Золочівський повіт

Золочівський повіт
Округ Золочівський (до 1867)
Коронний край size Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Золочів
Створений 1854
Площа 1850,72 км² (1890)
Населення 148 808 (1890)
Найбільші міста Золочів
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Золочівський повіт (Харківська губернія).

Золочівський повіт — адміністративна одиниця у складі Австро-Угорщини (Королівство Галичини і Володимирії), ЗУНР, Тернопільського воєводства Другої Польської республіки у 1921—1939 роках, СРСР (1939—1940). Адміністративний центр — місто Золочів, населення якого становило близько 15 000 осіб.

Територія сучасного Золочівського району Львівської області.

Географія

Межував з Радехівським повітом на півночі, Бродівським — на північному сході, Зборівським — на південному сході, Перемишлянським — на південному заході та Кам'янецьким — на північному заході.

У складі Королівства Галичини та Володимирії

Утворений у 1854 році. Під час адміністративної реформи місцевого самоврядування розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року ліквідовані округи та збільшені повіти, до Золочівського повіту приєднані Зборівський і Олеськівський повіти, структуру яких збережено в судовій адміністрації.

У 1890 році до складу повіту входило 140 самоврядних громад-гмін (8 міських і 132 сільські) та 131 фільварок. Територія повіту поділялась між трьома судовими повітами (Золочівський, Зборівський та Олеськівський). В повіті було 23 136 будинків та 148 808 мешканців, серед них: 97 957 греко-католиків, 29 460 римо-католиків, 20 947 юдеїв і 444 інших визнань. У товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 96 799 осіб, польською — 51 071, німецькою — 721, іншими — 8.[1]

У 1904 році з повіту був вилучений Зборівський судовий округ через утворення окремого Зборівського повіту.

ЗУНР

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був д-р Михайло Балтарович, судовий радник і адвокат. На судовий округ Олесько був призначений окремий комісар — судовий радник Володимир Бурин. Делегатами до УНРади були обрані: від міста Золочева — д-р Степан Юрик (УНДП); від повіту — Микола Загульський (УНДП).[2]

У складі Польської республіки

Золочівський повіт

пол. Powiat złoczowski

Місто Золочів
Найбільше місто Золочів
Країна  Польська Республіка,  Австро-Угорщина і  СРСР
Регіон Тернопільське воєводство
Гміни 12 сільських і 3 міські
Офіційна мова польська
Населення
 - повне 118 600 (1931)
 - густота 99
Площа
 - повна 1195 км²
Дата заснування 1867
Дата ліквідації 17 січня 1940

Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Золочівський повіт

Включений до складу Тернопільського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Зміни адміністративного поділу

Золочівський повіт

1 квітня 1932 року села Острів і Русилів передані до Золочівського повіту з Кам'янко-Струмилівського повіту Тарнопольського воєводства.[3]

1 серпня 1934 року здійснено новий поділ на сільські ґміни внаслідок об'єднання тогочасних (збережених від Австро-Угорщини) гмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (міські ґміни)

Сільські ґміни

Кількість:

  • 1920—1932 роки — 85;
  • 1932—1934 роки — 87;
  • 1934—1939 роки — 12.
Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Білий Камінь Белзець, Білий Камінь, Бужок, Черемошня, Соболівка, Ушня 6
2 Ґміна Гологори Гологори, Гологірки, Зашків, Кіндратів, Майдан-Гологірський, Митулин, Новосілки, Вільшаниця, Стінка, Трудовач 10
3 Ґміна Злочів Бонишин, Городилів, Жуличі, Залісся, Княже, Ляцке Мале, Ляцке Велике, Почапи, Хильчиці, Ясенівці 10
4 Ґміна Колтів Верхобуж, Колтів, Кругів, Опаки, Руда-Колтівська, Хмелева 6
5 Ґміна Красне Балучин, Безброди, Бортків (частина), Красне, Куткір, Мала Вільшанка, Острів (з 01.04.1932), Русилів (з 01.04.1932), Скнилів, Сторонибаби, Утішків, Фірлеївка (частина) 12
6 Ґміна Ожидів Кути, Підлисся, Ожидів, Закомар'я, Хватів, Чішки, Юськовичі 7
7 Ґміна Плугів Броніславівка, Зарваниця, Красносільці, Лука, Плугів, Підлипці, Риків, Малий Тростянець 8
8 Ґміна Підгірці Гутисько Олеське, Гута-Верхобузька, Загірці, Побіч, Підгірці 6
9 Ґміна Ремізівці Віцинь, Жуків, Коропець, Кропивна, Ремезівці, Сновичі, Угірці, Чижів, Шпиколоси 9
10 Ґміна Скварява Бортків (частина), Островчик, Петричі, Скварява, Фірлеївка (частина) 3
11 Ґміна Соколівка Боложинів, Переволочна, Соколівка 3
12 Ґміна Фільварки Бенів, Вороняки, Єлиховичі, Заріччя, Зозулі, Струтин, Фільварки 7

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

У 1907 році українці-грекокатолики становили 65 % населення повіту[4].

У 1939 році в повіті мешкало 126 230 осіб (78 695 українців-грекокатоликів — 62,34 %, 19 715 українців-латинників — 15,62 %, 14 700 поляків — 11,65 %, 2 035 польських колоністів міжвоєнного періоду — 1,61 %, 10 625 євреїв — 8,42 % і 460 німців та інших національностей — 0,36 %).[5]

Опубліковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 118 609 населення ніби-то було аж 56 628 (47,74 %) поляків при 55 381 (46,69 %) українців, 6 066 (5,11 %) євреїв і 405 (0,34 %; німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), та пропорціям за допольськими (австрійськими) і післяпольськими (радянським 1940 та німецьким 1943) переписами.

Радянський період

27 листопада 1939 року повіт включено до новоутвореної Львівської області.[6]

17 січня 1940 року Золочівський повіт ліквідовано, натомість, у результаті проведеної адміністративно-територіальної реформи, на його території утворені Золочівський, Красненський та Олеський райони.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Złoczówski powiat // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 631. (пол.)
  2. ↑ Павлишин О. (1 вересня 2011). Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад — грудень 1918 року). kalusz.io.ua. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 25 грудня 2019.
  3. ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 22 marca 1932 r. «О zmianie granic powiatów kamioneckiego i złoczowskiego w województwie tarnopolskiem». prawo.sejm.gov.pl. Dziennik Urzędowy. — 1932. — Nr. 27. — poz. 258. Архів оригіналу за 10 лютого 2019. Процитовано 25 грудня 2019. (пол.)
  4. ↑ Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 20 травня 2017.
  5. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідньої України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден : Ґарассовітц, 1983. — С. 102—104.
  6. ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 г. «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання