PROFILPELAJAR.COM

	Василій (Семенюк)
	1-й Архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський
	1-й Архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський
22 грудня 2011 — 17 жовтня 2024
Церква:	Українська греко-католицька церква
Попередник:	митрополію утворено
Наступник:	Теодор Мартинюк
	2-й Єпископ Тернопільсько-Зборівський
	2-й Єпископ Тернопільсько-Зборівський
19 жовтня 2006 — 22 грудня 2011
Церква:	Українська греко-католицька церква
Попередник:	Михаїл (Сабрига)
Альма-матер:	Люблінський католицький університет Івана Павла II
Діяльність:	католицький священник, католицький єпископ
Народження:	2 серпня 1949 (75 років); Яремче, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Священство:	22 грудня 1974
Єп. хіротонія:	3 квітня 2004
Хто висвятив у єпископа	Любомир Гузар, Михаїл Сабрига, Гліб Лончина
Посада:	Архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський
Нагороди:
	Василь у Вікісховищі

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Семенюк.

Васи́лій (Семеню́к) (нар. 2 серпня 1949, Дора, нині в межах міста Яремче, Івано-Франківська область) — архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ (2011—2024), магістр богослов'я (1997), митрофорний протоієрей (1990).

Життєпис

Василь Семенюк народився 2 серпня 1949 року в сім'ї Марії та Петра Семенюків у селі Дора поблизу м. Яремче (нині в його межах, Івано-Франківська область, Україна).

З 1969 до 1974 року навчався у підпільній духовній семінарії. Пізніше доповнив освіту в Люблінському католицькому університеті (Польща). У 1997 році отримав вчений ступінь магістра морального богослов'я. Паралельно навчався у Хустському лісотехнікумі, працював диспетчером газового управління в м. Яремче.

22 грудня 1974 року Владика Володимир Стернюк висвятив його на священника. У 1975 році о. Василь був призначений «опікуном» зруйнованої більшовиками Зарваниці (Тернопільщина). У тому самому році з благословення Високопреосвященного Владики Володимира Стернюка став ректором підпільної духовної семінарії (до 1990 року^[1].

У 1989 році о. Василя Семенюка та ще 11-х священників скерували на Тернопільщину для легалізації УГКЦ. У 1990 році призначений ректором Тернопільської вищої духовної семінарії імені Патріарха Йосифа Сліпого (був ним до 20?? року); у 1993 році — протосинкелом (помічником) Тернопільської єпархії. З благословення Правлячого Архієрея Тернопільської єпархії відбудовує Марійський духовний центр у Зарваниці.

10 лютого 2004 року Святіший Отець Іван-Павло II ухвалив рішення Синоду Єпископів Української греко-католицької церкви і призначив всесвітлішого о. Василя Семенюка Єпископом-помічником Тернопільсько-Зборівської єпархії, уділяючи йому титулярний престол Кастра Северіана.

3 квітня 2004 року в Катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в Тернополі відбулася архієрейська хіротонія Преосвященного Владики Василя Семенюка — єпископа-помічника Тернопільсько-Зборівського. Головним святителем був Блаженніший Любомир, співсвятителями — Преосвященний Владика Михаїл Сабрига, Єпарх Тернопільсько-Зборівський, та Преосвященний Владика Гліб Лончина, Апостольський візитатор для українців греко-католиків Італії, Прокуратор Верховного Архиєпископа в Римі.

З 19 жовтня 2006 року — правлячий архієрей Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ, а з 21 листопада 2011 року — архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський.

17 жовтня 2024 року у Ватикані повідомлено про те, що Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав за згодою Синоду прийняв зречення з уряду Василя Семенюка, дотеперішнього митрополита і архієпископа Тернопільсько-Зборівського, а на його місце Святіший Отець поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ призначити владику Теодора Мартинюка^[2]^[3].

Нагороди

Державна премія України в галузі архітектури (2005),
відзнака Тернопільської міської ради (2008),
орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009)^[4].
лауреат конкурсу «Людина року-2018» (Тернопільщина)^[5]

Під час похорону героя Олександра Орляка (11.02.2015)
Під час Літургії в Архікатедральному Соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Тернополі (10.03.2015)

Примітки

↑ Головин Б., Сивак І., Ханас М., о. Шаварин М. Семенюк Василь Петрович… — С. 240.
↑ Rinuncia ed elezione dell’Arcivescovo Metropolita di Ternopil-Zboriv degli Ucraini (Ucraina). Процитовано 8 грудня 2024.
↑ В УГКЦ три нові правлячі єпископи. Українська Греко-Католицька Церква (укр.). Процитовано 8 грудня 2024.
↑ Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 785. — ISBN 978-966-528-318-8. (доповнення).
↑ Лауреати конкурсу «Людина року-2018» [Архівовано 11 січня 2019 у Wayback Machine.] // Вільне життя плюс. — 2019. — 10 січня.

Джерела

Головин Б., Сивак І., Ханас М., о. Шаварин М. Семенюк Василь Петрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 240—241. — ISBN 978-966-528-279-2.