіту секс-позитивного фемінізму. І це причина, чому існує секс-позитивний фемінізм, а не просто сексуальна позитивність».[17]
Основні політичні проблеми
Порнографія
Питання порнографії було чи не першим питанням, яке об'єднало секс-позитивних феміністки, хоча нинішні погляди на цю тему є широкими та складними. Протягом 1980-х років Андреа Дворкін та Кетрін Маккіннон[en], а також активістки, натхненні їх працями, працювали на користь постанов про боротьбу з порнографією в ряді міст США, а також у Канаді. Перший такий указ був прийнятий міською радою в Міннеаполісі у 1983 році. Маккіннон і Дворкін обрали тактику оформлення порнографії як проблему цивільних прав, аргументуючи, що показ порнографії є дискримінацією за ознакою статі щодо жінок. Реакцією секс-позитивісток на цей аргумент було те, що законодавство проти порнографії порушує право жінок на свободу слова. Незабаром після цього коаліція антипорно-феміністок та правих угруповань досягла успіху в прийнятті подібного розпорядження в Індіанаполісі. Пізніше ця постанова була визнана неконституційною Федеральним судом у справі «Американські книготорговці проти Хаднута[en]».
Гейл Рубін пише, що антипорнографічні феміністки перебільшують небезпеку порнографії, демонструючи найбільш разючі порнографічні зображення (наприклад, пов'язані з садомазохізмом) поза контекстом, таким чином, що зображених жінок ґвалтують, а не підкреслюють, що це сцени зображують фантазії та використовують акторів, які дали згоду бути показаними таким чином[2]. Секс-позитивні феміністки стверджують, що доступ до порнографії настільки важливий для жінок, як і для чоловіків, і що ніщо не принижує приналежність жінок щодо порнографії[18][19]. Однак феміністки, які виступають проти порнографії, не погоджуються з цим, часто стверджуючи, що саме подібні зображення призводять до того, що фактичні дії заохочуються та здійснюються[20].
Куратори-феміністки, такі як Жасмін Гагендорфер[en], організовують феміністичні та квір-фестивалі порнофільмів (наприклад, PFFV у Відні)[21].
Проституція
Деякі секс-позитивні феміністки вважають, що жінки та чоловіки можуть мати позитивний досвід секс-роботи і що там, де це незаконно, проституцію слід декриміналізувати. Вони стверджують, що проституція не обов'язково шкідлива для жінок, якщо до працівниць ставляться з повагою та якщо професії, пов'язані з секс-роботою, дестигматизовані[22][23].
Інші просексуальні феміністки дотримуються різних поглядів на проституцію, які базуються на відмінності впливу проституції проституції залежно від класу, раси, торгівлі людьми та багатьох інших питань[24]. Секс- позитивні феміністки, як правило, погоджуються з тим, що самі секс-працівниці не повинні криміналізуватися чи каратися.
БДСМ
Жінки, що виступають як невільниці для інших жінок.
Садомазохізм (БДСМ) критикувався антипорно-феміністками за еротизацію влади й насильства, а також за посилення мізогінії (Рубін, 1984). Вони стверджують, що жінки, які вирішили брати участь у БДСМ, роблять вибір, зрештою поганий для жіночої статі.
Секс-позитивні феміністки стверджують, що багато жінок користуються БДСМ-діяльністю, що підтверджує сексуальні потяги цих жінок. Вони стверджують, що феміністки не повинні нападати на сексуальні бажання інших жінок як на «антифеміністські» або внутрішньопоглинаючі гноблення, і що немає зв'язку між незвичними сексуальними заняттями, які передбачають згоду, та сексуальними злочинами.
Хоча деякі антипорно-феміністки припускають наявність зв'язку між БДСМ-сценами та зґвалтуванням і сексуальним насильством, феміністки, які просекс-феміністки, вважають це образливим для жінок. Часто згадується, що в БДСМ ролі визначаються не статтю, а особистими уподобаннями. На додаток, багато хто стверджує, що гра з силою та владою (наприклад, сценами зґвалтування) за допомогою БДСМ ― це спосіб «скинути» цю силу, а не її матеріалізувати.
Хоча негатив стосовно БДСМ часто обговорюється, секс-позитивні феміністки зосереджуються на безпеці в цій спільноті. Згода ― найважливіше правило, що стосується БДСМ.[25]
Сексуальна орієнтація
МакЕлрой стверджує, що багато феміністок боялися бути пов'язаними з гомосексуальністю.[1]Бетті Фрідан, одна із засновниць фемінізму другої хвилі, застерігала від лесбійства і називала його «лавандовою загрозою» (від цих поглядів вона відмовилася).[26] Секс-позитивні феміністки вважають, що прийняття всіх сексуальних орієнтацій необхідно для того, щоб забезпечити жінкам повну сексуальну свободу. Окрім цього, звільнення жінок неможливо досягти без сприяння прийняттю гомо- та бісексуальності.
Гендерна ідентичність
Деякі феміністки, як-от Жермен Ґрір, критикували трансжінок як чоловіків, які намагаються привласнити жіночу ідентичність, зберігаючи привілеї чоловіків, а трансгендерних чоловіків як жінок, які відкидають солідарність зі своєю статтю. У книзі «Уся жінка» Грір зайшла до порівняння трансжінок із ґвалтівниками за те, що вони примусово проникають у жіночі простори.[27]
З 1970-х років активна жіноча сексуальність стала нормативнішою й в Україні, де відкрито проходять лекції із сексуальної освіти, рекламуються сексуальні іграшки для жінок тощо. Це говорить про те, що наразі жінки краще контролюють і виражають свою сексуальність. Проте спільний погляд на порнографію й БДСМ в українському русі відсутній. Традицію антипорнографічних феміністок зазвичай мають радикальні феміністки, а секс-позитивні зустрічаються серед інтерсекційних та ліберальних феміністок.[29]
В України особливості проституції також обумовлені умовами незаможної країни. Одна з майстринь БДСМ зазначила, що небезпечність її роботи у сфері комерційного БДСМ компенсується високою оплатою праці, що надає економічну емансипацію.[29]
Дискусії
Розбещення неповнолітніх
Серед просекс-феміністок ведуться дискусії щодо того, чи є закони про розбещення формою сексизму.[30] Як ілюструє суперечка щодо «Маленького Кучі-снорчера, який міг» з Монологів вагіни, деякі секс-позитивні феміністки не вважають, що будь-якій згоді між дітьми та дорослими людьми притаманна шкода. Серед феміністок ведуться дискусії щодо того, чи приносять передбачені законодавством статути про розбещення шкоду дівчатам-підліткам, і щодо того, чи має стать учасників впливати на ставлення до закону щодо сексуальних контактів[30]. Деякі секс-позитивні феміністки стверджують, що закони про розбещення були прийняті з не гендерно нейтральними намірами й наразі виконуються з припущенням, що дівчата-підлітки наївні та потребують захисту.
Секс-позитивні феміністки стосовна цієї точки зору вважають, що «дівчата-підлітки та хлопці однаково здатні робити усвідомлений вибір щодо своєї сексуальності»[31], і що закони про розбещення фактично покликані захистити «чемних дівчат» від сексу. Інші феміністки висловлюються проти зміцнення статутів про розбещення або мають неоднозначну позицію, оскільки вважають, що подібні закони заважають молодим жінкам вступати в добровільні сексуальні стосунки, навіть якщо вони компетентні дати згоду.[32]
Просекс-феміністки розглядають закони про розбещення як ті, що контролюють, аніж ті, що захищають. І, звичайно, частиною історичної ролі закону був захист цноти жінки як цінного майна. Одна письменниця також зазначила, що на той час (час прийняття закону) у деяких штатах попередній сексуальний досвід підлітка міг бути використаний як захист обвинуваченим у встановленому законом розбещенні. Вона стверджувала, що це свідчить про те, що закони мали на меті захистити цноту, а не надання згоди.[32]
Критика
До авторок праць, що критикують секс-позитивний фемінізм, належать Кетрін Маккіннон[en][33], Жермен Ґрір[26], Памела Пол[en][34] та Дорхен Лейдхольт[en][35]. Їхні головні аргументи полягають у тому, що певні сексуальні практики (наприклад, проституція та порнографія) експлуатують жінок й історично приносять користь чоловікам, а не жінкам, і що беззастережне просування всіх видів сексуальних практик лише сприяє утиску жінок.
Маккіннон стверджує, що будь-яку концепцію сексуального звільнення потрібно розуміти в рамках чоловічого панування в суспільстві, в контексті дисбалансу сил між чоловіками та жінками та з належним урахуванням історії чоловічої та жіночої сексуальності; вона пише: «Чоловіки еротизували думку про те, що їх сексуальність заперечується, але їхня сексуальність була нічим іншим, як вираженою. З цієї точки зору сексуальне звільнення виглядає як чоловіча раціоналізація примусу жінок до сексу».
У своїй книзі «Шовіністичні свині» (2005) Аріель Леві[en] критикує секс-позитивний фемінізм. Хоча вона не проти просекс-фемінізму як такого і не бажає конкретно прописувати певні форми сексуальної поведінки, Леві розглядає популяризовану форму секс-позитиву як становлення «розгульної культури», в якій жінки засвоюють чоловічий погляд, який сексуально об'єктивує самих жінок. Леві вважає помилковим сприймати це розширенням прав і далі зазначає, що жінки повинні розвивати власні форми сексуального вираження.[36] Реакція секс-позитивних феміністок на книгу Леві неоднозначна; Сюзі Брайт сприйняла книгу досить прихильно, заявивши, що більша частина того, що можна розглядати як «непристойну культуру», являє собою псування творчості попередніх секс-позитивних феміністок, таких як вона сама.[37]
Інші, такі як Рейчел Крамер Бассель[en], вважають, що Леві в основному ігнорує більшу частину розширених за останні 20 років можливостей для сексуального вираження жінки або неправильно трактує це як інтерналізацію чоловічої фантазії.[38][39] Кара Джеселла стверджувала, що сексуальна позитивність не обов'язково може розширювати можливості, але вона може також не призводити до втрати знесилення.[40]
Дорхен Лейдхольдт стверджує, що «стать» слід розуміти як соціальну конструкцію, визначену патріархальними соціальними структурами, і тому її слід ретельно вивчити. Лейдхольдт пише: «Якщо мова йде про стать, яку чоловіки використовують для встановлення свого домінування над жінками, тоді так, ми проти цього».[41] За словами Енн Фергюсон[en], єдиним обмеженням просекс-феміністок на сексуальну активність має бути вимога згоди, проте вона стверджує, що секс-позитивний фемінізм дав неадекватні визначення згоди.[42] Крім того, прагнучи примирити радикальний та лібертаріанський фемінізм, Фергюсон стверджує, що сексуальна поведінка повинна бути або базовою, ризикованою або забороненою, уточнюючи, що заборонені сексуальні дії «включають інцест, зґвалтування, домашнє насильство та сексуальні стосунки між зовсім маленькими дітьми та дорослими»[42], а також будь-які інші види діяльності, причиною яких стає стан залежності жінки.
белл гукс стверджує, що однією з проблем сексуально-визвольних рухів є те, що вони зосереджуються на праві займатися сексом, але часто ігнорують право відмовитись. Інша критика полягає в тому, що те, що часто представляють як феміністичні ідеї, насправді є ідеями, які походять із сексології, в якій переважають чоловіки.[47]
↑ абвгдRubin, Gayle S. (1984), Thinking sex: notes for a radical theory of the politics of sexuality, у Vance, Carole (ред.), Pleasure and danger: exploring female sexuality, Boston: Routledge & K. Paul, с. 267—319, ISBN9780710202482.
Re-published as:Willis, Ellen (2012), Feminism, moralism, and pornography, у Willis, Ellen (ред.), Beginning to see the light: sex, hope, and rock-and-roll, Minneapolis: University of Minnesota Press, с. 219—227, ISBN9781452948997.
Re-published as:Willis, Ellen (2012), Lust horizons: is the women’s movement pro-sex?, у Willis, Ellen (ред.), Beginning to see the light: sex, hope, and rock-and-roll, Minneapolis: University of Minnesota Press, с. 3—15, ISBN9781452948997.
↑Jeffreys, Elaine (2009). Sex and sexuality in China. London New York: Routledge. ISBN9780415546973.
↑Jeffreys, Elaine (2009), Feminist prostitution debates: are there any sex workers in China?, у Edwards, Louise; Roces, Mina (ред.), Women in Asia: critical concepts in Asian studies, Milton Park, Abingdon, Oxon New York: Routledge, с. 301—325, ISBN9780415445290.
↑1 corinthians 7:3-7:5 NKJV. biblegateway.com. Bible Gateway. Архів оригіналу за 15 липня 2015. Процитовано 22 серпня 2015. Let the husband render to his wife the...
↑Aboim, Sofia (2010), Of pleasure and violence: sex and sexuality in men's discourses, у Aboim, Sofia (ред.), Plural masculinities: the remaking of the self in private life, Farnham, England Burlington, VT: Ashgate Pub. Co, с. 137—156, ISBN9780754699842.
↑Dworkin, Andrea (1989), Pornography is a civil rights issue: 1986, у Dworkin, Andrea (ред.), Letters from a War Zone: Writings, 1976-1989, New York: E.P. Dutton, с. 276—307, ISBN9780525248248.
↑Comte, Jacqueline (1 березня 2014). Decriminalization of Sex Work: Feminist Discourses in Light of Research. Sexuality & Culture(англ.). 18 (1): 196—217. doi:10.1007/s12119-013-9174-5. ISSN1095-5143.
↑Denfeld, Rene (1995), The antiphallic campaign: male bashing and sexual politics, у Denfeld, Rene (ред.), The new Victorians: a young woman's challenge to the old feminist order, St Leonards, New South Wales: Allen & Unwin, с. 35, ISBN9781863737890.
Alfred John ChurchBiografiKelahiran29 Januari 1829 Kematian27 April 1912 (83 tahun)Data pribadiPendidikanLincoln College (en) King's College London KegiatanPekerjaanClassical scholar (en) Bekerja diUniversity College London Karya kreatifKarya terkenal(1895) The story of the Iliad (en) Alfred John Church (29 Januari 1829 – 27 April 1912) adalah seorang cendekiawan klasik asal Inggris. Church lahir di London dan dididik di King's College, London, dan Lincoln College, Oxford. Pub...
Memorial to Alexander Pope in Twickenham, London Pope's Urn on Twickenham riverside Pope's Urn, on Champion's Wharf[1] at Twickenham riverside in the London Borough of Richmond upon Thames, is a contemporary piece of public art inspired by the poetry of 18th-century Twickenham resident Alexander Pope,[2] who is buried in the parish church that overlooks the wharf. It consists of a stylised urn on a pedestal, both made in corten steel and standing just over eight-foot (2.5 metr...
SatellaviewFabricant NintendoType Périphérique de console de jeuxGénération QuatrièmeDate de sortie 23 avril 1995Fin de production 30 juin 2000Média Cartouche, téléchargementContrôleurs Manette Super FamicomService en ligne St.GIGAUnités vendues 2,5 MFamicom Disk SystemNintendo 64DDmodifier - modifier le code - modifier Wikidata Le Satellaview est une extension de la Super Famicom, commercialisée uniquement au Japon à partir de 1995. Également connu sous les initiales BS-X, ce s...
List of definitions of terms and jargon used in winemaking and the wine industry The glossary of wine terms lists the definitions of many general terms used within the wine industry. For terms specific to viticulture, winemaking, grape varieties, and wine tasting, see the topic specific list in the See also section below. Contents: Top 0–9 A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z See also Notes References A Abboccato An Italian term for full-bodied wines with medium-lev...
American college football game that took place in Michigan in 2007 College football game2007 Appalachian State vs. Michigan Appalachian State Mountaineers Michigan Wolverines (0–0) (0–0) 34 32 Head coach: Jerry Moore Head coach: Lloyd Carr APCoaches 55 1234 Total Appalachian State 72133 34 Michigan 14396 32 DateSeptember 1, 2007[1]Season2007StadiumMichigan Stadium[1]LocationAnn Arbor, Michigan[1]FavoriteMichigan (no betting line)[2]Refer...
Questa voce o sezione sull'argomento Fascismo è ritenuta da controllare. Motivo: Si citano appena le innumerevoli stragi commesse (Piazza Fontana, Peteano, questura di Milano, Piazza della Loggia). Non si parla dei rapporti col gruppo La Fenice e col MAR. Neanche un accenno ai rapporti col SID, fondamentali per capire la natura del movimento e la complessità dei processi. Partecipa alla discussione e/o correggi la voce. Segui i suggerimenti del progetto di riferimento. Movimento Polit...
Pour les articles homonymes, voir Thieme. Cet article est une ébauche concernant une personnalité allemande et l’art. Vous pouvez partager vos connaissances en l’améliorant (comment ?) selon les recommandations des projets correspondants. Ulrich ThiemeUlrich Thieme dans sa bibliothèque vers 1920.BiographieNaissance 31 janvier 1865LeipzigDécès 25 mars 1922 (à 57 ans)LeipzigSépulture Cimetière du SudNationalité allemandeFormation Alte Nikolaischule (d)Activité Historie...
内華達州 美國联邦州State of Nevada 州旗州徽綽號：產銀之州、起戰之州地图中高亮部分为内華達州坐标：35°N－42°N, 114°W－120°W国家 美國建州前內華達领地加入聯邦1864年10月31日（第36个加入联邦）首府卡森城最大城市拉斯维加斯政府 • 州长（英语：List of Governors of {{{Name}}}]]） • 副州长（英语：List of lieutenant governors of {{{Name}}}]]）喬·隆巴爾多（R斯塔...
Direktorat JenderalPenyelenggaraan Pos dan Informatika Kementerian Komunikasi dan Informatika Republik IndonesiaGambaran umumDasar hukumPeraturan Presiden Nomor 54 Tahun 2015Susunan organisasiDirektur JenderalWayan Toni Supriyanto, S.T., M.M.Situs webdjppi.kominfo.go.id Direktorat Jenderal Penyelenggaraan Pos dan Informatika (disingkat Ditjen PPI) merupakan unsur pelaksana pada Kementerian Komunikasi dan Informatika Republik Indonesia yang berada di bawah dan bertanggung jawab kepada Men...
Joseph Morgan al PaleyFest 2014 Joseph Morgan, pseudonimo di Joseph Martin[1] (Londra, 16 maggio 1981), è un attore britannico, principalmente conosciuto per il ruolo di Klaus Mikaelson in The Vampire Diaries e nello spin-off The Originals. Indice 1 Biografia 2 Vita privata 3 Filmografia 3.1 Attore 3.1.1 Cinema 3.1.2 Televisione 3.2 Regista 4 Riconoscimenti 5 Doppiatori italiani 6 Note 7 Altri progetti 8 Collegamenti esterni Biografia Joseph Morgan nasce da genitori svedesi di Stocco...
Campbell University School of EducationTypePrivateEstablished1985LocationBuies Creek, North Carolina, USAWebsiteSchool of Education Homepage The Campbell University School of Education was founded in 1985 and is located in Buies Creek, North Carolina. The School of Education is one of six schools that compose Campbell University. The School of Education offers undergraduate and graduate programs of study in Education, Psychology, Social Work, Mental Health Counseling, and School Counseling. E...
The location of Ethiopia in Africa Part of a series onJews and Judaism Etymology Who is a Jew? Religion God in Judaism (names) Principles of faith Mitzvot (613) Halakha Shabbat Holidays Prayer Tzedakah Land of Israel Brit Bar and bat mitzvah Marriage Bereavement Baal teshuva Philosophy Ethics Kabbalah Customs Rites Synagogue Rabbi Texts Tanakh Torah Nevi'im Ketuvim Talmud Mishnah Gemara Rabbinic Midrash Tosefta Targum Beit Yosef Mishneh Torah Tur Shulchan Aruch Zohar Hist...
Quantum state, of opposed conditions In quantum mechanics, the cat state, named after Schrödinger's cat,[1] refers to a quantum state composed of a superposition of two other states of flagrantly contradictory aspects. Generalizing Schrödinger's thought experiment, any other quantum superposition of two macroscopically distinct states is also referred to as a cat state. A cat state could be of one or more modes or particles, therefore it is not necessarily an entangled state. Such c...
Pour les articles homonymes, voir ADS. Cet article est une ébauche concernant l’astronomie et une revue scientifique. Vous pouvez partager vos connaissances en l’améliorant (comment ?) selon les recommandations des projets correspondants. Astrophysics Data SystemHistoireFondation 1992CadreType Archive ouverte, base de données bibliographiques, bibliothèque de donnéesPays États-UnisOrganisationSite web (en) ui.adsabs.harvard.edumodifier - modifier le code - modifier ...
SIAI S.51 Role Racing flying boatType of aircraft National origin Italy Manufacturer SIAI First flight 1922 Primary user Italy Number built 1 The SIAI S.51, Savoia Marchetti S.51 or Savoia S.51 was an Italian racing flying boat built by SIAI for the 1922 Schneider Trophy race. Design and development The S.51 was a single-seat sesquiplane flying boat. It was powered by a single 300 horsepower (220 kW) Hispano-Suiza 8F V8 engine, mounted on two N struts above the hull and below the u...
.svg){kind=small}
