Багаторазовий міністр різних італійських урядів (керував зокрема внутрішніми справами, фінансами, обороною та закордонними справами). Сім разів займав посаду Голови Ради Міністрів Італії (у 1972—1973, 1976—1979 та 1989—1992 роках). В червні 1993 його було офіційно позбавлено імунітету та звинувачено у співпраці з сицилійською мафією та в корупції; після цього він покинув політичне життя. Після тривалого судового процесу 1999 року його було виправдано. 2002 року засуджений на 24 роки ув'язнення за замовлення убивства журналіста Міно Пекореллі[it]. Проте наступного року його виправдав Вищий італійський суд, визнавши, що немає достаніх доказів того, що Андреотті прагнув смерті журналіста й звернувся до мафії із замовленням убити його.
Джуліо Андреотті став героєм художнього фільму «Дивовижний» (Il Divo, 2008) режисера Паоло Соррентіно. Помер 6 травня 2013 року в Римі. Італійські медіа переривали програми для оголошення новини про його смерть.
Віхи політичної кар'єри:
з 1954 неодноразово у складі уряду, очолював сім післявоєнних урядів
1993 — в процесі розслідування в Італії мережі корупції, Андреотті виявився задіяним у цій мережі. Звинувачений у корупції та зв'язках із мафією, полишив політичну діяльність.
_crowned.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
