Походження слова балка остаточно не з'ясоване. Найімовірніше за все, воно споріднене зі словами болото, болоння, оболонь, лит.balà («болото»), латис.bala («долина»). Згідно з іншими версіями, воно пов'язане або з тур.bulak («джерело»), або з каз.балкаш («болотисте місце»), або з топонімом Балкан, або споріднене з давн-англ.balc («підвищення між двома борознами»); крім того, його також виводили від прасл.*ob-valiti («обвалити»), через проміжну форму *o-baliti[1].
Балка як форма рельєфу
У степових районах балки утворено висохлими руслами річок. Балки мають полого-увігнуте дно, часто без вираженого русла, схили опуклі, плавно переходять у вододільні простори. Чітко виражена вершина зазвичай відсутня, улоговина плавно переходить в балку.
Довжина балок зазвичай від сотень метрів до 20-30 кілометрів, глибина від декількох метрів до десятків метрів, ширина до сотень метрів.
Схили і дно задерновані і часто покриті чагарником або лісом, при винищенні яких балки стають осередками прискореної ерозії; поширена в балках донна ерозія. Найчастіше розвиваються з ярів, але можуть виникати і без ярової стадії. Звичайні для височин і рівнин лісостепу і степу. Балки височин можуть мати на схилах скельні оголення. Це характерно, наприклад, для балок Донецького кряжу, де самі балки повсюдно є характерним елементом природного ландшафту.
На відміну від балок, у ярів дно і схили не задерновані і схильні до ерозії.
.jpg)
