Рештки літака «Фарман»-30, на якому розбився Джамбулат Кануков біля села Озерна
Після початку Першої світової війни добровільно повернувся до армії. З 19 липня1914 у розпорядженні штабу 2-ї армії, а з 18 вересня1914 за власним бажанням переведений до 22-го піхотного Нижньогородського полку, з 10 жовтня1914 виконував обов'язки ад'ютанта цього полку.
15 травня1915 отримав контузію та був евакуйований з фронту. Після одужання, з 25 червня1915, за власним бажанням переведений до 17-го корпусного авіаційного загону, де служив льотчиком-дозорцем. 17 жовтня1915 відряджений на навчання до Військової авіаційної школи. 10 травня1916 отримав звання поручика. 7 серпня1916 закінчив школу та дістав звання військового льотчика.
З 20 жовтня1916 на службі в 14-му авіаційному загоні, а з 24 березня1917 призначений командиром 30-го авіаційного загону.
На службі Україні
У 1918 р. вступає до Армії Української Держави, де очолював 2-й Подільський авіаційний дивізіон. Із цим дивізіоном у грудні 1918 прибув до міста Красне та включений до складу Летунського відділу Української Галицької армії. Канукова призначають помічником командира Летунського відділу сотника Петра Франка, який його так характеризував:
Полковник Кануков був чудовий знавець літання і добрий організатор. Своєю веселою, товариською вдачею швидко зумів позискати всіх. Завжди мав нові «нечувані» ідеї: вмонтовував могутні двигуни на маленькі орли, щоби дійти до великої швидкості, наших пільотів, що вміли літати на повільних «авіятках» та «льйодах», посадив на скорі «нюпори» і не зражувався початковими невдачами. Полковник Кануков із самого звуку двигуна означував непомильно, який літак летить.
Я. Тинченко. Герої Українського неба: науково-популярне видання. — К.: Темпора, 2010. — С. 131-132.: іл. ISBN 978-966-8201-94-3
Кирея В. В. Кадрове забезпечення військово–повітряних сил Західно–Української Народної Республіки 1918–1919 рр. / В. В. Кирея // Гілея: науковий вісник. — 2015. — Вип. 94. — С. 31.
