PROFILPELAJAR.COM

**Мексиканська затока**
	Карта
	25° пн. ш. 90° зх. д. / 25° пн. ш. 90° зх. д.
Назва на честь	Мексика
Частина від	Американське Середземне мореd
складники	Estero Bayd, Charlotte Harbord, Мобіл (затока) і Кампече (затока)
Прибережні країни	Мексика, США і Куба
Ширина	1500 км
Площа	1 543 мільйонів км²
Середня глибина	1 512 м
Максимальна глибина	5 203 м
Об'єм	2 332 тисячі км³
Вливаються	Atchafalaya Riverd, Колорадо, Коацакоалькос (річка), Бразос, Ріо-Ґранде, Vermilion Riverd, Папалоапан, Apalachicola Riverd, Усумасінта, Нуесес, Пануко, Trinity Riverd, Jamapa Riverd, Річка Суванні, Aucilla Riverd, Myakka Riverd, Bayou Lafourched, Blackwater Riverd, Ochlockonee Riverd, Calcasieu Riverd, Mermentau Riverd, Actopan Riverd, Withlacoochee Riverd, Anclote Riverd, Carrabelle Riverd, Cazones Riverd, Chassahowitzka Riverd, Crystal Riverd, Dog Riverd, Fowl Riverd, Homosassa Riverd, Q6115669?, Río Soto La Marinad, Tecolutla Riverd, Tonalá Riverd, Lower Mississippi Riverd, Nautla Riverd, Pithlachascotee Riverd, Sopchoppy Riverd, Steinhatchee Riverd, Tchoutacabouffa Riverd, Tuxpan Riverd, Waccasassa Riverd, Weeki Wachee Riverd, Mississippi-Missouri River Systemd, Bayou Terrebonned, Міссісіпі, Гріхальва і Pascagoula Riverd;
Солоність	25—36,9 ‰
Міста та поселення	Кампече, Веракрус, Тампа, Сент-Пітерсбург, Пенсакола, Новий Орлеан, Мобіл, Корпус-Крісті
ідентифікатори і посилання
P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic	4288
GeoNames	3523271, 4326669
	Мексиканська затока Мексиканська затока (Мексика)
	Мексиканська затока у Вікісховищі

Мексика́нська зато́ка (ісп. Golfo de México, англ. Gulf of Mexico) — внутрішнє море Атлантичного океану біля південно-східних берегів Північної Америки між півостровами Флоридою, Юкатаном та островом Кубою. Оточене з трьох боків узбережжями південних штатів Сполучених Штатів Америки, сходу Мексики та берегами Куби. З Атлантичним океаном з'єднана Флоридською протокою, з Карибським морем — Юкатанською протокою.

Міжнародна гідрографічна організація так визначає межі затоки: лінія прямує від маяка на мисі Каточе (21°37′ пн. ш. 87°04′ зх. д. / 21.617° пн. ш. 87.067° зх. д. / 21.617; -87.067) до маяка на мисі Сан-Антоніо (Куба), через цей острів до меридіану 83 ° W, уздовж цього меридіану на північ до південної точки островів Драй-Тортугас (24°35′ пн. ш. 83°00′ зх. д. / 24.583° пн. ш. 83.000° зх. д. / 24.583; -83.000), уздовж цієї паралелі (24 ° 35'N) на схід до маяка Ребекка Шоал (82 ° 35'W) звідти через бар і Флорида-Кіс на материк у східній частині Флоридської затоки; всі акваторії між Драй-Тортугас і материком розглядаються в межах затоки^[2].

Площа становить 1 543 мільйонів км², третина якої розташована у тропічному поясі. Середні глибина — 1 512 м; має добре розвинену улоговину з глибиною до 5 203 м; у центральній частині — абісальне плато з групою підводних пагорбів висотою близько 300 м. Об'єм води — 2 332 тисяч км³. Солоність — 25—36,9 ‰^[3].

Ґрунт піщаний, черепашниковий, мулистий. Береги переважно низькі, з лагунами, у південній частині — рифи^[3]. Узбережжя має численні затоки меншого розміру (найбільша — затока Кампече), бухти, невисокі острови, по берегах яких утворюються болота та пляжі. Припливи переважно добові, висотою 0,3—0,6 м, але трапляються напівдобові та змішані. До затоки впадають декілька річок, найвідоміша з них Міссісіпі. Із затоки витікає Флоридська течія, що дає початок Гольфстриму.

Континентальний шельф загалом широкий (змінюється від максимуму більш ніж 320 км до мінімуму близько 40 км) і утворює майже безперервну терасу навколо краю затоки. На шельфі видобуток нафти, газу, сірки^[3]. Затока використовується також для комерційного лову риби, креветок, крабів, устриць. Комерційна діяльність тут також охоплює перевезення вантажів, нафтопереробку і нафтосховища, виробництво паперу, туризм. Основні порти — Новий Орлеан, Х'юстон, Галвестон, Веракрус, Коацакоалькос, Тампіко, Гавана. Основні військово-морські бази: Веракрус (Мексика), Кабаньяс (Куба)^[3].

Історія

Існує теорія, згідно з якою 65 мільйонів років тому на Землю впав метеорит завширшки 10 км, і створив Чиксулубський кратер, розташований на узбережжі Мексиканської затоки на мексиканському півострові Юкатані.

До появи європейських колонізаторів узбережжя було заселене індіанцями. За часів колонізації територія була перетворена на театр бойових дій та суперечок між Іспанією, Францією та Англією.

Клімат

Акваторія затоки лежить в тропічному кліматичному поясі, лише північна частина — в субтропічному^[4]. Увесь рік над затокою панують тропічні повітряні маси. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають перемінні вітри та затишшя. У теплий сезон утворюються тропічні циклони^[5]. На півночі, поблизу американського узбережжя взимку переважають помірні повітряні маси, мусонна циркуляція повітря. Спостерігаються значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Урагани, що рухаються з боку Атлантичного океану, призводять до численних смертей і збитків (наприклад, ураган «Катріна» 2005 року).

Літо спекотне, дощове, з високою вологістю повітря; відносно прохолодна суха зима^[5]. Температура води взимку 18—25 °C, влітку — 28—31 °C^[3].

Біологія

Акваторія затоки поділяється на 4 морські екорегіони: північ Мексиканської затоки бореальної північноатлантичної зоогеографічної провінції, Великі Антильські острови, узбережжя Флориди, південь Мексиканської затоки — тропічної атлантичної^[6].

У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу півночі до глибини 200 м належить до північної субтропічної зони, а півдня — до тропічної західноатлантичної^[7].

Примітки

↑ Geographic Names Information System — 2018.
d:Track:Q54837 d:Track:Q136736
↑ Limits of Oceans and Seas, 3rd edition (PDF). International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2010. Процитовано 6 лютого 2010.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Военный энциклопедический словарь, 2007.
↑ Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
↑ ^а ^б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
↑ (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
↑ (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

Література

Мексіканська затока // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — Т. 2 : Кабарда — Полюддя. — С. 464.;
Мексиканский залив // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
Мексиканский залив / Х. М. Ибрагимбейли // Линия адаптивной радиосвязи — Объектовая противовоздушная оборона / [под общ. ред. Н. В. Огаркова]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1978. — С. 235. — (Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 5). (рос.);
Мексіканська затока // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.;
А. М. Муромцев. Мексиканский залив // Латинская Америка. Энциклопедический справочник : в 2 т. / гл. ред. В. В. Вольский. — Москва : Советская энциклопедия, 1982. — Т. 2 : К — Я. — С. 215. (рос.);
Мексиканский залив // Географический энциклопедический словарь. Географические названия / А. Ф. Трёшников. — Москва : Советская энциклопедия, 1989. — С. 310.(рос.);
Мексиканский залив // Военно-морской словарь / В. Н. Чернавин. — Москва : Военное издательство, 1990. — С. 242. (рос.);
Мексиканский залив // Военный энциклопедический словарь / Н. Еремина. — Москва : Эксмо, 2007. — С. 547. — ISBN 978-5-699-23223-0. (рос.)