Народився у Венеції. Здобув юридичну освіту в Падуї[7]. 1863 року став професором Технічного інституту в Мілані, а 1867 року — професором конституційного права в Падуї.
1869 року Марко Мінгетті призначив його на посаду державного секретаря з питань сільського господарства й торгівлі. Згодом він отримав портфель міністра фінансів. Завдяки законам, запропонованим Луццатті, було врятовано від банкрутства Банк Неаполя. Після виходу у відставку 1898 року займався налагодженням торгових зв'язків із Францією, а також працював журналістом і викладачем.
Від листопада 1903 до травня 1905 року знову обіймав посаду міністра фінансів. У березні 1911 Луццатті сформував власний уряд, що пропрацював рівно рік.
_crowned.svg){kind=small}
