На сході. Лінія, що проходить від мису Негрейс (16°03'N) в Бірмі через найбільші Андаманські острови, проведена таким чином, що всі протоки на схід від островів виключаються з затоки, до точки, розташованої на острові Малий Андаман з координатами: широта 10° 48'N, довгота 92° 24'E і потім вздовж південно-західного кордону Андаманського моря [Лінія, що проходить від Оеджонг Раджа (5°32′ пн. ш.95°12′ сх. д. / 5.533° пн. ш. 95.200° сх. д. / 5.533; 95.200) на Суматрі до Поелоє Брас і через західні Нікобарські острови до мису Сенді Пойнт на острові Малий Андаман, проведена таким чином, що всі протоки опиняються у складі Андаманського моря].
У стародавніх індуїстських текстах затоку іменують Маходабхі[2][3]. На античних картах затоку позначають як Синус Гангетікус або Гангетікус Синус, що в перекладі означає «Затока Гангу»[4]. Розвиток в 10-му столітті культурного регіону Велика Індія, слідом за експансією імперії Чола призвело до того, що затоку стали називати Озеро Чола. Згодом затока стала відома під своєю сучасною назвою, що походить від історичної області Бенгалія, розташованої на його берегах[5].
Річки
У затоку впадають багато великих річок Індійського субконтиненту, що прямують головним чином із заходу на схід. Найпівнічніша з них — Ганг (його головне гирло на території Бангладеш відоме під назвою Падма). Але, на відміну від них річка Брахмапутра перетинає Ассам зі сходу на захід, до повороту на південь, перед впаданням в затоку, вже на території Бангладеш, де відома під назву Джамуна. Перед впадінням в затоку Джамуна з'єднується з Падма і річкою Мегхна. У спільній дельті Гангу, Брахмапутри і Мегхни сформувався найбільший мангровий ліс Сундарбан, розташований на території Бангладеш і частково Західної Бенгалії. Брахмапутра протяжністю 2948 км є 28-й за довжиною річкою світу бере початок в Тибеті, де відома під назвою Цангпо. Річка Хуглі, інше гирло Гангу, на берегах якого розташована Калькутта, впадає в Бенгальську затоку, безпосередньо на території Індії.
Ганг і Брахмапутра щорічно виносять в затоку приблизно 1000 мільйон тонн твердих частинок. Наноси цих двох річок сформували спільну дельту і підводні відкладення, що простягнулися від Бангладеш в напрямку екватора товщиною до 16,5 км і містить, як мінімум, 1130 трильйона тонн седиментів, що накопичувалися протягом останніх 17 млн років[6]. Обидві річки щорічно вносять близько 8 % всієї органіки, що надходить у всесвітній океан. Висока кількість органічного вуглецю, що надходить в затоку, зумовило наявність в ньому багатих запасів нафти і природного газу.
Південніше Бенгалії в затоку впадають великі річки Маханаді, Годаварі, Крішна і Кавері. Також в затоку впадає безліч дрібних річок. Річка Іраваді тече з півночі на південь і впадає в Андаманське море Бенгальської затоки. У її дельті також є великий мангровий ліс.
З січня по жовтень відбувається рух повітряних мас, що сформувалися над Бенгальською затокою, в північному напрямку, і одночасне їх обертання за годинниковою стрілкою, відоме як Східно-Індійська повітряна течія. Наслідком цього є утворення мусонів, що рухаються в північно-західному напрямку, обрушуються до початку травня на Нікобарські і Андаманські острови і до кінця червня на північно-східне узбережжя Індії. Решту року, відзначається рух повітряних мас проти годинникової стрілки, ця циркуляцію відома як Східно-Індійська зимова повітряна течія. Мусони, що сформувалися в період з вересня по грудень, мають істотний вплив на Східну Індію[9].
На південному сході Бенгальської затоки улітку і навесні часті штормовівітри і тропічні урагани.
Акваторія затоки утворює 4 екорегіони західної індо-тихоокеанської морської зоогеографічної провінції: Південна Інідія і Шрі-Ланка, східноіндійське узбережжя, Північ Бенгальської затоки, Андаманські і Нікобарські острови[11]. Зоогеографічно донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м належить до індо-західнопацифічної області тропічної зони[12].
Бенгальська затока є однією з 64 найбільших морських екосистем світу. Біологічне різноманіття в затоці представлено кораловими рифами, мангровими лісами, місцями нересту і нагулу риби, естуаріями річок.
Курсивом зазначено акваторії Світового океану, що за своїми гідрологічними характеристиками відповідають визначенню море, але історично носять іншу назву. * — у сучасній географії термін не використовується. За іншими класифікаціями належить ¹ до Атлантичного океану. ² до Індійського океану. ³ до Тихого океану.
