Збройні сили є агентством Уряду Швеції (швед.Myndighet), що відповідальне за операції Збройних сил Швеції. Основне завдання Збройних сил Швеції полягає в підготовці, організації та розгортання збройних сил як усередині країни, так і за кордоном, зберігаючи при цьому довгострокову здатність захистити Швецію в разі інтервенції. Верховний головнокомандувач (швед.Överbefälhavaren), генерал-полковник або прапор-офіцер командир шведських збройних сил, є найбільш високопоставленим професійним офіцером на дійсній службі. Верховний Головнокомандувач своєю чергою підзвітний через міністра оборони урядові Швеції (швед.Regeringen).
Збройні сили більше як століття побудовані на поняттях військового обов'язку і територіальної оборони, підтримки давньої національної політики неприєднання, нейтралітету. До кінця Холодної війни майже всі чоловіки, які досягли віку придатності до військової служби були призвані до лав армії. Влітку 2010 р. у мирний час призов припинили, і реформували на систему Добровольчої армії. Проте в 2018 р. призов на строкову службу знову відновили для чоловіків та жінок, а Швеція стала другою країною Європи (після Норвегії) де існує гендерно-нейтральний призов. Деякі підрозділи шведських збройних сил у цей час є на розгортанні в Афганістані відповідно дій Міжнародних сил сприяння безпеці (ISAF — англ.International Security Assistance Force) і в Косово. До того ж Швеція сприяє разом з військовими спостерігачами різних країн служити у контингенті ЄС один раз на три роки.
Збройні сили (ЗС) складаються з сухопутних військ, ПС і ВМС. Вище керівництво здійснює уряд, безпосереднє — головнокомандувач Збройними силами. Загальна чисельність ЗС близько 68 тис. осіб (1977 р.). Комплектуються вони за законом про військову повинність. Термін дійсної військової служби в сухопутних військах 7,5-15 місяців, у ВПС — 8-15 місяців, у ВМС 10-17,5 місяців.
Сухопутні війська (близько 46 тис. осіб) мають 50 піхотних, артилерійських, бронетанкових та інших навчально-мобілізаційних полків і окремих батальйонів, на базі яких у воєнний час розгортаються бригади й окремі батальйони.
Повітряні сили (близько 10 тис. осіб) налічують понад 30 різних ескадрилей (близько 600 бойових літаків) і 10 вертолітних груп (по 2-4 вертольоти в кожній).
Військово-морські сили (близько 12 тис. осіб) мають 17 підводних човнів, 6 ескадрених міноносців, 6 фрегатів, близько 40 торпедних катерів, 16 патрульних катерів, 3 мінних загороджувачі, понад 30 різних тральників, коло 65 мобільних і стаціонарних частин берегової артилерії. Військово-морські бази: Хорсфьорд (Стокгольмські шхери), Карлскруна, Гетеборг й інші. Багато укриттів для кораблів перебувають в скелях. Зброя у всіх видів ЗС шведського та іноземного виробництва.
Політика суворого шведського нейтралітету зумовила високий рівень готовності Швеції до бойових дій, але у зв'язку з припиненням холодної війни в 1990-х роках збройні сили даної країни були скорочені.
У 1997 р. налічувалося трохи понад 53 тисяч військовослужбовців і близько 570 тисяч військових у запасі.
Від 2018 року через російську збройну агресію та фактичне загострення Другої холодної війни у Швеції мають намір збільшити чисельність армії з 50 тисяч до 120 тисяч військовослужбовців до 2035 року, а також збільшити загальний оборонний бюджет з 53 млрд крон ($6.5 млрд) на рік до 115 млрд.[6]
Для розгортання сил у міжнародних операціях на підтримання миру.
Швеція прагне мати можливість залишатися нейтральною в разі війни[8]. Проте, Швеція співпрацює з іншими закордонними країнами. Як член Європейського Союзу, Швеція виступає як провідна країна для бойових груп ЄС[9], а також має співробітництво та спільні навчання з НАТО в рамках членства у Партнерстві заради миру і в Раді Євро-Атлантичного Партнерства[10]. У 2008 р. розпочата співпраця між Північними країнами на розширення можливості спільних дій, і це призвело до створення Північного оборонного співробітництва (NORDEFCO — англ.Nordic Defence Cooperation)[11][12]. При розширенні військового співробітництва заради оборонних позицій у 2009 р. Швеція заявила, що не залишиться пасивною у разі, якщо Північні країни або члени Європейського Союзу піддаватимуться нападу[13].
Нещодавні політичні шведські рішення підкреслили волю до участі в міжнародних операціях, що стали короткостроковими навчаннями та придбанням досвіду[14][15][16]. Однак, після 2008 р. збройного конфлікту у Південній Осетії черговий раз переконали в цьому. До цього часу більшість підрозділів не може бути мобілізована протягом одного року, якщо виникне така необхідність. У 2009 році міністр оборони Швеції заявив, що в майбутньому всі збройні сили повинні бути повністю мобілізовані протягом одного тижня[17].
Юстина Ґотковська, фахівець аналітичного центру східних досліджень (пол.Ośrodek Studiów Wschodnich im. Marka Karpia) вважає, що військові навчання Аврора-17, які відбувались 11-29 вересня 2017 року водночас з Російсько-білоруськими навчаннями Захід-2017, окрім того, що стали одними з найбільших навчань з 1993 року, мали послужити чітким сигналом про готовність Збройних сил Швеції стати на захист країни у випадку збройної агресії з боку Росії. Сценарій навчань істотно відрізнявся від попередніх років, та був побудований навколо задачі захисту країни від нападу іншої (на відміну від контртерористичних навчань попередніх років). Під час навчань були відпрацьовані сценарії отримання військової допомоги з боку союзників та країн-членів НАТО[18].
Навчання Аврора-17 стали важливим етапом реалізації оборонної стратегії на 2016—2020 ухваленої в 2015 році. Ця стратегія кардинально змінила напрям розвитку збройних сил: з експедиційного корпусу в бік збройних сил, зосереджених на обороні власної країни[18].
Участь Збройних Сил Швеції у операціях в світі (квітень 2008 р.)[19]Діаграма, що показує розмір збройних сил Швеції у 1965—2010 рр.: Жовтий = число повітряних сил, синій = кількість піхотних полків; червоний = кількість артилерійських полків, зелений = число берегової артилерії та десантних полків.
↑SFS 2010:448. Lag (1994:1809) om totalförsvarsplikt. Stockholm: Department of Justice. Lag (1994:1809) om totalförsvarsplikt. Архів оригіналу за 17 грудня 2010. Процитовано 13 листопада 2010. (швед.)
↑Based on: International Monetary Fund. World Economic Outlook Database, October 2010. World Economic Outlook Database, October 2010. Архів оригіналу за 18 листопада 2011. Процитовано 13 листопада 2010. Currency conversion was based on the exchange rate of 2010-11-13. (англ.)
↑«Sverige är militärt alliansfritt. Denna säkerhetspolitiska linje, med möjlighet till neutralitet vid konflikter i vårt närområde, har tjänat oss väl.» Sveriges säkerhetspolitik [Архівовано 19 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (швед.)
↑ абJustyna Gotkowska (20 вересня 2017). Aurora: Sweden’s response to Zapad?. Ośrodek Studiów Wschodnich im. Marka Karpia. Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 28 вересня 2017.
↑Ph.D. thesis in «War and the career system» (Війна і системи просування на службі), Dagens Nyheter by professor Mats Alvesson, researcher of military organization at Lunds University, and Karl Ydén at the University of Göteborg. (англ.)
Мельник Олексій, Чернова Алла, «Нові виклики та загрози вимагають нових підходів до оборони: досвід Швеції», журнал «Національна безпека і оборона», № 1, 2009 р., вид. ЦЕНТР РАЗУМКОВА — С. 36-39;
Пашков Михайло, «Шведська модель безпеки, миролюбний, добре озброєний нейтралітет», журнал «Національна безпека і оборона», № 1, 2009 р., вид. ЦЕНТР РАЗУМКОВА — С. 40-43;
Мартов И. Вооруженные Силы Швеции (рус.) // Зарубежное военное обозрение. — М.: «Красная Звезда», 1999. — В. 631. — № 10. — С. 6-11. — ISSN 0134-921X (рос.)
.jpg)
.svg)
