Існують десятки перекладів роману Дж. Р. Р. Толкіна «Володар перснів» на різні мови. Толків був фахівцем із германської філології, саме тому він вивчав переклади своїх книг і за потреби писав коментарі та робив зауваження. Автор був незадоволений першими перекладами своєї книги, а саме шведською версією Оке Ольмаркса, тому Толкін вирішив написати «Путівник по власних назвах у “Володарі перснів”» 1967 року (офіційне видання було опубліковане в «Компасі Толкіна» 1975 року, а повна версія путівника з’явилася в книзі «Володар перснів: довідник для читача» 2005 року.[1]
Складнощі перекладу
Толкін розробив складну систему ельфійських мов Середзем'я (синдарин, квенья), які складно перекласти на будь-яку іншу мову. Додаткову складність становить наявність власних назв у давньоанглійській та давньоскандинавській мовах. Наприклад, ім’я короля РогануТеоден (англ. Théoden) є простою транслітерацією до давньоанглійського слова «þēoden» (король). Також письменник використовував давньоскандинавську мову для імен гномів, наприклад, "Þorinn Eikinskjaldi" (Торін Дубощит). Толкін також зазначав, що деякі власні назви не слід перекладати дослівно, наприклад, «Мордор» (англ. «Dead Marshes»), але назви ельфійською мовою краще залишити без змін. [2]
Ранні переклади
Перші переклади «Володаря перснів» були здійснені нідерландською мовою Максом Шугартом (1956-1957), шведською мовою Оке Ольмарксом (1959-1960). Обидва перекладачі вибрали вільний переклад, що є помітним ще з перекладу назви твору (нід. «In de Ban van de Ring»), (швед. “Härskarringen”). [3] Наступні переклади назви твору були буквальними, наприклад, польський переклад «Władca Pierścieni» 1961 року. Але й досі існують недослівні переклади, а саме: фінський «Taru Sormusten Herrasta» (Легенди про Володаря перснів), норвезький «Krigen om ringen» (Війна за перстень), західнофризький «Master fan Alle Ringen» (Майстер усіх перснів), японський «指輪物語» (Легенда про перстень). Толкіну не сподобався нідерландський та шведський переклади власних назв твору, він неодноразово звертався до перекладачів з проханням удосконалити переклади. Проте Толкіну не вдалося їх переконати.
Переклад на нідерландську мову
Дж. Р. Р. Толкін написав листа автору нідерландського перекладу «Володаря перснів» (нід. «In de Ban van de Ring») Максу Шугарту:
«В принципі, я категорично заперечую переклад номенклатурних назв (навіть якщо він здійснений компетентною особою). Я не розумію, чому перекладачі думають, що мають право робити щось подібне. І те, що перед перекладачем постає «видуманий світ», не дає нікому права «перебудовувати» його відповідно до своєї фантазії, навіть якби він міг за кілька місяців створити нову цілісну структуру, на розробку якої мені знадобилися роки. Тому відразу кажу, що я не потерплю такої неповаги до своєї книги».
— 3 липня 1956, листи до Рейнера Анвіна, №190, с. 249–51.
Переклади на шведську мову
Оке Ольмаркс (1959–1961)
Оке Ольмаркс — шведський філолог, письменник, перекладач, у його доробку переклади відомих творів Толкіна, Шекспіра та Данте. Крім того, Ольмаркс переклав Коран на шведську мову. Толкіну не сподобалася версія шведського перекладу «Володаря перснів», яку Ольмаркс назвав «Härskarringen» (Перстень влади). Проте протягом 40 років, праця Ольмаркса залишалася єдиним доступним перекладом шведською мовою. [3]Незважаючи на критику з боку читачів та автора оригіналу, Ольмаркс вирішив не змінювати свій переклад аж до смерті 1984 року.
Переклад Андерсона та Олсон (2005 рік)
Переклад Ольмаркса був витіснений новим перекладом Еріка Андерсона та Лотти Олсон 2005 року. Книга отримала нову шведську назву «Ringarnas herre» (Володар перснів). [4]
Перші переклади книги нідерландською та шведською мовами не виправдали очікувань автора оригіналу, що спонукало його до створення «Путівника по власних назвах у “Володарі перснів”». Ця книга дала змогу Толкіну вплинути на наступні переклади данською та німецькою мовами. Маргарет Карру з Франкфурта переклала оповідання Толкіна «Листок пана Дрібнички», щоб дати автору зразок своєї роботи та отримати право на переклад «Володаря перснів» німецькою мовою. Карру навіть відвідала Толкіна в Оксфорді, щоб отримати відповіді на свої питання щодо опублікованих робіт автора. Проте перекладачка пізніше поділилася негативними враженнями та розповіла, що Толкін виявився мовчазним і негостинним через застуду. [5]Пізніше листування Толкіна й Карру стали більш привітними, адже авторові «Володаря перснів» подобалися переклади німецькою мовою. Щоправда, були деякі зауваження щодо перекладу віршів та пісень, які згодом переклала поетеса Ебба Маргарета фон Фрейман.
У деяких випадках Карру вдається до вільного перекладу, наприклад, з назвою «Шир» (англ. The Shire). Толкін підтримав нідерландську версію вигаданої країни «Gouw», але й не заперечував використання німецького слова «Gau». Однак за часів правління Гітлера слово гау позначало партійні округи Німеччини, тому перекладачка вирішила вибрати більш вдалу назву «Auenland» (лугові землі). Толкін зазначав, що слід також уникати німецьке слово «Elf», як еквівалент до англійського — «Ельф», адже це може помилково викликати небажані асоціації з комедією Шекспіра «Сон літньої ночі». Толкін вважав, що для німецького перекладу найкращим варіантом буде давнє слово «Alp» (або ще краще форма «Alb»), адже ця своєрідна назва допоможе читачам сформувати власні асоціації.
Проте Карру все-таки вибрала «Elb» замість запропонованого варіанту «Alb». Також вона використовує множину «Elben» замість правильного слова «Elbe». Такий переклад засудив німецький філолог Якоб Ґрімм у своєму словнику.
У багатьох випадках Карру використовувала буквальний переклад. Наприклад, країну ельфів Рівенделл (англ. Rivendell) було складно перекласти, адже Толкін рекомендував перекладати за змістом. Проте Карру вибрала дослівний переклад, а саме «Bruchtal». Ім’я гобітаБільбо Торбина (англ. Bilbo Baggins) було перекладено як Bilbo Beutlin («Beutel» з німецької мови означає «мішок», «торбина»).
Вольфганг Креге (2000)
2000 року видавництво Klett-Cotta опублікувало нову версію перекладу «Володаря перснів» Вольфганга Креге. Цей переклад отримав схвальні та негативні відгуки, критики запевняли, що переклад німецькою мовою є надто вільним, а перекладач опустив важливі деталі. Креге модернізував мову гобітів стильовими нормами кінця 90-х років, що «спотворило» високу мову жителів Ширу.
Переклади з івриту
Перший переклад книги «Володар перснів» івритом (שר הטבעות) здійснила членкиня ханаанського руху Рут Лівніт. Вірші допомагав перекладати ізраїльський письменник Уріель Офек. Версія перекладу 1977 року була єдиною в своєму роді до редакції доктора Емануеля Лоттема, який переглянув її відповідно до другого англійського видання.[6] Наприклад, згідно з версією Рут Лівніт «Ельфи» було перекладено як «בני לילית» (укр. «Діти Ліліт»), проте Лоттем змінив назву на «על» (укр. «Ельфи»). Зміна була внесена, оскільки у вавилонському єврейському фольклорі «Ліліт» вважається матір’ю всіх демонів, що спотворює задум Толкіна. Авторка першого перекладу на іврит не дотрималася правил транскрипції та виключила всі сім додатків і частину передмови. У новому виданні доктор Лоттем самостійно переклав додатки та транскрибував імена відповідно до вказівок автора. Крім того, перший варіант перекладу «Володаря перснів» не мав жодного зв’язку з иншими творами Толкіна («Гобіт, або Туди і звідти», «Сильмариліон»).
«Путівник по власних назвах у “Володарі перснів”»
«Путівник по власних назвах у “Володарі Перснів”» (1966–1967) — це рекомендації Дж.Р. Р. Толкіна щодо власних назв у книзі, які були створені для перекладачів, зокрема для германських філологів. Першими перекладачами, які дотрималися вказівок автора оригіналу були Іда Ніроп Людвігсен (данською мовою) і Маргарет Карру (німецькою мовою), що були опубліковані 1972 року.
Толкін був незадоволений перекладами Шугарта та Ольмаркса, тому запропонував, щоб перекладачі консультувалися з ним на ранньому етапі, адже така співпраця допоможе заощадити багато часу та отримати відповіді на суперечливі питання.
2 січня 1967 року, Толкін написав данському редактору Отто Б. Ліндхардту про те, що майже завершив путівник по власних назвах до книги, де можна знайти пояснення та поради для перекладу, зокрема данською та німецькою мовами. 1967 року коментар був надісланий у видавництво Allen & Unwin, яке здійснювало переклад «Володаря перснів». Після смерті Толкіна він був опублікований як «Путівник по іменах у “Володарі перснів”» у збірці «Компас Толкіна» Джареда Лобделла (1975) за редакцією Крістофера Толкіна. Пізніше коментар було зредаговано та повторно опубліковано під назвою «Номенклатура “Володаря перснів”». [7]
↑The second edition therefore soon replaced the older one on the shelves, under the name: "שר הטבעות, תרגמה מאנגלית: רות לבנית. ערך מחדש: עמנואל לוטם ("The Lord of the Rings". Translated by Ruth Livnit, revised by Emanuel Lottem. Zmora Beitan [זמורה ביתן] publication: Tel Aviv, 1991)
↑Yuvl Kfir, who assisted Dr. Lottem in the revision, wrote an article in favour of the new edition, translated by Mark Shulson: "Alas! The Aged and Good Translation!"
↑A special edition of 1977 included illustrations by Queen Margrethe II of Denmark, working under the pseudonym of Ingahild Grathmer.
↑Turning fantasy into a reality that helps others Gavin Phipps, Taipei Times, 6 March 2005, p. 18
↑Версія А. Немірової (2003) — найімовірніше, переклад з її ж російського перекладу, що з'явився роком раніше. Максим Стріха - "Український художній переклад: між літературою і націєтворенням" - Київ - Факт - с. 305.
↑Версія О. Мокровольського (2002) є спрощеною адаптацією для дітей. Максим Стріха - "Український художній переклад: між літературою і націєтворенням" - Київ - Факт - с. 305.
Wayne G. Hammond and Christina Scull, The Lord of the Rings: A Reader's Companion (2005), ISBN 0-618-64267-6, 750-782.
Allan Turner, Translating Tolkien: Philological Elements in "The Lord of the Rings," Frankfurt: Peter Lang, 2005. ISBN 3-631-53517-1. Duisburger Arbeiten zur Sprach– und Kulturwissenschaft no. 59.