Збройні сили Сирії
القوات المسلحة العربية السورية
Емблема Збройних сил Сирії
Прапор Збройних сил Сирії
Засновані	1964
Розпущені	2024
Види збройних сил
Сухопутні війська Сирії Повітряні сили Сирії Військово-морські сили Сирії Війська ППО Сирії Військова розвідка Сирії
Командування
Верховний головнокомандувач	Президент Башар аль-Асад
Міністр оборони	генерал Фахд Яссем аль-Фреїдж
Начальник генерального штабу	генерал-лейтенант Алі Абдалла Айюб
Людські ресурси
Вік	18-49
Призов	1-3 роки
Активні службовці	169 000 (2013)[1]
Резерв	11 550 588 (2011)
Витрати
Відсоток у ВВП	5% (2011)
Промисловість
Закордонні постачальники	Росія, КНДР, Єгипет, Вірменія, Білорусь, Іран, Куба, Еритрея, Венесуела, Китай
Річний імпорт	невідомо
Річний експорт	скоріше всього відсутній
Історія
Арабо-ізраїльська війна 1948-1949 Шестиденна війна Війна на виснаження Чорний вересень в Йорданії Війна Судного дня Громадянська війна в Лівані Ліванська війна Ісламське повстання у Сирії Сирійська окупація Лівану[en] Війна в Перській затоці Громадянська війна в Сирії
Збройні сили Сирії у Вікісховищі

Збройні сили Сирії (араб. القوات المسلحة العربية السورية) — військова організація Сирійської Арабської Республіки, призначена для захисту держави від зовнішніх загроз і підтримки її територіальної цілісності. За конституцією Сирії верховним головнокомандувачем збройних сил є президент Сирії. Утворені у 1946 році.

Чисельність на 2013 рік становить 169 000^[1]. Призовний вік становить 18—49 років. Термін служби — 1—3 роки. Станом на 2011 рік здатні до військової служби 501 410 осіб^[2], запас становить 11 550 588 осіб.

Військовий бюджет, станом на 2005 рік — 0,858 − 1,0 млрд дол., що становить до 5 % ВВП.

Складались з трьох корпусів (1 корпус, 2 корпус і 3 корпус), 10 дивізій:

• 1-ша бронетанкова дивізія
• 3-тя бронетанкова дивізія
• 4-та механізована дивізія
• 5-та бронетанкова дивізія
• 6-та бронетанкова дивізія
• 7-ма механізована дивізія
• 8-ма бронетанкова дивізія
• 9-та бронетанкова дивізія — брала участь у звільненні Кувейту у 1991 році
• 10-та механізована дивізія
• 11-та бронетанкова дивізія
• 14-та окрема спеціальних сил дивізія з 10 окремими спеціальних сил полків
• окрема дивізія республіканської гвардії (у складі 1 механізованої бригади, 3 бронетанкових бригад і 1 артилерійського полку)

У кожній механізованій дивізії 1 механізована і 2 моторизованих бригади.

• 4 окремих стрілецькі бригади
• 2 окремих артилерійські бригади
• 2 окремі протитанкові бригади
• 3 ракетних («земля-земля») бригади (кожна з 3 батальйонами)
  • 1 бригада озброєна Фрог-7
  • 2-га — СС-21 «Скараб»
  • 3-тя — "Скад-Б/Ц/Д
• 2 окремі ракетні бригади берегової оборони (вважається, що Сирія отримала з Ірану установки C-802 і 100 ракет)
  • 1 бригада озброєна 4 установками СС-Ц-1Б Сепал
  • 2 бригада — 6 установками П-15 Терміт, альтернативним призначенням СС-Ц-3 'Styx'
• 1 прикордонна бригада

• 4750 танків (1600 Т-72, 1000 Т-62, 2150 Т-55);
• 800 бойових розвідувальних машин БРДМ-2
• 2200 БМП (100 БМП-2, 2100 БМП-2)
• 1600 БТР (БТР-152, БТР-70, БТР-60, БТР-50)
• 710 гармат (10 — 180-мм гармата С-23; 600 — 130-мм польових гармат М-46; 100 — 122-мм А-19)
• 1020 гаубиць (20 — 152-мм гаубиця Д-20; 400 — 122-мм М-30; 600 — 122-мм Д-30)
• 430 САУ (50 — 152-мм «Акація», 380 — 122-мм «Гвоздика»)
• 710 мінометів (10 — 240-мм М-240, 100 — 160-мм М-160, 400 — 160-мм М1943, 200 — 82-мм)
• 480 ракетних установок залпового вогню (280 — 122-мм БМ-21, 200 — 107-мм тип-63)
• 62 тактичних ракет «земля-земля» (18 — Фрог-7, 18 — СС-21, 26 — Скад-Б, Скад-Ц (до 500 км) і Скад-Д (до 700 км))
• понад 3500 протитанкових ракетних систем (2000 — АТ-3 Саггер, 150 — АТ-4 Спігот, 40 — АТ-5 Спандрел, АТ-7 Саксхорн, А-14 Корнет, 200 — франко-німецьких Милан)
• протитанкові гранатомети РПГ-29, РПГ-7
• 400 ЗСУ (23-мм ЗСУ-23-4, подвійна 57-мм ЗСУ-57-2)
• 1650 зенітних артилерійських установок (25 — 100-мм КС-19, 675 — 57-мм С-60, 650 — 23-мм ЗСУ-23-3, 300 — 37-мм М1939)
• понад 4100 переносних зенітних ракетних систем (СА-18, 100 — СА-14, 4000 — СА-7)
• понад 120 самохідних ЗРК (зенітних ракетних комплексів) (СА-22, СА-19, 35 — СА-13, 20 — СА-9, 56 — СА-8)

На озброєнні ВПС Сирії 765 літаків і ґвинтокрилів: 486 бойових літаків, 98 бойових ґвинтокрилів, 85 навчальних і транспортних літаків, 100 транспортних ґвинтокрилів.

• 416 винищувачів:
  • 56 — багатоцільовий винищувач МіГ-29
  • 8 — винищувач МіГ-31 (нещодавня покупка)
  • 37 — винищувач МіГ-25 (будуть зняті з озброєння)
  • 173 — бойовий винищувач МіГ-23 (плануюється модернізація)
  • 142 — бойовий винищувач МіГ-21 (планується модернізація, можливо з Індією)
• 70 штурмовиків:
  • 20 — Су-24
  • 50 — Су-22
• 64 навчально-тренувальний літак:
  • 23 — Аеро Л-39 Альбатрос (Чехословаччина)
  • 35 — MBB 223 Flamingo (Німеччина)
  • 6 — MFI-17 Mushshak (Пакистан)
• 21 військово-транспортний літак:
  • 4 — Ан-26
  • 4 — Іл-76
  • 2 — Dassault Falcon 20 (Франція)
  • 1 — Dassault Falcon 900 (Франція)
  • 4 — Ту-134
  • 6 — Як-40
• 98 бойових ґвинтокрилів:
  • 36 — Мі-24
  • 42 — СА-341 (Франція)
  • 20 — Мі-2 (Польща)
• 100 транспортних ґвинтокрилів:
  • 55 — Мі-8
  • 45 — Мі-17

• 275 ЗРК С-75 Двіна (до 45 км)
• 143 ЗРК С-125 Печора (3,5-35 км)
• 48 ЗРК С-200 (7-400 км)
• 60 ЗРК 9К33 Оса (до 15 км)
• 200 — переносних ЗРК Стріла-2

Таблиця складена за даними сайту www.skywar.ru^[3] станом на 16.03.2015.

19 кораблів і човнів:

• 2 фрегата «Петя ІІ»,
• 10 ракетних човнів:
  • 2 «Оса І»
  • 8 «Оса ІІ»
• 3 десантні суда-амфібії «Полночний Б»
• 4 тральщики
  • 1 «Соня»
  • 3 «Євгенія»

13 ґвинтокрилів (11 Мі-14ПЛ і 2 КА-28ПЛ)

За радянських часів середземноморська ескадра Чорноморського флоту перебувала у ВМБ Сирії.