Поморяни у Вікісховищі
Поморя́ни — селище Золочівського району Львівської області. Розташоване в неглибокій долині річки Східної Золотої Липи, що витікає зі східної частини Гологорів, та її притоки Махнівки.
У давнину річка Золота Липа, починаючи від села Коропець й до міста Бережани, була одним великим ставо́м та виглядала, наче море; тому поселення, що виросло над ним, отримало назву Поморяни.
Є ще одне пояснення назви Поморяни: у давнину поселення навідав «мор», від якого померло багато людей. Доступ до Поморян був дуже важкий: води, стави́́, мочари та великі ліси давали запоруку спокійнішого життя. Околиці Поморян не надавалися для воєнних дій, проте були придатні для господарства.
Назви поселень в Україні, здебільшого, утворювалися на основі лексем латинської, грецької, а іноді — готської, німецької, шведської, англійської мов.[джерело?] Назва «Поморяни» могла бути утворена від лексеми німецької мови «Moor», або шведської мови «moras» (болото, мочарі), грецьке «πινος» — бруд — і тоді «Поморяни» — «Помочари» (поболотинці, пінчуки). В грецькій мові «μορα» — військовий підрозділ, а «μωρα» — нерозумний, глупий. У цьому випадку назва «Поморяни» може повторити назву річки Мандау, яка протікає біля міста Циттау (санскрит «manda» — глупий), що на південь від Баутцена. Можливо сюди переселились жителі тамтешніх лужичів, адже прізвище «Свинка» нагадує про назви «Еберсбах» (німецьке «Eber» — дика свиня, вепр). В топонімії України часто спостерігається антонімія назв: «Перемишляни» (думаючі) — «Поморяни» (не думаючі), Перемишль (думка) — «Перечин» (діло) тощо. Джерело: Оксентій Онопенко. Словник «Образи української міфології в історії і географії».
Урбаноніми
Колись частини Поморян мали свої назви:
Історики вважають, що перше поселення на цій території виникло у кам'яну добу. Про це, зокрема, свідчить знайдена у 1960 році кам'яна сокира.
Поселення, де зараз розміщене містечко Поморяни, виникло в давнину. У XIV столітті тут існував замок українських шляхтичів Свинок, що його побудував Микола Свинка, який отримав велику ділянку землі над Золотою Липою від польського короля Казимира IV. За «Поморянською Хронікою», першими жителями Поморян були 32 українські та 2 єврейські родини.
Найдавніше поселення, що його історики називають «старим містом», займало ледве 100 морґів площі, оточене з усіх сторін високим 4-кутним валом. Міські будинки були розміщені в середині клина між Золотою Липою і Махнівкою. Посередині цього простору є велика прямокутна площа-ринок, на якій збудовано ратушу з триповерховою вежею та одноповерховим будинком. У давнину, у нижній частині ратуші містився склад зброї, а перший поверх був житловим. За часів Австрії та Польщі у нижній частині ратуші містилися крамниці. З центральної площі шляхи вели на північ — на Зарудку, на захід — на Загребелля і на схід — на Підзамче, де вони розходилися: один до Кального, а другий — до Розгадова. Чотирикутна площа ринку була забудована будинками, при східному виході з ринку знаходився кам'яний римо-католицький костел, у північно-східній частині ринку — велика мурована божниця.[джерело?]
Перша писемна згадка про Поморяни датується 1437 роком. Цим роком датований інвентарний документ, що зберігався колись в замковому архіві та про який згадує Броніслав Заморський у «Хроніці Поморянській»[2]. Вперше в книгах галицького суду Поморяни згадуються 3 січня 1446 року[3]. У незавершеній монографії Александера Чоловського про Поморяни міститься цікавий документ — грамота, видана королем Владиславом Ягайлом шляхтичу Петру Добковичу у серпні 1391 року. Посеред тексту при описі меж населених пунктів зустрічається такий фрагмент «…in monte versus Chorostkow nobilium de Pomorzany», що можна перекласти як «…на горі навпроти Хоросткова, що належить шляхті з Поморян». Невідомо чи ця грамота збереглася до наших днів, але текст цієї грамоти був опублікований у виданні «Kwartalnik Historyczny» за 1894 рік[4].
Середина XV століття — власником був шляхтич Грицько Кердейович. Наприкінці XV століття маєтність перейшла до Жигмунта Сененського. 1494 року шляхтич Ян Сененський набув половину замку та місто Поморяни з передмістями[5].
Власник міста — майбутній подільський воєвода Ян Сененський (підтримував кальвінський збір у Поморянах):
Місто було в руках представників роду Сененських до 1619—1620 років, коли ці землі купив Якуб Собеський — батько майбутнього короля Польщі. Якуб Собеський сприяв розвитку міста, поновив Магдебурзьке право, заклав костел і церкву, наділивши їй стільки землі, скільки зміг зорати плуг за два дні (легендарні подробиці, що на казковому скелеті обростають плоттю бувальщини), заснував притулок для убогих і старців. Після смерті Якуба Собеського замок перейшов у власність його дружини Теофілії, від неї до сина — звитяжця під Віднем короля Яна III Собеського. Навколо міста було насипано вали і викопано рови, направлені замкові мури.
Завдяки розумному розташуванню замок неодноразово витримав затяжні облоги турків і кримських татар. Так, 1672 року, коли Золочівський замок зруйнували яничари, поморянська твердиня вистояла перед численними військами. Під час другого походу турків на Львів 1675 року залога замку, не маючи достатньо сил для оборони, покинула таємним ходом фортецю, вийшла до лісу і заховалась у Свірзькому замку. Залишений напризволяще замок цілком спустошили, невдовзі його відбудував тодішній власник Ян III Собеський. 22 серпня 1684 року Ян Собеський підтвердив для містечка Магдебурзьке право й надав герб із зображенням святого Івана Хрестителя (з Божим ягням біля ніг) на блакитному тлі.
Фортецю знов зруйнували 1684 року кримські татари. Після цього замок витримав всі татарські напади й облоги 1687—1695 років; по смерті короля переходив від одних власників до інших, дуже підупав і почав втрачати вигляд фортеці.
Від 1740 року Поморяни були власністю Радзивіллів, 1789 року перейшли у власність Прушинських. У 1940—1941 та 1944—1959 роках були центром Поморянського району.
На жаль, найдавніших документів про місцеву церкву інформації немає, оскільки місцеві церкви пережили багато пожеж, але й ті архівні документи, що збереглися, походять з досить давніх часів.
Під час Хмельниччини, 1648 року, через Поморяни проходили козацькі загони під проводом полковників Кривоноса та Морозенка, що прямували на Львів. Вони були в добрих відносинах з місцевим населенням і збудували для поморянців з тесаних дубів козацьку церкву Покрову Святої Богородиці, що збереглася до наших днів у первісному вигляді[7]. На вхідних дубових дверях є глибоко вирізьблений рік — 1648. В поморянців існувало переконання, що Покров Святої Богородиці не раз рятував місто від нещасть і тому всі молилися до заступниці покровительки Поморян, ікона якої, дарунок козаків, була на престолі «Горішньої церкви», як її називають у Поморянах.
1718 року нижче від «Горішньої церкви» збудували нову церкву, однобанну, з двома вежами, на дзвіниці було 6 дзвонів. За розпорядженням Золочівського староства від 7 лютого 1878 року, церкву Святої Трійці закрили. Було вирішено будувати нову церкву. Таким чином, у місті було дві старі церкви та будувалася третя.
19 травня 1889 року в Поморянах сталася пожежа, яка знищила всі парафіяльні будинки та дзвіницю. У вогні навіть розплавилися дзвони, і згодом метал із них використали для відливання нових дзвонів.
Будівництво церкви закінчили 1889 року, а освячення храму відбулося 15 липня 1890 року. При церкві також був збудований шпиталь. Під час російської окупації 1914 року в Поморянах був православний священик, який при відступі війська забрав з церкви усі цінності, а царська армія забрала дзвони з дзвіниці.
З нагоди деканального свята Великого Ювілею у Поморянах 26—27 серпня 2000 року видали буклет з описами зцілення людей, які зверталися до ікони Богородиці з Горішньої церкви.
1876 року Поморянський замок перейшов у власність Романа Потоцького, а згодом до його сина Єжі (Юрія, помер 1961 року) опікувався замком до 1939 року.
Влітку 1941 року в замку розташовувалася Підстаршинська школа ОУНР. Її організатором і керівником був Івахів Василь. Але невдовзі Гестапо арештувало командний склад школи і протягом 1941—1942 років вони перебували в ув'язненні в тюрмі на Лонцького, звідки були викуплені митрополитом Андреєм Шептицький.
Дотепер збереглися два двоповерхових корпуси і кругла кутова вежа.
Станом на 2009 рік замок знаходиться в жалюгідному стані: влітку 2008 року стик двох крил замку впав, розбирають кам'яну огорожу…
Будівля костелу Пресвятої Трійці у Поморянах, була закладена як кальвіністська церква (будинок зборів) на кошт та сприяння дідича Кшиштофа Сененського. В епоху активної боротьби із протестантизмом у Речі Посполитій, кальвіністський храм було передано новоствореній римо-католицькій громаді[8], заснованій 4 січня 1633 року новим дідичем Яковом Собєським (актом виданим ним у Золочеві). Подальша доля першої споруди невідома. Ймовірно, вона ще якийсь час використовувалась римсько-католицькою громадою, після чого була демонтована.
Близько 1748 року у «Помянику» згадано про початок будівництво нової костельної споруди під 1738 роком. Для цього будівництва королевич Якуб-Людвік залишив фонд 12000 злотих і за ці кошти ксьондз Гумніцький звів стіни до вікон. Закінчити не встиг, через свою передчасну смерть 6 вересня 1758 року. У такому стані костел простояв майже 50 років і восени 1803 року ксьондз Левандовський писав, що костел почав будуватися з писаного каміння ще 50 років тому, але стоїть непокритий. В цей час Богослужіння відбувалися в захристії, що свідчить про малу чисельність тодішньої римо-католицької громади Поморян.
При ксьондзі Левандовському, у 1807—1808 році, будівництво костелу було завершене остаточно. 28 лютого 1812 року сюди на парафію призначили ксьондза Яна Ясінського, за якого, коштом Юзефа Прушинського, повністю були завершені всі роботи в костелі.
1854 року в костелі сталася пожежа, а наступного року пані Менжинська привезла сюди з Парижа статую Богородиці. При ксьондзі Бжезінському художник Тирович намалював великий образ Трійці у вівтарі. Художник Фелікс Бедрицький розмалював стіни костелу, а вівтар встановив різьбяр Олександр Швачук з Колодієва. Обидва працювали разом, прикрашаючи церкви та костели Галичини.
В костелі було декілька картин: портрет Яна III (автор Й. Купецький), портрет Ю. Прушинського (автор Алоїзій Рейхан), образ Христа (автор Андреа дель Сарто), образ святого Йосифа (автор Вассарій), образ святого Йосифа (італійського автора Гцерціна). Орнати (ризи) були виготовлені з турецьких прапорів, здобутих Яном III.
Зараз костел має гострокутну сиґнатурку і класичний фасад. Це одна з небагатьох історичних будівель, що добре збереглася. Після проголошення Незалежності України костел було передано в користування римсько-католицькій церкві.
Костел має статус пам'ятки архітектури. На фасаді міститься емблема, на якій зображено — око в трикутнику, в оточенні янголів. Також цікавим є портал над вхідними дверима.
Як і в кожному костелі, у костелі в Поморянах був власний орган[9], який ще встигли вивезти до Львова, поки він не зруйнувався зовсім. При розбиранні та перевезенні органа з рами вилетіли цвяхи незвичайної форми: ковані, чотиригранні, з двома зубцями-вухами, які при забитті зміцнювали щеплення з матеріалом. Експерти-історики вказали, що такі цвяхи виготовляли до початку XVIII століття. Таким чином вдалось визначити, що корпус органа був виготовлений наприкінці XVII століття.
При ремонті органа, який виконав Півнов Віталій Миколайович, довелось замінити на нові труби двох регістрів та деякі язички в трубах, підправити механіку.
Орган має один мануал, 10 регістрів, 740 труб. Серед регістрів є екзотичний і дуже приємний — бамбукова флейта, труби якого виготовлені з використанням натурального бамбука.
З концертною метою орган не використовується через відсутність повітряної машини. Існує пропозиція передати інструмент до Вірменського кафедрального собору, де б його могли використовувати при богослужіннях.
На сьогодні це найстаріший із потенційно діючих органів України. Довгий час зберігався у Домініканському костелі у Львові, 2008 року перенесений до Вірменської катедри, де перебуває в розібраному стані.
Неоготична будівля колишнього магістрату (Поморянська ратуша), що розташована поруч із костелом та замком, була збудована у другій половині XIX століття. Первинна будівля була у три рази більшою, за ту, що ми бачимо нині. Під час першої світової війни центральна та одна з бічних сторін будівлі магістрату сильно постраждали і тому пізніше були розібрані.
У наш час пам'ятка архітектури не була внесена до жодного реєстру, а у 1996 році її придбав місцевий мешканець Михайло Савчук. Нині власником будівлі є його син Богдан. Будівля поморянського магістрату хоча і нині має багатий вигляд, але знаходиться у край занедбаному стані та потребує значних капіталовкладень на його відновлення, а це орієнтовно 1 млн гривень. Оскільки родина немає таких коштів, то було вирішено виставити будівлю ратуші на аукціон[10].
Поруч з Поморянським замком розташований «Парк XIX століття», який має статус парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення.
يفتقر محتوى هذه المقالة إلى الاستشهاد بمصادر. فضلاً، ساهم في تطوير هذه المقالة من خلال إضافة مصادر موثوق بها. أي معلومات غير موثقة يمكن التشكيك بها وإزالتها. (ديسمبر 2019) هذه المقالة تحتاج للمزيد من الوصلات للمقالات الأخرى للمساعدة في ترابط مقالات الموسوعة. فضلًا ساعد في تحسي
هذه المقالة يتيمة إذ تصل إليها مقالات أخرى قليلة جدًا. فضلًا، ساعد بإضافة وصلة إليها في مقالات متعلقة بها. (أبريل 2018) ماري (ميسي) كامينغز معلومات شخصية تاريخ الميلاد 1966 (العمر 57 سنة) الجنسية أمريكية الحياة العملية المدرسة الأم جامعة فرجينيا (التخصص:هندسة أنظمة) (الشهادة:دكتورا
Campeonato Mundial de Gimnasia Artística de 1922Liubliana 1922 Gimnasia artísticaDatos generalesSede LiublianaYugoslaviaCategoría AbsolutaFecha 11-12 de agosto de 1922Organizador Federación Internacional de Gimnasia Cronología París 1913 Liubliana 1922 Lyon 1926 [editar datos en Wikidata] El VII Campeonato Mundial de Gimnasia Artística se celebró en Liubliana (Yugoslavia) entre el 11 y el 12 de agosto de 1922 bajo la organización de la Federación Internacional de Gimnasia (FI…
سفارة كوريا الجنوبية في الفلبين كوريا الجنوبية الفلبين البلد الفلبين المكان مانيلا تعديل مصدري - تعديل سفارة كوريا الجنوبية في الفلبين هي أرفع تمثيل دبلوماسي[1] لدولة كوريا الجنوبية لدى الفلبين.[2][3] تقع السفارة في مانيلا وهي تهدف لتعزيز المصالح الكورية ج
Opel Corsa D Opel Corsa D (2006-2011)Виробник OpelБатьківська компанія General MotorsТакож називається Vauxhall CorsaРоки виробництва 2006-2014Попередник(и) Opel Corsa CНаступник(и) Opel Corsa EКлас СупермініСтиль кузова хетчбекПлатформа Small (SCCS)Двигун(и) Бензиновий двигунКолісна база 2511 ммДовжина 3999 ммШирина 1713 ммВ…
Dieser Artikel beschreibt den allgemein den Windmühlentyp Bärwindmühle. Zu der auch Bärenwindmühle genannten Windmühle in Geldern-Walbeck siehe Steprather Mühle. Merian-Stich der Stadt Uerdingen aus dem Jahr 1646 (mit der heute als Eulenturm bezeichneten Bärwindmühle auf der linken Seite) Die Burg Krak des Chevaliers in Syrien (mit einer Bärwindmühle am rechten Bildrand) Als Bärwindmühle (auch Bären(wind)mühle, kurz Bär[1][2], seltener auch Wehrwindmühle[3 …
Hamilton Grange National Memorial National Register of Historic Places National Historic Landmark National Memorial Hamilton Grange National Memorial Hamilton Grange National Memorial Hamilton Grange National Memorial (Manhattan) Lage Upper Manhattan, New York City in New York (USA) Koordinaten 40° 49′ 16,9″ N, 73° 56′ 50,2″ W40.821348-73.947267Koordinaten: 40° 49′ 16,9″ N, 73° 56′ 50,2″ W Erbaut 1802 Architekt John …
En armonía moderna se denomina tríada a tres notas puestas armónicamente, las cuales forman un acorde tonal. Estas notas suelen ser la fundamental, la tercera y la quinta, y juntas forman la estructura básica de muchos acordes utilizados en la música. La tercera determina si el acorde es mayor o menor, mientras que la quinta determina si el acorde es disminuido o aumentado. Las tríadas son la base de muchas progresiones armónicas utilizadas en la música moderna. A partir de ellas, se pue…
Paris HabitatHistoireFondation 28 janvier 1914Prédécesseur Office public d'aménagement et de construction de ParisCadreForme juridique Établissement public local à caractère industriel ou commercialDomaine d'activité Location de logementsSiège 21, bis rue Claude Bernard - 75005 ParisPays FranceOrganisationEffectif 2796 collaborateursDirection Cécile Belard du PlantysSite web www.parishabitat.frIdentifiantsSIREN 344810825modifier - modifier le code - modifier Wikidata Paris Habitat…
American Hockey League team in Ontario, California For the former ECHL team that played from 2008 to 2015, see Ontario Reign (ECHL). Ontario ReignCityOntario, CaliforniaLeagueAmerican Hockey LeagueConferenceWesternDivisionPacificFounded2001Home arenaToyota ArenaColorsBlack, silver Owner(s)Anschutz Entertainment GroupGeneral managerRichard Seeley[1]Head coachMarco SturmCaptainT. J. TynanMediaInland Valley Daily BulletinAHL.TV (Internet)AffiliatesLos Angeles Kings (NHL)Gre…
In this Japanese name, the surname is Katayama. This biography of a living person needs additional citations for verification. Please help by adding reliable sources. Contentious material about living persons that is unsourced or poorly sourced must be removed immediately from the article and its talk page, especially if potentially libelous.Find sources: Katayama Shinji – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (March 2017) (Learn how and when to rem…
American ice hockey player Ice hockey player Frank Synott Synott at the 1920 OlympicsBorn (1890-12-28)December 28, 1890Chatham, New Brunswick, CanadaDied October 12, 1945(1945-10-12) (aged 54)Boston, Massachusetts, U.S.Height 5 ft 5 in (165 cm)Weight 130 lb (59 kg; 9 st 4 lb)Position Left wingShot LeftNational team United StatesPlaying career 1910–1924 Medal record Olympic Games 1920 Antwerp Team 1924 Chamonix Team Francis Allen Red Synott (Dec…
Nansen Ski Jump State Historic SiteThe fully restored Nansen Ski Jump, early 2017Location83 Milan Road, Milan,Coos County, New HampshireCoordinates44°31′59″N 71°10′12″W / 44.53306°N 71.17000°W / 44.53306; -71.17000Operated byNew Hampshire Division of Parks and RecreationWebsiteNansen Ski Jump State Historic Site Nansen Ski JumpU.S. National Register of Historic Places Built1936ArchitectJohn Barnard NicholNRHP reference No.100004084Added to NRHPJ…
Independent agency central to labor dispute resolution Federal Mediation and Conciliation ServiceAgency overviewFormedJune 23, 1947Preceding agencyUnited States Conciliation ServiceJurisdictionFederal government of the United StatesHeadquartersWashington, D.C.Employees218 employees including 156 federal mediators (2019) [1]Agency executivesVacant, DirectorGregory Goldstein, Acting Director and Chief Operating OfficerScot Beckenbaugh, National RepresentativeWebsitewww.fmcs.gov The Federal…
Indonesian army general (1918–2000) This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Abdul Haris Nasution – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (January 2022) (Learn how and when to remove this template message) General of the Army (Ret.)Abdul Haris NasutionPortrait, 19712nd Speaker of the People's Con…
この項目「三菱・ミニキャブ」は加筆依頼に出されており、内容をより充実させるために次の点に関する加筆が求められています。加筆の要点 - 7代目以降の「バン及びワゴン」・「トラック」の記述の分離（記述方法に検討の余地はあり）。（貼付後はWikipedia:加筆依頼のページに依頼内容を記述してください。記述が無いとタグは除去されます）（2015年6月） 画像提供依…
Zabihollah Poursheib, 2018 Zabihollah Pourshab (Persia: ذبیحالله پورشیب, dieja; Zabīhollāh Pūrsheib; lahir 18 Juli 1988[1] di Sirvan) dikenal dengan Zabihollah Poursheib[2] adalah karateka asal Iran. Ia merupakan peraih medali emas pada Pesta Olahraga Asia 2010 di Guangzhou pada nomor Kumite -84 kg dan medali perunggu pada Kejuaraan Karate Dunia 2016. Referensi ^ Personal Information. world combat games 2013 official website. Diarsipkan dari versi asl…
Farida ArrianyFarida Arriany pada tahun 1962LahirFrieda Thenu(1937-11-24)24 November 1937Bandung, Hindia BelandaMeninggal15 Oktober 1977(1977-10-15) (umur 39)Jakarta, IndonesiaKebangsaanIndonesiaPekerjaanAktrisModelPenyanyiTahun aktif1955–1977Suami/istriSri BudoyoAnak4 Frieda Thenu (24 November 1937 – 15 Oktober 1977),[1] yang lebih dikenal dengan Farida Arriany, adalah seorang aktris, model, dan penyanyi berkebangsaan Indonesia. Filmografi Gambang Semarang (1…
A former Red Barn location in Mississauga, Ontario, now a Mr. Sub restaurant This is a list of defunct fast-food chains. A restaurant chain is a set of related restaurants with the same name in many different locations that are either under shared corporate ownership (e.g., McDonald's in the U.S.) or franchising agreements. Typically, the restaurants within a chain are built to a standard format through architectural prototype development and offer a standard menu and/or services. Defunct fast-f…
This article is about the offshore wind farm. For the island and former fort, see Middelgrundsfortet. Middelgrunden wind farmOfficial nameMiddelgrundens VindmølleparkCountryDenmarkCoordinates55°41′27″N 12°40′13″E / 55.690963°N 12.67024°E / 55.690963; 12.67024StatusOperationalCommission date2001Wind farmTypeOffshoreRotor diameter76Power generation Units operational20Make and modelBonus B76/2000 kWNameplate capacity40 MWE…
Lokasi Pengunjung: 3.138.34.89