PROFILPELAJAR.COM

Скалатський повіт
Powiat skałacki
Країна	Польща
Воєводство	Тернопільське
Адміністративний центр	Скалат
Населення:	89 200
Площа:	876
Густота:	102 ;
TERYT:	Код ISO:
Адмніністративний поділ
місько-сільські
сільські	10
Адміністрація
Мапа
	-

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Скалатський повіт.

**Скалатський повіт**


Округ	Тернопільський (до 1867)
Коронний край	Королівство Галичини та Володимирії
Країна	Австрійська імперія Австро-Угорщина
Центр	Скалат
Створений	1854
Площа	834 км² (після 1867)^[1]
Населення	57907 (1867)^[1]

Скалатський повіт ЗУНР — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Західно-Української Народної республіки, Польщі та УРСР. Територія сучасного Підволочиського району і частини Гусятинського району Тернопільської області.

Адміністративний центр — місто Скалат, населення якого становило 7200 мешканців.

Географія

Територія становила 917 км², населення — 85 326 осіб (1931).

Скалатський повіт на сході по річці Збруч межував із Російською імперією (пізніше — з Радянським Союзом), на півночі зі Збаразьким, на північному заході з Тернопільським, на південному заході з Теребовлянським, на півдні з Копичинецьким повітами.

У складі ЗУНР

У листопаді 1918 року увійшов до складу новопроголошеної української держави — ЗУНР. Повітовим комісаром і делегатом до УНРади був обраний адвокат д-р Михайло Новаківський (УРП).^[2]

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР.

Під польською окупацією

Включений до складу Тернопільського воєводства з утворенням воєводства 23 грудня 1920 року на окупованих землях ЗУНР. Місцеве населення, в т. ч. і римо-католицького обряду, розмовляло тільки українською мовою і віддавало дітей до українських шкіл.^[3]

Зміни адміністративного поділу

1 січня 1926 р. із сільської гміни (самоврядної громади) Криве Скалатського повіту вилучена територія розпарцельованого (розділеного) фільварку «Малинівка біля Кривого» і з неї утворено самостійну гміну Малинівка^[4], із сільської гміни (самоврядної громади) Богданівка вилучений присілок Футор, збудований на частині території розпарцельованого фільварку «Богданівка» і з неї утворено самостійну гміну Футор^[5].

Розпорядженням Ради міністрів вилучено 1 квітня 1929 р. сільську гміну (самоврядну громаду) Сорока зі Скалатського повіту і приєднано до Копичинецького повіту^[6].

15 червня 1934 р. село Сороцьке передане зі Скалатського повіту до Теребовлянського^[7].

У відповідності до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 26 липня 1934 року «Про поділ повіту Скалатського у воєводстві Тернопольському на сільські ґміни»^[8], 1 серпня 1934 року у Скалатському повіті були утворені об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям).

Міста (Міські ґміни)

містечко Скалат — місто з 1934 р.
містечко Гжималув (Гримайлів) — місто з 1934 р.
містечко Підволочиськ — місто з 1934 р.

Сільські ґміни

Кількість:

1920—1926 рр. — 59

1926—1929 рр. — 61

1929—1934 рр. — 60

1934 р. — 59

1934—1939 рр. — 10

Об'єднані сільські ґміни 1934 року		Старі сільські ґміни	Кількість
1	Ґміна Богданувка	Богданівка, Кам'янки, Мовчанівка, Футор (з 01.01.1926)	4
2	Ґміна Гжималув	Білітівка, Буцики, Глібів, Гнила Пізнанка, Елеонорівка, Лежанівка, Пізнанка Гетьманська	7
3	Ґміна Качанувка	Іванівка, Качанівка, Оріховець, Чернишівка	4
4	Ґміна Колодзеювка	Галущинці, Жеребки Королівські, Жеребки Шляхетські, Колодіївка, Магдалівка, Панасівка	6
5	Ґміна Красне	Волиця, Зелене, Красне, Калагарівка, Козина, Паївка, Саджівка, Ставки	8
6	Ґміна Остап'є	Вікно, Городниця, Зарубинці, Криве, Малинівка (з 01.01.1926), Остап'є	6
7	Ґміна Подволочиска	Дорофіївка, Заднишівка, Коршилівка, Мислова, Росохуватець, Староміщина, Супранівка	7
8	Ґміна Скалат Стари	Новосілка Скалатська, Полупанівка, Старий Скалат, Хмелиська	4
9	Ґміна Тоусте	Дубківці, Малі Бірки, Новосілка Гримайлівська, Пшекалець, Раштівці, Товстецький Кут, Товсте	7
10	Ґміна Турувка	Кокошинці, Мала Лука, Рожиськ, Тарноруда, Турівка, Фащівка	6
передано до Копичинецького повіту		Сорока (до 01.04.1929)	1
передано до Теребовлянського повіту		Сороцьке (до 15.06.1934)	1

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

У 1907 році українці-грекокатолики становили 52 % населення повіту^[9].

У 1939 році в повіті проживало 94 670 мешканців (46 295 українців-грекокатоликів — 48,9 %, 25 350 українців-римокатоликів — 26,78 %, 12 105 поляків — 12,79 %, 2 180 польських колоністів міжвоєнного періоду — 2,3 %, 8 740 євреїв — 9,23 %)^[10].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 72 021 населення ніби-то було аж 60 091 (67,35 %) поляків при 25 369 (28,44 %) українців, 3 654 (4,1 %) євреїв і 84 (0,09 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.