Зборівський повіт (Західно-Українська Народна Республіка)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Зборівський повіт.
Зборівський повіт
місто Зборів
Найбільше місто Зборів
Країна  ЗУНР і  УНР
ґміни 7 сільських і 3 міські
Офіційна мова українська
Населення
 - повне
Площа
 - повна 941 км²
Дата заснування 1918
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Зборівський повіт

Зборівський повіт — адміністративна одиниця у складі ЗУНР (1918—1919) та УНР (після Акту Злуки 22 січня 1919 року). Після окупації та анексії Польщею входив до складу цієї країни, після радянської окупації — до складу СССР. Територія повіту збігалася з територією колишнього Зборівського району Тернопільської області.

Історія

Повіт входив до складу Тернопільської військової области ЗУНР. Повітовим комісаром спочатку був судовий радник Стефан Павлюк, його змінив адвокат д-р Василь Душеньчук, далі був Олекса Мельник, інженер-агроном товариства «Сільський Господар». Міським комісаром Зборова обрали адвоката Маркіяна Процика. Для судового округу Поморяни повітовим комісаром спочатку був обраний учитель народної школи Денис Стельмах, а від кінця 1918 р. — о. Дмитро Склепкович, парох у Поморянах[1].

Ілію Костишина обрали від повіту делегатом до Української Національної Ради ЗУНР.

Під польською окупацією

Зборівський повіт

пол. Powiat zborowski

Місто Зборів
Найбільше місто Зборів
Країна  ЗУНР і  УНР
Регіон Тернопільське воєводство
Гміни 7 сільських і 3 міські
Офіційна мова польська
Населення
 - повне 81 400 (1931)
 - густота 87
Площа
 - повна 941 км²
Дата заснування 1920

Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Зборівський повіт

Включений до складу Тернопільського воєводства після його утворення в 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Зміни адміністративного поділу

Зборівський повіт на схемі

1 січня 1926 р. із сільської гміни (самоврядної громади) Мшана Зборівського повіту вилучена територія розпарцельованого (розділеного) фільварку «Мшана» і з неї утворено самостійну гміну Конопниця[2].

15 червня 1934 р. села Лукавець, Батьків і Маркопіль передані до Бродського повіту зі Зборівського[3].

Відповідно до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 26 липня 1934 року «Про поділ Зборівського повіту у Тернопольському воєводстві на сільські ґміни»[4], 1 серпня 1934 року у Зборівському повіті були утворені об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям).

Міста (міські ґміни)

  1. містечко Заложці — місто з 1934 р.
  2. містечко Зборів — місто з 1934 р.
  3. м. Поморяни

Сільські гміни (ґміни)

Кількість:

1920—1926 рр. — 67

1926—1934 рр. — 68

1934 р. — 65

1934—1939 рр. — 7

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Гміна Богданівка Богданівка, Білківці, Данилівці, Мшана, Конопниця (з 01.01.1926), Нестерівці, Осташівці, Сервери (Сировари), Яцківці 9
2 Гміна Гукалівці Вовчківці, Гарбузів, Гнидава, Гукалівці, Івачів, Манаїв, Нище, Перепельники, Ярославичі 9
3 Гміна Заложці Бліх, Вертелка, Гонтова, Загір'я, Мильне, Панасувка (Панасівка), Підберізці, Ратищі, Ренів, Серетець, Чистопади 11
4 Гміна Зборів Заруддя, Кабарівці, Коршилів, Кудобинці, Кудинівці, Красна, Метенів, Млинівці, Озерянка, Плісняни, Підгайчики, Присівці, Славна, Травотолоки, Тустоголови, Вірлів, Цецівка, Ярчівці 18
5 Гміна Озерна Озерна 1
6 Гміна Оліїв Беремовце (Беримівці), Бялоглови (Білоголови), Бзовиця, Білокриниця, Лопушани, Монилівка, Нетерпинці, Оліїв, Тростянець Великий 9
7 Гміна Поморяни Богутин, Бібщани, Годів, Жабиня, Кальне, Махнівці, Розгадів, Торгів 8
передано до Бродівського повіту Батьків (до 15.06.1934), Лукавець (до 15.06.1934), Маркопіль (до 15.06.1934) 3

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

У 1939 році в повіті проживало 87 970 мешканців (60 005 українців-грекокатоликів — 68,21 %, 13 815 українців-латинників — 15,7 %, 6 150 поляків — 6,99 %, 2 635 польських колоністів міжвоєнного періоду — 3 %, 5 365 євреїв — 6,1 %)[5].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 81 413 населення ніби-то було аж 39 624 (48,67 %) поляків при 39 174 (48,12 %) українців, 2 522 (3,1 %) євреїв і 12 (0,0 %) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), та пропорціям за допольськими (австрійськими) і післяпольськими (радянським 1940 та німецьким 1943) переписами.

Радянський період

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської области[6].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Зборівський і Заложцівський район.

Примітки

  1. ↑ Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ). Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 21 вересня 2019.
  2. ↑ Dz.U. 1925 nr 129 poz. 930 Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 20 grudnia 1925 r. o utworzeniu samoistnej gminy wiejskiej «Konopnica» w powiecie zborowskim w województwie tarnopolskiem. [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  3. ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów zborowskiego i brodzkiego w województwie tarnopolskiem. [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. ↑ Dz.U. 1934 nr 69 poz. 668. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 4 жовтня 2016.
  5. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 100—102
  6. ↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання