PROFILPELAJAR.COM

Карло Адзеліо Чампі
Карло Адзеліо Чампі
італ. Carlo Azeglio Ciampi
	Карло Адзеліо Чампі
10-й Президент Італійської республіки
	18 травня 1999 — 15 травня 2006
Попередник	Оскар Луїджі Скальфаро
Наступник	Джорджо Наполітано
Прем'єр-міністр Італійської республіки
	28 квітня 1993 — 10 травня 1994
Попередник	Джуліано Амато
Наступник	Сільвіо Берлусконі
Народився	9 грудня 1920[…]; Ліворно, Королівство Італія
Помер	16 вересня 2016 (95 років); Рим, Італія
Похований	Cimitero della Misericordiad
Відомий як	банкір, економіст, політик
Країна	Італія і Королівство Італія
Alma mater	Convitto Nazionale Cicogninid, Пізанський університет і Scuola Normale Superiore. Classe di Lettere e Filosofiad (1941)
Політична партія	Action Partyd (1947)
У шлюбі з	Franca Pillad
Нагороди
	Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX
Підпис
	carloazegliociampi.it
	Роботи у Вікіджерелах
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Медіафайли у Вікісховищі

Ка́рло Адзе́ліо Ча́мпі (італ. Carlo Azeglio Ciampi; 9 грудня 1920, Ліворно — 16 вересня 2016) — італійський політик, президент Італії (1999—2006).

Життєпис

Карло Адзеліо Чампі народився 9 грудня 1920 року в Ліворно на тосканському узбережжі Тірренського моря (Італія), в сім'ї власника невеличкої фірми з виробництва оптичних приладів. Коли з'явися Карло, в сім'ї вже був трьохрічний син. В дитинстві був жвавим хлопчиком, у школі вчився на відмінно.

Освіта: Карло Адзеліо Чампі навчався в престижному італійському університеті, отримав там літературний ступінь, потім навчався в університеті «Піза», і отримав там ступінь з юриспруденції.

Відразу після навчання у 20-ти річному віці був мобілізований на фронт.

1944 року Чампі був звинувачений у шпигунстві, але його врятував манускрипт про соціалістичний лібералізм, який знаходився при ньому, і його відпустили. Вийшовши з війни у чині молодшого лейтенанта Карло повернувся у рідне Ліворно, де організував свою Партію дій.

Робота в Італійському банку: Після закінчення університету працював в Італійському банку:

з 1960 року — в центральній адміністрації;
з 1972 — став його генеральним секретарем;
з 1976 року до 1978 — займав посаду віце-генерального директора;
у жовтні 1979 року був призначений губернатором Італійського банку.

Державні посади:

з 1979 до 1993 року — Президент Італійського офісу обміну;
з 1993 до 1994 року — прем'єр-міністр;
з 1994 до 1999 року — скарбник міністерства;
13 травня 1999 року — був вибраний на пост президента;
травень 2005 року — отримав премію Карла Великого за вклад в європейську інтеграцію.

Сімейний стан: Одружений. Ім'я дружини — Франка. Має двоє дітей — дочку Габрієллу, сина Клаудіо та троє внуків.

Володіння мовами: італійська (рідна), німецька.