Партизанська війна в балтійських країнах або Рух опору Лісових братів — збройна боротьба мешканців країн Балтії проти радянської влади з 1940-х до середини 1950-х років.
Збройне повстання проти СРСР почалося після повторної радянської окупації країн Балтії у 1944 році. За деякими оцінками в партизанському русі були задіяні близько 10,000 партизан в Естонії, 10,000 партизан в Латвії, 30,000 партизан в Литві та набагато більше цивільних підпільників та співчуваючих. Ця війна продовжувалася як організований збройний спротив до 1956 року, коли кількісна перевага радянських військ змусила місцеве населення прийняти інші форми опору. Партизанський рух у післявоєнний час в країнах Балтії за розмахом може бути порівняний з діяльністю В'єтконгу у Південному В'єтнамі.[3]
Примітки
↑Lietuvos istorijos atlasas. Compiled by Arūnas Latišenka. Briedis. 2001. p. 25 (лит.)
↑Plakans, Andrejs. The Latvians: A Short History, 155. Hoover Institution Press, Stanford, 1995. (англ.)
↑Ziemele, Ineta (2005). State Continuity and Nationality: The Baltic States and Russia. Martinus Nijhoff Publishers. с. 25. ISBN90-04-14295-9.
Джерела
Tauras, KV (1962). Guerrilla Warfare on the Amber Coast. New York: Voyages Press. (англ.)
Clodfelter, M. (2017). Warfare and Armed Conflicts: A Statistical Encyclopedia of Casualty and Other Figures, 1492-2015 (4th ed.). McFarland. (англ.)