Загородній Анатолій Глібович
Президент Національної академії наук України
Нині на посаді
На посаді з	2020 року
Народився	29 січня 1951(1951-01-29)  (73 роки) Велика Багачка, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як	фізик, дослідник
Місце роботи	Національна академія наук України
Громадянство
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Нагороди
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Анат́олій Гл́ібович Загор́одній (29 січня 1951, Велика Багачка) — український фізик-теоретик і організатор науки; академік (з 2006), віцепрезидент (2011—2020) та президент Національної академії наук України (з жовтня 2020^[1]). Директор Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України (з 2002 до 2024 року). Доктор фізико-математичних наук (1990), професор (1998), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), заслужений діяч науки і техніки України (2012), Іноземний член РАН (2011, 8 березня 2022 подав заяву про вихід зі складу іноземних членів РАН^[2]).

Член Ради національної безпеки і оборони України (з 20 січня 2021 року)^[3]. Голова Комітету з Національної премії України імені Бориса Патона (з 2023).

Народився 29 січня 1951 року в селі (з 1959 — селище міського типу) Велика Багачка, адміністративному центрі Великобагачанського району Полтавської області.

1972 — закінчив радіофізичний факультет Харківського державного університету ім. Горького (тепер — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).

1972 — по т. ч. — в Інституті теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, зокрема:

• 1980–1988 — учений секретар;
• 1989–2002 — заступник директора з наукової роботи;
• 1996–2016 — завідувач відділу теорії та моделювання плазмових процесів;
• 2002–2024 — директор;
• 2024 — радник при дирекції, почесний директор.

1978 — захистив дисертацію на тему «Флуктуации и спектры излучения ограниченной плазмы» та здобув науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю «Теоретична фізика».

1990 — захистив дисертацію на тему «Электромагнитные флуктуации в ограниченных плазменно-молекулярных системах» та здобув науковий ступінь доктора фізико-математичних наук за спеціальністю «Фізика плазми».

1997 — обраний членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю «Теоретична фізика, фізика плазми».

1998 — присвоєно вчене звання професора.

2006 — обраний академіком НАН України за спеціальністю «Теоретична фізика, фізика плазмових процесів».

2009–2011 — головний учений секретар НАН України.

2011 — 2020 — віцепрезидент НАН України.

Із 2020 — президент НАН України^[1].

Наукові праці присвячені проблемам теоретичної та математичної фізики, теорії плазми, статистичної фізики, фізики кінетичних явищ^[4][5].

Спільно з Іваном Якименком та Юрієм Климонтовичем^[ru] розробив статистичну теорію просторово-обмежених плазмово-молекулярних систем, на основі якої дослідив вплив взаємодії плазмової та молекулярної підсистем на електромагнітні флуктуації в таких системах. Одержав нові кінетичні рівняння для функцій розподілу вільних і зв'язаних заряджених частинок в обмежених плазмово-молекулярних середовищах, установив явний вигляд інтегралів зіткнень, дослідив вплив межових поверхонь на розподіли електронів, іонів і молекул поблизу межі середовища. Розробив теорію гальмівного випромінювання у плазмово-молекулярних системах, яка враховує всі можливі процеси розсіяння за участю заряджених частинок і молекул, а також розсіяння електронів і молекул на колективних флуктуаціях.^[6]

У 1980-х — 1990-х роках разом з Олексієм Ситенком узагальнив теорію флуктуацій у стійкій стаціонарній плазмі на випадок турбулентної плазми з дифузійно-дрейфовими рухами рідинного типу. Розрахував динамічні формфактори такої плазми, дослідив їхні особливості, пов'язані з великомасштабними турбулентними рухами в такій плазмі. У межах розвиненого підходу запропонував модель немарковської дифузії частинок у турбулентній плазмі.^[6]

Подальші дослідження були спрямовані на кінетичне описання запорошеної плазми та розвинення теорії електромагнітних флуктуацій у такій плазмі з урахуванням самоузгодженого формування динамічного заряду порошинок.^{[джерело?]}

Розвинув кінетичну теорію запорошеної плазми. На основі перших принципів статистичної механіки вивів мікроскопічні рівняння і ланцюжок рівнянь Боголюбова для запорошеної плазми, що дало змогу пояснити широкий клас нових фізичних явищ. Зокрема, запропонував кінетичний підхід до розрахунку ефективних потенціалів взаємодії порошинок у плазмі та застосував його для вивчення екранованих потенціалів у слабкоіонізованій плазмі, у тому числі за наявності зовнішніх полів. Встановив, що заряджання порошинок плазмовими струмами^{[відсутнє в джерелі]} призводить до їх розекранування, тобто до появи кулонівської асимптотики ефективного потенціалу. Показано також, що специфічна поляризація плазми поблизу порошинки, яка рухається, може привести до значного зменшення коефіцієнта тертя і навіть зміни його знака (від'ємне тертя).^[6]

Розвинув теорію електромагнітних флуктуацій у запорошеній слабкоіонізованій плазмі з урахування динамічного заряджання порошинок плазмовими струмами. Запропонував загальні співвідношення для функції діелектричного відгуку запорошеної плазми і флуктуаційних струмів зарядження порошинки за довільних частот зіткнень електронів та іонів з нейтральними частинками. Розрахував і дослідив особливості кореляційних функцій густини електронів у запорошеній плазмі, що дає змогу отримувати інформацію про параметри плазми з експериментальних спектрів розсіяння хвиль на флуктуаціях у такій плазмі.^{[джерело?]}

Сформулював рівняння для об'єднаного описання дифузійних процесів на довільних часах еволюції — від балістичної динаміки на початковому етапі до дробової, або звичайної, дифузії на великих часах.^[6]

Запропонував часово-нелокальне (немарковське) узагальнення кінетичних рівнянь^{[джерело?]}. Розрахував часово-нелокальні інтеграли зіткнень для плазми в зовнішньому магнітному полі, та функцію діелектричного відгуку з урахуванням впливу турбулентних полів на рух заряджених частинок^[6].

Очолював Державну цільову науково-технічну програми впровадження і застосування грід-технологій (2009—2013).^{[джерело?]}

Керує декількома цільовими науковими програмами НАН України, зокрема^{[джерело?]}:

• Програмою інформатизації;
• Програмою «Перспективні дослідження з фізики плазми, керованого термоядерного синтезу та плазмових технологій»;
• Програмою «Фундаментальні дослідження з фізики високих енергій та ядерної фізики (міжнародна співпраця)».

Координує виконання Цільової комплексної міждисциплінарної програми наукових досліджень НАН України з проблем сталого розвитку, раціонального природокористування та збереження навколишнього середовища.^{[джерело?]}

Голова Комісії по роботі з науковою молоддю при Президії НАН України.^[7]

Координує міждисциплінарні дослідження, здійснює зв'язок НАН України з окремими міністерствами та комітетами Верховної Ради України та Київською міською державною адміністрацією.^{[джерело?]}

Головний редактор «Українського фізичного журналу», член редколегій «Вісника НАН України» і журналу Condensed Matter Physics [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.].^[6]

Приділяє значну увагу розвитку міжнародного наукового співробітництва НАН України, інтеграції української науки в європейський науковий простір^{[джерело?]}:

• є головою Комісії НАН України з питань євроінтеграції;
• відповідає за координацію установ НАН України в Програмі ЄС «Горизонт 2020» та комплементарній до неї дослідницькій та тренувальній програмі Євратому, співпрацю з ЮНЕСКО (є головою Національного комітету України з програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» та заступником голови Національної комісії України в справах ЮНЕСКО), Об’єднаним дослідницьким центром ЄК^[en](JRC EC), Міжнародним інститутом прикладного системного аналізу (IIASA), УНТЦ та ін.;
• є науковим представником України в керівних радах ЦЕРН, JRC EC, IIASA, членом Комітету з дослідження і інновацій Україна — Євратом;
• був головою Міжнародного конгресу з фізики плазми (2004—2006).

Координує роботу з вивчення та популяризації наукової спадщини академіка В. І. Вернадського (з 2011). Як голова Комісії НАН України з наукової спадщини академіка В. І. Вернадського (змінив на цій посаді академіка НАН України Костянтина Ситника), ініціював велику програму підготовки до 150-річного ювілею вченого, зокрема видання багатотомного зібрання «Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського», є організатором і головою щорічних читань НАН України, присвячених В. І. Вернадському. Був головою програмного комітету та оргкомітету XXV Київського міжнародного симпозіуму з наукознавства та історії науки «Творча спадщина В. І. Вернадського в дослідженні науки та її організації: з минулого через сучасне — в майбутнє», що відбувся у Києві 18–19 жовтня 2012 року.^{[джерело?]}

Відповідає в НАН України за створення сучасних науково-навчальних структур, у тому числі за співпрацю з Київським академічним університетом НАН України та Відділенням цільової підготовки Київського національного університету імені Тараса Шевченка при НАН України.^{[джерело?]}

Є професором Київського національного університету імені Тараса Шевченка, викладає на кафедрі квантової теорії поля фізичного факультету. Від 2018 року викладає у Київському академічному університеті НАН України і МОН України. Був також професором Києво-Могилянської академії. Голова Наглядової ради Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (із січня 2017 року).^{[джерело?]}

• Орден «За заслуги» І ст. (2021)^[8]
• Заслужений діяч науки і техніки України (2012)^[9]
• Орден «За заслуги» ІІ ст. (2016)^[10]
• Орден «За заслуги» ІІІ ст. (2008)^[11]
• Державна премія України в галузі науки і техніки (2005; за праці з фізики плазми)^[12]
• Почесна грамота Верховної Ради України (2004)

• Премія ім. К. Д. Синельникова НАН України (1991; за цикл робіт зі статистичної теорії плазмово-молекулярних систем)
• відзнака НАН України «За наукові досягнення» (2011)
• Премія ім. М. М. Боголюбова НАН України (2012; за цикл робіт «Розвиток ідей М. М. Боголюбова у теоретичній та математичній фізиці»)
• Премія ім. О. С. Давидова НАН України (2019; за роботу «Розвиток аналітичних методів статистичної фізики для пояснення нових ефектів у структурно-невпорядкованих багато-частинкових системах»)
• «Срібна медаль» Національної академії наук Білорусі (2020; «за досягнення в науці»)

• Член-кореспондент Міжнародної академії наук, мистецтв і гуманітаристики (Париж, 2004)
• Почесний доктор Інституту фізики конденсованих систем (2010)
• Почесний доктор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (2011)
• Іноземний член-кореспондент Австрійської академії наук (2012)
• Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (2015)
• Почесний доктор Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (2015)
• Почесний професор Цзілінського університету (Чаньчунь, КНР, 2017)
• Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2018)
• Почесний вчений Міжнародного інституту прикладного системного аналізу (IIASA Honorary Scholar) (2020)^[13]
• Почесний академік АН вищої школи України (2022)^[14]

Автор понад 200 праць.

• Климонтович Ю. Л., Вильхельмссон Х., Якименко И. П., Загородний А. Г. Статистическая теория плазменно-молекулярных систем. Москва: Издательство МГУ, 1990. 222 с.
• Загородний А. Г., Черемных О. К.. Введение в физику плазмы. Киев: Наукова думка, 2014. 696 с.
• Загородній А. Г., Момот А. І. Вступ до кінетичної теорії плазми. Київ: Наукова думка, 2015. 458 с.
• Lev, B., Zagorodny, A. Applications of Field Theory Methods in Statistical Physics of Nonequilibrium Systems, 2021, World Scientific, Singapore, pp. 1–341.
  

• Klimontovich Y. L., Wilhelmsson H., Yakimenko I. P., Zagorodny A. G. Statistical theory of plasma-molecular systems. Phys. Reports 175 (5–6), 263—401 (1989).
• Klimontovich Yu. L., Shevchenko A. Yu., Yakimenko I. P., Zagorodny A. G. Statistical theory of Bremsstrahlung of plasma molecular systems, Contrib. Plasma Physics 29, 551—587 (1989).
• Zagorodny A., Weiland J. Statistical theory of turbulent transport (non-markovian effects). Phys. Plasmas 6 (6), 2359—2372 (1999).
• Zagorodny A. G., Schram P. P. J. M., Trigger S. A. Stationary velocity and charge distributions of grains in dusty plasmas. Phys. Rev. Lett. 84 (16), 3594–3597 (2000).
• P. P. J. M. Schram, Sitenko A. G., Trigger S. A., Zagorodny A. G. Statistical theory of dusty plasmas: Microscopic equations and Bogolyubov-Born-Green-Kirkwood-Yvon hierarchy. Phys. Rev. E 63 (1 II), 1–17 (2001).
• Bystrenko O., Zagorodny A. Screening of dust grains in a weakly ionized gas: Effects of charging by plasma currents. Phys. Rev. E 67 (6 2), 066403/1–066403/5 (2003).
• Filippov A. V., Zagorodny A. G., Pal A. F., Starostin A. N. Screening of the dust-particle charge in a plasma with an external ionization source. JETP 104 (1), 147—161 (2007)/
• Filippov A. V., Zagorodny A. G., Pal A. F., Starostin A. N., Momot A. I. Kinetic description of the screening of the charge of macroparticles in a nonequilibrium plasma. JETP Lett. JETP letters 86 (12), 761—766 (2008).
• Zagorodny A., Weiland J. Non-markovian renormalization of kinetic coefficients for drift-type turbulence in magnetized plasmas. Phys. Plasmas 16(5), 0523308 (2009).
• Ilyin V., Procaccia I., Zagorodny A. Stochastic processes crossing from ballistic to fractional diffusion with memory: Exact results. Phys. Rev. E: Statistical, Nonlinear, and Soft Matter Physics 81(3), 030105 (2010).
• Semenov I. L., Zagorodny A. G., Krivtsun I. V. Ion drag force on a dust grain in a weakly ionized collisional plasma. Physics of Plasmas 20, 013701 (2013).
• Momot A. I., Zagorodny A. G., Momot O. V. Electron density fluctuations in collisional dusty plasma with variable grain charge. Phys. Rev. E 99, 013206 (2019).

• 50-річчя члена-кореспондента НАН України А. Г. Загороднього // Вісник НАН України. Київ, 2001. № 1. С. 67–68.
• 60-річчя академіка НАН України А. Г. Загороднього // Вісник НАН України. Київ, 2011. № 1. С. 59–61.
• Загородній Анатолій Глібович // Національна академія наук України. Керівництво. 1918—2018: Біографічний енциклопедичний словник / відп. ред. Богданов В.Л. — Київ : Фенікс, 2018. — С. 59–62. — ISBN 978-966-136-626-7.
• Загородній Анатолій Глібович // Національна академія наук України. Персональний склад. 1918—2018. — 7-е вид., доповн. й виправл. — Київ : Фенікс, 2018. — С. 63. — ISBN 978-966-136-613-7.
• Загородній Анатолій Глібович // Інститут теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України. 1966—2016. Київ, 2015. С. 207—208.
• Зелений Л. М. Новое учебное пособие по физике плазмы. Рец. на книгу А. Г. Загороднего, О. К. Черемных «Введение в физику плазмы» // Вісник НАН України. Київ, 2015. № 9. С. 86–87.

• Заступник Патона та науковий представник України в CERN. Що відомо про нового президента Академії наук /НВ, 7.10.2020/ [Архівовано 14 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• Загородній Анатолій Глібович // НАН України: офіційний сайт [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.]
• Загородній Анатолій Глібович // Науковці України: проект Національної бібліотеки України ім. Вернадського
• Загородній Анатолій Глібович // Персоналії НАН України: проект Національної бібліотеки України ім. Вернадського [Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• Загородній Анатолій Глібович // Фізичний факультет Київського національного університету ім. Шевченка: офіційний сайт [Архівовано 2 липня 2002 у Wayback Machine.]
• Засенко В. І. Загородній Анатолій Глібович // Енциклопедія сучасної України: електронна версія. [Архівовано 16 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Викладацький склад кафедри квантової теорії поля Київського національного університету імені Тараса Шевченка [Архівовано 25 червня 2017 у Wayback Machine.]