Філолог і письменник Дж. Р. Р. Толкін створив низку штучних мов, включаючи мови, створені спеціально для вигаданих історій. Створення мов було заняттям усього життя для Толкіна, починаючи з підліткового віку[1]. Першим проєктом Толкіна була реконструкція ранньої німецької мови, котрою, можливо, говорили люди Беовульфа в німецькій героїчній добі .[2]
Найбільш розвиненим проєктом Толкіна були його ельфійські мови. Він уперше почав створювати ельфійську мову в 1910—1911 рр., коли він був у школі короля Едуарда, Бірмінгем. Пізніше він назвав цю мову Квенья (приблизно у 1915 року), і він продовжував активно розвивати історію та граматику своїх ельфійських мов до самої смерті в 1973 році.
Глоссопея Толкіна має два виміри: внутрішня (вигадана) хронологія подій, описаних в «Сильмариліоні» та інших творах, та власне життя Толкіна, протягом якого він часто переглядав й уточнював свої мови та їхню вигадану історію.
Натхнення та передумови
Толкін був філологом і спеціалізувався на стародавніх германських мовах, зокрема на давньоанглійській мові. Він також цікавився багатьма мовами за межами своєї галузі і мав особливу любов до фінської мови. Він описав знахідку книги з фінської граматики як «вхід у винний льох, повний пляшок дивовижного вина, смак і аромат якого не були відомі раніше.[3]».
Глоссопея була захопленням Толкіна протягом більшої[4] частини його життя. У віці 13 років він допомагав створювати звуковий фільтр, відомий під назвою Невбош — «нова нісенітниця», який виріс до того, що включав деякі елементи штучних мов. Толкін стверджував, що це була не перша його спроба створення вигаданої мови[5]. Незабаром після цього він розробив справжню штучну мову, названу Нафаріном[6], котра містила елементи, які пізніше використовувались у його подальших мовах, над якими він продовжував працювати впродовж більш як 65 років. Винайдення мов завжди було тісно пов'язане з міфологією, яка розроблялася Толкіном, оскільки, на його думку, мова є неповною без історії народу, що говорить нею. Отже, Толкін прийняв на себе образ швидше перекладача і редактора, ніж автора своїх оригінальних творів.
Мова та міфологія
Толкін вважав, що винахід художньої мови існує для того, щоб бути переконливим та приємним, повинен включати в себе не тільки історичний розвиток мови, але також історію її носіїв, і особливо міфологію, пов'язану як з мовою, так і з носіями. Саме ця ідея полягала в тому, що «ельфійська мова» повинна бути пов'язана зі складною історією та міфологією ельфів, яка була основою розвитку леґендаріуму Толкіна.
В одному з своїх листів Толкін писав: «На мою думку основний „факт“ про мою роботу це те, що вона є одним цілим і докорінно лінгвістичним натхенням. … Створення мов є основою. „Історії“ були написані з метою, щоб забезпечити світ для мов, а не навпаки. Я б вважав за краще писати на „ельфійській мові“. Але, звичайно, така робота, як „Володар Перснів“, була відредагована і залишилась лише та частина «мови», яку, як я думав, читачі зможуть зрозуміти (Тепер я розумію, що багатьом хотілося б більше). … Втім, для мене це в основному є нарисом «мовної естетики», як я іноді кажу людям, які запитують мене «про що це все?». [7]
Хоча ельфійські мови все ще залишалися в центрі уваги Толкієна, твори, пов'язані з Середзем'ям, також вимагали розвитку, принаймні поверхневого, мов інших рас, особливо гномів та людей, а також чорної мови, розробленої Сауроном, головним антагоністом в «Володарі Перснів». Ця остання мова була спроектована як вираз антитези ідеалу штучної мови, що розвивалась одночасно з Квенья, чорна мова, що представляє собою пародію на міжнародну допоміжну мову, так само як панування Саурона над орками — це пародія на тоталітарну державу.
Ельфійські мови
Ельфійська мовна сім'я — це група мов, пов'язаних за походженням від загального предка, який називається прото-мовою. Толкін створював цю групу мов приблизно з 1910 р. до його смерті в 1973 р. Він побудував граматику та словниковий запас не менше п'ятнадцяти мов та діалектів в періоди:
1935—1955: Голдоррін суттєво змінився та розширився. Тепер він називався нолдорін, і включав в себе теларин, ілкорін, доріат та аварі.
c. 1957—1973: Толкіен відмовлятьється від ілкоріна та доріата. Нолдорин перетворюється в Синдарин
Хоча ельфійські мови Синдарин і Квенья є найбільш відомими і найбільш розвиненими мовами, які Толкін винайшов для свого легендаріуму, вони не є єдиними. Вони належать до сімейства ельфійських мов, що походять від звичайного ельдаріна, загальноприйнятого для всієї мови Ельдар, що, в свою чергу, походить від Примітивного Кведнді.
Фінська морфологія (зокрема її багата система відмінювання) частково породила Квенья. Ще однією з мов-фаворитів Толкіна була валлійська. Особливості валлійської фонології знайшли своє місце в Синдарині. Дуже мало слів було запозичено з існуючих мов, тому спроби узгодити джерело з певним словом або найменуванням ельфів в творах, опублікованих протягом його життя, часто дуже сумнівні.
Хуздул
Лламас і Валарін
Толкін опрацював більшу частину етимологічного тла його ельфійських мов у 1930-х роках (зібраний у вигляді « The Etymologies)»). У 1937 році він написав Лламмас, лінгвістичний трактат, присвячений відносинам не тільки ельфійських мов, але і всіх мов Середзем'я в Першу Еру.
Володар Перснів
Працюючи над «Володарем Перснів» в 1940-х роках, Толкін вклав величезні зусилля, щоб детально описати лінгвістикуСередзем'я.
Гномська мова
Деякі зразки мови гномів, також знаходяться у «Володарі Перснів». Ситуація тут трохи відрізняється від мови «людей»: оскільки Худзул утримувався в таємниці гномами і ніколи не використовувався в присутності сторонніх (навіть гномські імена), немає жодних реальних історичних мов подібних на цю.
Список літератури
Цитати
↑i у своїх ранні роки Толкін спочатку ознайомився з ідеєю штучної мови у формі «Animalic», винаходом його двоюрідних сестер, Марії та Марджорі Ікледон.
↑ТІм'я Толкіена на «Gautistk» було «Undarhruiménitupp».
↑The Letters of J. R. R. Tolkien, letter number 163 (to W. H. Auden, 7th June 1953).
