PROFILPELAJAR.COM

Осип Букшований
Осип Букшований;
Сотник (гауптман); Отаман
Загальна інформація
Народження	1 червня 1890; Жаб'є, нині с-ще Верховина, Україна
Смерть	8 грудня 1937 (47 років); Ленінград, Російська РФСР, СРСР
Поховання	Санкт-Петербург
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Вид ЗС	Збройні сили Австро-Угорщини; УСС; УГА; РСЧА
Війни / битви	Перша світова війна
Нагороди та відзнаки
Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина)	Галліполійська зірка
	Букшований Осип Іванович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Букшований.

О́сип Іва́нович Букшова́ний (або Йосиф Букшований^[1]; 1 червня 1890, с. Жаб'є, нині с-ще Верховина — 8 грудня 1937, м. Ленінград, нині Санкт-Петербург) — український військовик, розвідник, активіст українського студентського руху в Галичині в 1910-х роках. Учасник процесу 101 (1911).

Член Українського Студентського Союзу у Львові (1910—1914). Сотник Українських Січових Стрільців, пізніше командант Легіону УСС. Отаман УГА.

Життєпис

Народився 1 червня 1890 року в селі Жаб'є (Косівського повіту, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині селище Верховина, Івано-Франківська область, Україна) в родині греко-католицького священника^[2].

Навчався у стінах Коломийської цісарсько-королівської гімназії № 2 (української) в 1900—1908 рр.^[1].

З 1908 року був студентом Львівської політехніки. 1 липня 1910 року брав участь у студентській демонстрації за створення українського університету у Львові. Арештований того ж дня львівською поліцією^[3].

У 1911 році — учасник судового процесу 101, згодом амністований.

У Легіоні УСС перебував із серпня 1914 року: був командиром сотні легіону УСС, у 1918 році очолив цей легіон, а з грудня 1918 — командир групи «Схід», 1-ї бригади УСС УГА.

29 травня 1915 року в Лисовичах на Стрийщині був поранений і потрапив до російського полону. З Сибіру, де відбував заслання, втік через Персію, воював у Месопотамії на боці держав центрального блоку. За хоробрість нагороджений німецьким залізним хрестом і турецьким півмісяцем.

Наприкінці 1916 р. повернувся до стрілецької формації, де знову очолив сотню, восени 1918 року був обраний старшинами командиром Легіону УСС.

Брав активну участь в українсько-польській війні 1918—1919 років, командував (з початку створення^[4]) 1-ю бригадою УСС у складі УГА, був одним із розробників плану Чортківської офензиви 1919 року^[5].

Після переходу Червоної української галицької армії (ЧУГА) у квітні 1920 р. на бік Армії УНР залишився на службі в Червоній армії.

У 1933 р. разом з іншими галичанами, які співпрацювали з більшовиками, заарештований і засуджений до 10 років ВТТ і засланий на Соловецькі острови.

Розстріляний 8 грудня 1937 року в Ленінграді (так за документами репресивних органів). За іншою версію, масовий розстріл соловецьких в'язнів 8—10 грудня 1937 року проведено в Ленінградській області (район Лодєйного Поля); більшість українців з того тюремного етапу, імовірно, стратили 9 грудня^[6].

З розстрільного списку другого соловецького етапу:

Букшованный Осип Иванович, 1890 г. р., уроженец Галиции, украинец, б. член КП Западной Украины, служащий. Судебной тройкой при Коллегии ГПУ УССР 23.09.1933 г. осужден по ст. 54-10-11 УК УССР на 10 лет ИТЛ. Отбывал наказание в Соловецкой тюрьме. Особой тройкой УНКВД ЛО 25.11.1937 г. приговорен по ст. 58-10-11 УК УССР УК РСФСР к высшей мере наказания. Расстрелян в г. Ленинград 8.12.1937 г.

Реабілітований 18 лютого 1959 року.

Примітки

↑ ^а ^б Звіт дирекциї ц. к. ІІ ґімназиї в Коломиї за рік шкільний 1902/1903. — Коломия : друкарня Михаїла Білоуса, 1903. — С. 73.
↑ Довган Ю. Л. Букшований Осип//Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія: до 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 1: А—Ж. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2018. 688 с. — С. 208.
↑ Бойда А. Участь Василя Порайка та братів Гоївих в роботі секції Українського Студентського Союзу в м. Снятин (1911—1921). Галичина, 2024. Ч. 37. С. 143.
↑ Шанковський Л. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина… С. 813
↑ Довган Ю. Л. Букшований Осип//Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія: до 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 1: А—Ж. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2018. 688 с. — С. 209.
↑ Володимир Удовенко: дві дати розстрілу

Джерела

Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9.
Мельничук Б. Букшований Осип Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 197. — ISBN 966-528-197-6.
Науменко К. Є. Букшований Осип Іванович [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 399. — ISBN 966-00-0734-5.
Між вогнів [Архівовано 21 листопада 2015 у Wayback Machine.]
Довган Ю. Л. Букшований Осип // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія: до 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 1: А-Ж. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2018. 688 с. — С. 208—209.
Бойда А. Участь Василя Порайка та братів Гоївих в роботі секції Українського Студентського Союзу в м. Снятин (1911—1921). Галичина, 2024. Ч. 37. С. 140—149.
Остання адреса: розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937—1938 роках. У 2-х томах. — К. : Сфера, 2003.
Шевченко С. В. Соловецький реквієм. — Київ: Експрес-Поліграф, 2013.