Анімалісти́чний жанр, анімалі́стика (лат. animalis — «тварина») — різновид образотворчого мистецтва, зображення тварин у живописі, скульптурі, графіці.

Анімалістичний жанр — найдавніша галузь образотворчого мистецтва, що передувала опановуванню малюнка і рельєфа в зображенні людей.

Усі системи періодизації по-своєму недосконалі. Вважається, що загальнолюдська періодизацію первісного ладу закінчується на мезоліті, коли культурний розвиток різко прискорився і протікав у різних народів різними темпами. При цьому культури, що існували одночасно, можуть перебувати на різних ступенях розвитку, у зв'язку з чим, наприклад, неолітичні культури можуть сусідити з культурами бронзової доби.

Найбільш розробленою є археологічна періодизація, в основі якої лежить зіставлення виготовлених людиною знарядь праці, їх матеріалів, форм жител, поховань і т. д. За цим принципом історія людства в основному поділяється на кам'яну добу, бронзову добу і залізну добу. Найбільша заслуга у створенні сучасної археологічної класифікації належить французькому вченому Г. Мортільє і його співвітчизникові А. Брейлю.

Кам'яна доба — період в історії людства, під час якого знаряддя праці та зброя виготовлялася з каменю, дерева та кістки. Він поділяється на три періоди:

• палеоліт — давня кам'яна доба, яка характеризується використанням кременевих знаряддь праці, основні заняття — полювання та збиральництво.
• мезоліт — середня кам'яна доба, що тривала від 10 тис. до 7 тис. років до н. е.
• неоліт — нова кам'яна доба, характеризується появою людини сучасного типу, використанням винятково кременевих, кам'яних, кістяних знарядь праці, виготовлених з використанням техніки свердління, пиляння та шліфування; розповсюдженням кераміки, ткацтва (так звана неолітична революція). Тривала від 6 до 4 тис. років до н. е., період переходу від рибальства та полювання до землеробства й скотарства. Хронологічно перші зображення тварин належать до кам'яної доби. За запропонованою класифікацією найранні зображення тварин віднесені до оріньякського періоду^[1]. їх визнають примітивними — в порівнянні з малюнками пізніми, бо вони створені лише контуром, без проробки деталей. Але малюнки настільки точні, що дозволяють розпізнати, які саме тварини малював первісний художник.

В кам'яну добу виникають дві базові гілки анімалістичного мистецтва — реалістична та гротескова, фантазійна. Остання оперуватиме фантастично поєднаними деталями від спостережень за тваринами і матиме застосування в культовій сфері. Саме ця гілка дасть початок створенню страхітливих, загрозливих ідолів ацтеків, деяких племен в Африці, полінезійців^[2].

• 
  Печера Ласко
• 
  Печера Ласко
• 
  Печера Ласко
• 
  Печера Ласко
• 
  Печера Ласко. Сцена у «котячому лазі»
• 
  Печера Ласко. Зображення людини і бізона в «шахті»
• 
  Печера Шове
• 
  Печера Шове. Тарпани, носороги й тури
• 
  Печера Шове. Носоріг
• 
  Альтаміра. Бізон
• 
  Альтаміра. Бізон
• 
  Альтаміра. Бізон
• 
  Петрогліф. Антилопа або газель. Алжир

Важка залежність світу людей від існування світу тварин не перервалась і в Стародавньому Єгипті. Це відбилось як стінописах поховальних комор фараонів та аристократів, так і в кераміці, в створенні фігурних посудин та іграшок.

Мистецтво Стародавнього Єгипту пройшло довгий шлях розвитку, але обожнення тварин було характерним для усіх його етапів від найранніх до пізніх. Це відбилось як в практиці муміфікації тварин — крокодилів, кішок, ібісів, так і в відтворенні характерних особливостей тварин в посудинах-канопах для зберігання муміфікованих органів. Схематизована частка зображень тварин перейшла в ієрогліфічну писемність стародавніх єгиптян. Зображення кобри (Урей) прикрасило голову фараонів в їх офіційних портретах.

• 
  Глек із зображенням коня, Музей, Берлін
• 
  Народження теляти, дрібна пластика з поховання
• 
  «Лев». Керамічна скульптура з Єгипту
• 
  «Коза з дитинчам»
• 
  «Сокіл», кольоровий фаянс, Музей мистецтва Метрополітен
• 
  «Гіпопотам», кольоровий фаянс, Музей мистецтва Метрополітен
• 
  «Рибина». кераміка, Лос-Анжелес
• 
  «Єгипетський бог Тот». Лувр, Париж
• 
  Канопи — схема: чотири сина Гора зліва направо — Амсет, Дуамутеф, Хапі та Кебексенуф
• 
  Канопи з кришками-голівками тварин

• 
  «Дельфіни з Акротирі»
• 
  Кносські дельфіни
• 
  «Акробати грають з биком», Кнос
• 
  «Мавпа з квітами-крокусами», Археологічний музей, Гераклейон.
• 
  «Дельфіни і риби» (фрагмент), Акротирі, Кнос, 1700-1450 до н. е.
• 
  Фрагмет фрески з Кносса із зображенням дельфіна. Археологічний музей Іракліону
• 
  «Ігри з биками» (Таврокатапсія) — одна з найвизначніших фресок, що прикрасила Кносський палац. Заслуговує уваги участь в цих змаганнях жінок. Археологічний музей Іракліону

Окрема галузь давньогрецької пластики — анімалістична скульптура. Тварини, як відомо, пешими увійшли в мистецтво, про що свідчать залишки малюнків в печерах. Не було винятком і грецьке мистецтво. Реалістичні тенденції грецького мистецтва розповсюдились не тільки на зображення людей, а і на зображення тварин. Одні тварини стануть атрибутами богів (орел Зевса, сова Афіни), другі — не піднімуться далі побутових зображень. Уславлений скульптор Мирон свого часу створив фігуру годувальниці-корови, життєвим відтворенням якої здивував сучасників^[3]. Другом людини подані численні зображення кіз, кроликів, собак.

Повагою до тварини позначені і численні зображення коней. Кінь увійде в давньогрецьке мистецтво як складова частина бронзових монументів, уславлених рельєфів храму Парфенон, декількох надгробків.

• 
  «Безоаровий козел», 120-100 до н. е., Музей мистецтв, Клівленд, США
• 
  «Голова коня Медичі-Рікарді», Флоренція
• 
  «Бронзовий кінь», 1 ст. до н.е. Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк
• 
  Надгробкова стела вершника. Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна
• 
  Ск. Скопас. Надгробкова стела мисливця з собакою. Національний археологічний музей (Афіни)
• 
  Срібна фігура бика. Археологічний музей, Дельфи
• 
  Античні коні з базиліки Сан Марко в Венеції
• 
  «Голова коня від колісниці богині ночі Селени», Британський музей
• 
  Вершники. Рельєф західного фризу з Парфенона
• 
  Рельєф південного фризу Парфенона. Лондон, Британський музей
• 
  Рельєф південного фризу Парфенона. Лондон, Британський музей
• 
  Рельєф південного фризу Парфенона. Лондон, Британський музей
• 
  Рельєф південного фризу Парфенона. Лондон, Британський музей
• 
  Рельєф південного фризу Парфенона. Лондон, Британський музей
• 
• 
  Скіфська пектораль з Товстої могили. Скарбниця Національного музею історії України, Київ
• 
  Два коштовні ритони. Музей мистецтва Метрополітен
• 
  Золоті сережки з Ганімедом і орлом Зевса, до 300 року до н.е.
• 
  Скарб міста Моргантіна, ювелірна прикраса 3 століття до н.е.
• 
  Золоте намисто з використанням плетива і Геркулесового вузла, 3 ст. до н.е., Державне античне зібрання, Мюнхен.

• 
• 
• 
  Таріль «морські тварини», Берлін
• 
  Таріль з рибами. Стародавня Греція. Лувр.
• 
  Кераміка стародавньої Греції. Риби. Лувр.
• 
  Рибна таріль з мушлею, музей. Дюссельдорф.
• 
  Таріль з дельфінами і восьминогами
• 
  Полумисок з рибами. Стародавня Греція. Лувр
• 
  Рибна таріль 4 ст. до н.е., Москва.
• 

• 
  «Качки і риби», давньоримська мозаїка з Помпей. Національний археологічний музей (Неаполь)
• 
  Бричка римського торговця білим вином, запряжена волами. На бочці — собака. Поховальна стела. Римський музей, Аугсбург, Німеччина.
• 
  Біла чапля. Фреска в Помпеях.
• 
  «Качки і селезні», давньоримська мозаїка з Помпей. Національний археологічний музей (Неаполь)

Художники традиційного китайського живопису давно звернулись до зображень тварин, комах і птахів. Вони знайдені ще на черепках старовинної кераміки під час археологічних розкопок. Згодом в мистецтві сформувався окремий жанр «Птахи і квіти», котрий поєднав зображення птахів і рослин, рослин і комах тощо.

Появу жанру датують десятим століттям нашої ери^[4]. Китай того часу — конгломерат подрібнених державних утворень. Верхню і середню ділянки річки Янцзи контролювали держави Рання Шу та Пізня Шу.^[4] В краю зелених схилів і мешкав художник Хуан Цюань, дати життя якого не зберегли. Саме його вважають засновником жанру «Птахи і квіти» (хуа-няо китайською). За переказами, на подвір'я царя Гуначжена привезли в подарунок шість журавлів. Птахи так сподобались царю, що він наказав художникові намалювати їх на стіні. Митець настільки добре відтворив птахів у стінопису, що відтоді зала отримала назву «Шести журавлів». Зрозуміло, що майстерно відтворити тварин художникові допомогли давні спостереження за птахами і тваринами та висока обдарованість. Виконав він і інші замови володаря, одна з яких (теж стінопис) отримала назву «Птахи і квіти в чотири пори року». Унікальний характер мала і збережена пам'ятка початкового періоду жанру «Птахи і квіти», відома під назвою «Рідкісні птахи», хоча там подані не тільки птахи. На невеликому шматочку шовку художник водяними фарбами створив зображення двадцяти чотирьох (24) птахів, комах і плазунів. Картина, створена художником, що пізніше потрапила до збірок музею Гугун в Пекіні, не мала яскраво відтвореного сюжету. Її зміст частково пояснив напис, що свідчив про призначення картини. Остання мала бути навчальним посібником для сина, котрого батько готував для фаху художника.

Жанр «Птахи і квіти» не зник і за століття. Він мав численних прихильників, навіть коли зникли держави Рання Шу та Пізня Шу і дожив до 21 століття. Сини Хуан Цюаня — Хуан Цзюйцай та Хуан Цзюйбао успадкували фах батька и також працювали в жанрі «Птахи і квіти». Разом із батьком їх вважають першими художниками цього жанру^[4].

• 
  «Миша на камені», 1427 р.
• 
  Худ. Гуйзонг. «Голуб на гілці розквітлого дерева»
• 
  «Чотири сороки», Рання династія Мін, до 17 ст.
• 
  «Білі квіти сливи і лелеки»
• 
  Чжао Менфу. «Вершник з конем у буран»
• 
  Чжао Менфу. «Таємничий паросток бамбука, що несе на собі птаха»

• 
  Анонім 18 ст. «Дойка корови», Бруклінський музей , Нью-Йорк
• 
  Анонім 17 ст. «Керування слоном», Бруклінський музей , Нью-Йорк

• 
  Яшима Гакутей. «На глибині», бл. 1825 р., Музей мистецтва Метрополітен.

Важливим центром стилю бароко в 17 ст. була Фландрія (Південні Нідерланди). Країна була тісно пов'язана віросповіданням та економікою з Італією, де панівні позиції в мистецтві теж посідало бароко. Однак єдина стилістика мала в кожній країні національне забарвлення. У Фландрії з її давніми реалістичними традиціями, риси реалізму відбились навіть більше, ніж в бароковому мистецтві Італії^[5]. Промисловість і культура Фландрії були також зорієнтовані на виробництво товарів розкошів, серед яких виробництво ювелірного срібла, килимів-аррасів, картин для декорування палаців і маєтків князів церкви, багатих купців і городян.

Мистецтво Фландрії десятиліттями зберігало аристократичний характер і задовольняло переважно аристократичні потреби. Уява про шляхетність полювання обумовила розповсюдження в мистецтві країни як самих сцен полювання, так і зображення мисливських трофеїв та зображення тварин. Новий поштовх для розвитку отримав і національний натюрморт. Популярність картин цього жанру була такою значною, що мимоволі потіснила навіть створення релігійних образів^[5]. Замовниками декоративних картин і натюрмортів стають навіть священики. Так, для декору власної палацової їдальні єпископ міста Брюгге Антоній Трист замовив серію декоративних картин із зображенням крамниць з їжею^[6]. Художник Франс Снейдерс отримав рідкісну можливість продемонструвати власні здібності в зображенні крамниць дичини, риби і морських істот тощо. " Крамнички " Франса Снейдерса — гімн і уславлення плодючих сил природи^[6]. Велетенського розміру натюрморти із зображенням морських істот, дичини і свійських птахів у Снейдерса надзвичайно динамічні. Вони зберігали розмаїття природних форм, мажорний настрій, яскраву декоративність. Зображення морських істот, дичини і свійських птахів настільки панували в картинах, що зробили другорядними персонажами навіть небагатьох людей (володарів крамниць, покупців чи служниць), поданих поруч.

Динамічні, ефектні композиції полювання на диких і екзотичних для Західної Європи тврин створював і Пітер Пауль Рубенс («Полювання на левів»^[7] Стара Пінакотека, Мюнхен, варіант — Ермітаж, «Полювання на гіпопотама»). Подібні композиції призначались тільки для декорування пишних палаців аристократів і королівських родин.

Серед менш обдарованих митців, що розробляли мисливську тематику в живопису і зображували тварин — художники Пауль де Вос (бл. 1896—1678) «Полювання на ведмедів»^[8] , Ян Вільденс (1586—1654) «Мисливець з собаками на полюванні»^[9], Симон Даув (1630—1677)"Зупинка вершників на полюванні" та інші.

Зображення тварин в картинах голладських художників — куди спокійніші, уповільнені і побутові. Майстри Голлндії не женуться за ефектами, а ніби фіксують досягнутий добробут країни, що виборола перемогу у іспанських загарбників, і повільний плин часу переможців.

• 
  Паоло Порпора. «Черепахи і жабки», Каподімонте, Неаполь
• 
  Паоло Порпора. « Черепаха і краб», до 1656, Художній музей Нансі, Франція
• 
  Паоло Порпора. «Гриби, змія, жабка та ящірка», приватна збірка
• 
  Килимові кахлі з тваринами, до 1625, Нідерланди
• 
  Франс Снейдерс.Вдале полювання, Гент.
• 
  Франс Снейдерс. Лисиця і чаплі,
• 
  Франс Снейдерс. Лисиця і кішка, Прадо
• 
  Паулюс Поттер. «Молодий бик»
• 
  Франс Снейдерс (1579—1657), «Бійка двох півнів», перша половина 17 ст.

• 
  А.Л. Барі. «Олень»
• 
  А.Л. Барі.«Полювання на оленя»
• 
  А.Л. Барі. «Лев і змія»
• 
  А.Л. Барі. «Тезей і Мінотавр»
• 
  А.Л. Барі. Спаніель і гусак
• 
  А.Л. Барі. «Двобій з кентавром»

• 
  Ким Хон До, Корея, «Тигр під сосною»
• 
  Паулюс Поттер, «Коні», 1649
• 
  Джордж Стаббс «Леопард спить», 1777
• 
  Джордж Стаббс «Кенгуру», 1772
• 
  Мельхіор де Хондекутер, «Пташиний двір», бл. 1680, Державний музей, Амстердам
• 
  Фрідріх Вільгельм Кунерт. «Лисиці взимку»
• 
  Шарль Жак. «Кури»
• 
  Чарльз Бартон Барбер. «Красуня і потвора» (Павич та свиня-мати з поросятами)
• 
  Юліус Йозеф Поллак (1845-1920) «Дві такси у спілкуванні», 1898
• 
  Жульєн Дюпре "Жінка й корови на водопої"

• Чжао Менфу (1254—1322)
• Франс Снейдерс (1579—1657)
• Пітер Пауль Рубенс (1577—1640)
• Віллем Габрон (1619—1678)
• Жан-Батіст Удрі (1686—1755)
• Ежен Делакруа (1798—1863)
• Антуан-Луї Барі (1795—1875)
• Ян Брейгель молодший (1568—1625)
• Джованні Бенедетто Кастільйоне (1609—1664)
• Ян Фейт (1611—1661)
• Паулюс Поттер (1625—1654)
• Мельхіор де Гондекутер (1636—1695)
• Карел Дюжарден (1622—1678)
• Джордж Морланд (1763—1804)
• Жан-Батіст Удрі (1686—1755)
• Руланд Саверей (1576—1639)
• Джордж Стабс (1724—1806)
• Ян Венікс (бл. 1649—1719)
• Роза Бонер (1822—1899)
• Едвін Генрі Лендсір (1802—1873)
• Річард Ансдел (1815—1885)
• Шарль Жак (1813—1894)
• Вільям Холбрук Бірд (1825—1900)
• Чарльз Бартон Барбер (1845—1894)
• Фрідріх Вільгельм Кунерт (1865—1926)
• Пауль де Вос (бл. 1596—1678)
• Аверін Всеволод Григорович (1889—1946)

• Живопис
• Графіка
• Скульптура
• Єгиптологія
• Мистецтво Стародавнього Єгипту
• Давньогрецькі скульптури
• Парадний портрет
• Кабінетна бронза
• Зінгеріс (кумедні тварини)

• Анімалістичний жанр [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анімалістичний жанр

• «Всеобщая история искусств», т 1, М., «Искусство», 1956
• Piper R., Das Tier in der Kunst, Мünch., 1922
• Ватагин В. А., Изображение животного, М., 1967
• Путятін В. Д. Аверін Всеволод Григорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8. — С. 60.
• [1] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] " Большая советская энциклопедия "