Письменник і телепродюсер, автором кількох «мильних опер» на телебаченні.

Співак, музикант і композитор, який вважається одним із засновників аргентинського року. Його пісня La balsa^[es] 1967 року, записана у співавторстві з Тангіто^[es] і виконана групою Los Gatos^[es], принесла величезний успіх року іспанською мовою в Аргентині та була визнана найкращою рок-піснею в історії Аргентини за версією журналу Rolling Stone та MTV.

Класичний піаніст.

Письменник, музикант, радіо та телеведучий, актор.

Балерина. Перша аргентинка, яка отримала міжнародне визнання за свою роботу в класичному танці, пізніше стала хореографом.

Театральний актор і режисер.

Політичний діяч, який обіймав посаду міністра праці^[es] в уряді Ісабель Перон.

Співачка та акторка. Протягом своєї 50-літньої творчої кар'єри грала в кіно, на радіо, у театрі та на телебачення. Здобла популярність не тільки в Південній Америці, а й у країнах Азії та Європи. Через проблеми зі здоров'ям у 1990-х роках вона відійшла від активної діяльності і за місяць до смерті її було нагороджено почесним громадянинством міста Буенос-Айрес^[9][10].

Актор і драматург, профспілковий і політичний діяч. Президентом і генеральний секретар Аргентинської асоціації акторів^[es], генеральний директор Channel 7^[es] і генеральний директор муніципального театру ім. генерала Сан-Мартіна^[es] в Буенос-Айресі. Він був директор Латиноамериканського центру створення та дослідження театру (CELCIT) до своєї смерті.

Диригент, композитор і бандонеоніст, який вважається одним з найвидатніших виконавців у жанрі танго^[11].

Художник-мультиплікатор.

Шахіст, міжнародний гросмейстер і п'ятиразовий чемпіон Аргентини.

Бандонеоніст, режисер, педагог, композитор і аранжувальник. Засновник культового гурту Generación Cero.

Співак і актор. Як виконавець відомий в жанрах canción melódica^[es], рок-н-ролу та попмузики^[12][13].

Психолог і психоаналітик, соціальний працівник і професор університету. Протягом усього свого професійного життя систематично займалася дослідженнями «гендеру».

Видатна аргентинська акторка кіно, театру та телебачення, радіоведуча. Відзначена своїм талантом і надзвичайною привабливістю, вона стала символом аргентинської краси 1960-х і 1970-х років, а участь у кількох фільмах зробила її найвідомішою акторкою національного кіно.

Музикант, що протягом багатьох років був керівником філармонічного оркестру Буенос-Айреса^[es].

Гітарист і композитор народної музики, що грав у своєму стилі та техніці класичної гітари.

Аргентинсько-іспанський футболіст і тренер. Легендарний гравець клубів «Рівер Плейт» , «Мільйонаріос» і «Реал Мадрид».​ З 2000 року і до самої смерті він був почесним президентом клубу «Реал Мадрид», якому, будучи гравцем, завдячує своїми найбільшими успіхами та всесвітнім визнанням, найкращий бомбардир за всю історію клубу. Його вважають одним із найкращих гравців усіх часів^[15].

Танцюрист і хореограф танго. Відомим тим, що він був пропагандистом танцю танго з видовищним хореографічним стилем та його міжнародним поширенням.

Історик, поет і журналіст, учень Хосе Марії Роси^[es].

Музикант аргентинського танго, піаніст, аранжувальник, режисер і композитор. Маючи класичну освіту, він був учасником знаменитого октету^[es] Астора П'яццолли. У 1952 році, у віці 26 років, створив власний оркестр. Написав музичні партитури до важливих фільмів, у тому числі до «Офіційної версії» (ісп. La historia oficial), який у 1985 році отримав премію «Оскар» як найкращий іноземний фільм. Серед його творів виділяється альбом Concepto 1972 року, який вважається однією з найважливіших комплексних робіт в історії танго та шоу-музики. З 2000 року працював директором Аргентинського національного музичного оркестру «Хуан де Діос Філіберто».

Бандонеоніст, режисером, композитором і аранжувальником, який займався музикою танго.

Співак аргентинського танго. Він мав довгу творчу кар'єру, яка включала участь у кількох фільмах^[16].

Математик, фізик і інформатик, який вважається «батьком комп'ютерної техніки в Аргентині». Він привіз у країну комп'ютер Clementina^[es][17]​ і був засновником нової комп'ютерної спеціальності в університеті Буенос-Айреса^[18]​. Під час військової диктатури був вигнаний і повернувся до країни, щоб стати секретарем з питань науки і технологій в уряді Рауля Рікардо Альфонсіна.

Музикант, скрипаль і диригент, який був працював у Національному симфонічному оркестрі^[es] та Філармонічному оркестрі Буенос-Айреса^[es].

Фотограф і кінорежисер.

Популярний музикант і співак. Його творчість характеризується змішанням фольклорного жанру^[es] з аргентинським роком, а також соціальними та політичними підтекстами своїх пісень.

Історик, письменник, журналіст, філософ, мислитель, інтелектуал, профспілковий діяч, політичний активіст і правозахисник. В часи військової диктатури жив у вигнанні в Берліні^[22].

Футболіст, тренер і спортивний директор. Б'янкі був одним із найрезультативніших аргентинських форвардів свого часу, встановлюючи рекорди в Аргентині та Франції, але він отримав ще більше визнання завдяки своїй кар'єрі технічного директора, який здебільшого тренував клуби «Велес Сарсфілд» і «Бока Хуніорс» і став ним з найуспішніших в історії південноамериканського футболу^[24][25].

Художник-пластик^[en] з міжнародним визнанням. Його творчість виражалася в живописі, скульптурі, муралізмі та гравюрі. Він розробив абстрактний стиль, вдаючись до злиття естетичних ліній андських індіанських культур із міжнародним пластичним авангардом, водночас із використанням образів культури Буенос-Айреса^[es].

Уругвайська акторка, комік і режисер. Одна з найпопулярніших діячів мистецтва Ріо-де-ла-Плати та «гранд-дама» ла-платського театру, видатна акторка та театральний режисер у кіно, на радіо та телебаченні, з довгою кар’єрою на обох берегах Ла-Плати, а також сценаристом, продюсером, перекладачем і адаптатором^[26].

Карикатурист і автор коміксів, який став громадянином Іспанії. Його найвідомішим твором був комікс «Мафальда»^[es], що публікувався впродавж 1964—1973 років.

Математик і філософ, який вважається одним із найбільших фахівців з епістемології в Південній Америці.

Піаніст.

Балерун, режисер і педагог балету. Танцював як запрошений артист у кількох театрах, зокрема у: Королівському балеті^[en] Лондона, Великому балеті^[en] Москви, Кіровському балеті^[en] Ленінграда, Ла Скала^[it] Мілану, Сарсуелі^[es] Мадрида та багатьох інших.

Співак, автор пісень, кінорежисер, кінопродюсер, сценарист, активіст і політик^[29].​ Пік популярності припав на середину 1960-х — початок 1990-х років.

Одна з найвідоміших аргентинських співачок, жіночий голос Los Cinco Latinos^[es].

Фольклорна співачка й автор пісень. Перший міністр культури Аргентини^[es][30]. Вона також є одним із найбільш репрезентативних фольклорних голосів Аргентини за останні десятиліття, у 1999 році була відзначена спеціальною нагородою на Національному фольклорному фестивалі в Коскіні^[es].

Художник-пластик, мистецтвознавець і педагог. Між 1961 і 1965 роками він був частиною групи Nueva Figuración^[en][31] разом з Ернесто Дейра^[es], Ромуло Маккіо^[es] та Хорхе де ла Вега^[es]. Опублікував більше двадцяти книг і провів численні виставки як в Аргентині, так і за кордоном. Однією з головних тем, яка проходить через усі його роботи, є його «концепція хаосу», що розуміється як динаміка, частиною якої є люди, у постійній трансформації.

Журналіст і політик, ключова фігура в уряді Артуро Фрондісі (1958—1962), засновник разом з ним Руху інтеграції та розвитку^[es] та основний представник економічної течії девелопменталізму в Аргентині^[32]. Нагороджено за: «внесок у національний розвиток, формулювання економіко-політичної доктрини для його реалізації, за пристрасну відданість державним справам і за те, що він був культиватором дружби разом з іншими портеньйо»

Тенісист. Переможець 62 турнірів ATP, 4 з яких були турнірами Великого шолома і шість чемпіонатів Гран-Прі (нині тур ATP Мастерс 1000). Єдиним турніром Великого шолома, який він не зміг виграти, був Вімблдон, у якому йому вдалося дійти до чвертьфіналів у 1975 та 1976 роках. Був № 1 і чемпіоном світу 1977 року за престижним щорічним рейтингом World Tennis^{[33][34][35][36]}.

Співаком аргентинського танго.

Акторка. Одна з найвидатніших у своїй країні, головним чином у кіно та театрі, діячка культури єврейської громади в Аргентині^[37].

Один із найвідоміших архітекторів Латинської Америки XX століття, представник бруталістської архітектури^[38][39].​ Серед його найважливіших робіт — будівлі, які увійшли в історію аргентинської архітектури, такі як будівля банку Лондона і Південної Америки^[es] та Національна бібліотека, обидві розташовані в Буенос-Айресі. Він також був художником-пластиком^[40]. Нагороджено за: «внесок в ідентичність Автономного міста Буенос-Айрес»

Акторка, танцівниця і співачка.

Актор, автор пісень і музикант у латиноамериканському поп-жанрі. Відомий за ролями на телебаченні таа в кіно у фільмах «Інші та ми»^[es] (ісп. Los otros y nosotros), «Золота ракетна група»^[es] (ісп. La banda del Golden Rocket) та головною роллю у фільмі «Сусіди у війні»^[es] (ісп. Los vecinos en guerra)^[41].

Виконавець аргентинського танго, бандонеоніст та автор пісень.

Уругвайський журналіст, телеведучий і письменник, який живе в Аргентині з 1981 року. Відомий, як коментатор футбольних матчів, аж до того, що іноді його вважають «найкращим іспаномовним спортивним репортером»^[42].

Поет і редактор.

Фотограф та ілюстратор.

Психоаналітик, психолог і соціолог.

Диктор, креативний редактор, актор, комік і гуморист. Відомий як учасник гумористично-музикальної групи Les Luthiers^[es], членом якої був понад 50 років. Нагороджений разом з іншими членами групи.

Гуморист, піаніст, композитор і хімік. Відомий як учасник гумористично-музикальної групи Les Luthiers^[es], членом якої був понад 50 років. Нагороджений разом з іншими членами групи.

Керівник оркестру та хору, мультиінструменталіст і комік. Відомий як учасник гумористично-музикальної групи Les Luthiers^[es], а також засновник і директор хорової студії Буенос-Айреса^[es]. Нагороджений разом з іншими членами групи Les Luthiers.

Актор і комік. Відомий як учасник гумористично-музикальної групи Les Luthiers^[es], членом якої був понад 50 років. Нагороджений разом з іншими членами групи.

Композитор, гітарист і комік. Відомий як учасник гумористично-музикальної групи Les Luthiers^[es], членом якої був понад 50 років. Нагороджений разом з іншими членами групи.

Танцівниця та хореограф. Відома тим, що створила аргентинську танцювальну групу Tangokinesis, яка поєднує танго з сучасним танцем.

Юрист і політик, активіст-реформатор та член лівого Громадянського радикального союзу, який двічі був національним сенатором. Один із засновників Руху оновлення та змін^[es] під керівництвом Рауля Альфонсина. У 1999—2002 роках — член і, пізніше, віце-президент комітету з прав людини ООН. Автор кількох книг.

Один із найважливіших драматургів в історії аргентинського театру^[es]. Разом із Рікардо Халаком^[es] є представником «покоління нового реалізму» (ісп. Generación del Nuevo Realismo), що продовжило творчість Карлоса Горостізи^[es].

Музикант, піаніст, композитор, журналіст і офтальмолог, якого вважають «батьком народної музики в Аргентині»^[48]. У 1960-х роках, під час, так званого, фольклорного буму, був одним із найвидатніших новаторів народної музики в Аргентині.

Художник, який вважався одним із лідерів сюрреалізму у своїй країні^[49].

Письменником гуманістичних нарисів і публіцистичних статей на літературну тематику^[50]. Опублікував книги про поетів Ніколаса Оліварі^[es], Алехандри Пісарнік й Альберто Герчуноффа.

Акторка та телеведуча. Протягом своєї 83-річної кар'єри зіграла у 35 фільмах, 11 п'єсах і 3 телевізійних серіалах, а також був ведучою двох радіосеріалів і телевізійного обіднього ток-шоу, яке транслювалося протягом 55 років^[51]. Одна з найвідоміших людей і з найдовшою медійною кар'єрою в Аргентині.

Правозахисник і президент асоціації Abuelas de Plaza de Mayo^[es].

Піаніст і диригент. Син музикантів, дебютував у Буенос-Айресі у віці семи років і пізніше був запрошений зальцбурзьким Моцартеумом продовжити навчання в цьому місті. Навчався у Надії Буланже, Ігоря Маркевича та в академії Санта-Чечілія в Римі. Нагороджено за: «помітну кар'єру на міжнародній музичній сцені»

Правозахисник і віце-президент асоціації Abuelas de Plaza de Mayo^[es].

Письменниця та драматург.

Танцівниця аргентинського танго, мілонгера^[en] та хореограф, відома як учасниця акторського шоу Tango Argentino^[es]. Протягом кількох десятиліть танцювала з Хуаном Карлосом Копесом^[es], доки вони не розійшлися в 1990-х роках.