Станом на 2009 р. чисельність особового складу — 3600 чол, з них 900 чол. — військовослужбовці строкової служби[1]. На озброєнні знаходиться 165 бойових і 102 допоміжних літаків, 54 вертольоти.
Повітряні сили Швеції були утворені 1 липня1926 року шляхом об'єднання авіаційних підрозділів, що були до того моменту в шведській армії і військово-морських силах. Напередодні і під час Другої світової війни ПС були значно збільшені і до 1945 року мали у своєму розпорядженні приблизно 800 літаків.
Після завершення війни Швеція закупила за кордоном найсучасніші бойові літаки на той момент (P-51 «Мустанг», Де Хевіленд «Вампір»), одночасно розвиваючи власну авіаційну промисловість. Наприкінці 1940-х років на озброєння надійшов винищувач Сааб 29 «Туннан», практично не поступався за характеристиками найкращим літакам того часу — радянському МіГ-15 та американському F-86 «Сейбр».
У 1950-х роках почалося будівництво шосе, що придатні для використання як злітно-посадкові смуги (ідея, запозичена у Німеччини). На 1957 рік ПС Швеції перебували на четвертому місці в світі за кількістю літаків.
За час свого існування шведські ПС брали участь у двох збройних конфліктах. У ході радянсько-фінської війни 1939–1940 рр. У Фінляндії базувалася добровольча ескадрилья, що брала участь у бойових діях проти радянської авіації. З 1961 по 1964 рік шведська ескадрилья перебувала у складі миротворчих сил ООН в Конго (ONUC) та застосовувалася для ударів по об'єктах катанжійських сепаратистів.
13-26 вересня 2013 року ПС Швеції взяли участь в спільних військових навчаннях Arctic Challenge 2013 («Арктичний виклик 2013»).
Всі вертольоти збройних сил Швеції знаходяться в одному вертолітному крилі (Hkpflj), що входить до складу ПС. Крило складається з п'яти ескадрилей (hkpskv):
.svg)
.svg)
_%E2%80%93_Type_1.svg)
.svg)
.svg)