USS Belleau Wood (CVL-24)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: USS Belleau Wood.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: USS New Haven.
Авіаносець «Белло Вуд»
Авіаносець «Белло Вуд»
Служба
Тип/клас Авіаносець,
тип «Індепенденс»
Держава прапора
Корабельня New York Shipbuilding Corporation, Камден, Нью-Джерсі
Спущено на воду 6 грудня 1942 року
Введено в експлуатацію 31 березня 1943 року
Виведений зі складу флоту 1 жовтня 1960 року
Статус утилізований
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 11 900 тонн (стандартна)
15 200 тонн (повна)
Довжина 189,7 м
Ширина 33,3 м
Осадка 7,4 м
Бронювання пояс — 127 мм,
траверзи — 127 мм,
палуба — 51 мм
Технічні дані
Рухова установка 4 парові турбіни, 4 котли
Потужність 100 000 к.с. (74 600 кВт)
Швидкість 31-32 вузли
Екіпаж 1 569 чоловік
Озброєння
Зенітне озброєння 24 40-мм зенітних гармат,
22 20-мм зенітних автоматів
Авіація (На липень 1945 року)
9 торпедоносців TBF «Евенджер»,
25 винищувачів F6F «Хелкет»

«Белло Вуд» (англ. Belleau Wood (CVL-24)) — легкий авіаносець США типу «Індепенденс».

Історія створення

Закладений 11 серпня 1941 року як крейсер типу «Клівленд» (англ. «Cleveland») під назвою «Нью-Хевен» (англ. «New Haven» (CL-76)). Спущений на воду 6 грудня 1942 року. 16 лютого 1942 року перезамовлений як авіаносець і тоді ж перейменований на «Белло Вуд» (на честь битви під Белло Вуд). Вступив у стрій 31 березня 1943 року.

Історія служби

Друга світова війна

«Белло Вуд» покидає Філадельфію, 18 квітня 1943 року
Палаючий «Белло Вуд» після атаки камікадзе, 30 жовтня 1944 року. На задньому плані — авіаносець «Франклін», також уражений японцями

Увійшов до складу Тихоокеанського флоту США 22 серпня 1943 року (авіагрупа CVGL-22, з 29.09.1943 — CVGL-24). Брав участь в ударах по островах Бейкер(01.09.1943), Гілберта (18.9.1943), Вейк (05-06.10.1943), забезпечував висадку десантів на острови Гілберта (13.11—08.12.1943), Маршаллові острови (29.01—02.06.2.1944), Нова Гвінея (21—29.04.1944).

Здійснював рейди на японські бази на островах Палау (30.03—01.0.1944) та Трук (29—30.04.1944). Брав участь в десантній операції (11—23.06.1944 та 21.07—05.08.1944) та битві у Філіппінському морі (19—20.06.1944), де торпедоносці з «Белло Вуд» потопили японський авіаносець «Хійо».

16 липня 1944 року «Белло Вуд» прийняв на борт авіагрупу CVGL-21. прикривав десант на Західні Каролінські острови (28.08—24.09.1944), атакував японські аеродроми на островах Рюкю, Формоза та Лусон (10—19.10.1944).

Брав участь в десантній операції (20—30.10.1944) та битві в затоці Лейте (23—26.10.1944).

30 жовтня 1944 року «Белло Вуд» був сильно пошкоджений влучанням камікадзе. Літак пробив політну палубу та вибухнув в ангарі. Внаслідок тривалої пожежі загинули 92 чоловіка, 54 були поранені, згоріло 12 літаків. Авіаносець вирушив на ремонт у США.

Увійшов до складу 5-го флоту 10 лютого 1945 року, маючи на борту авіагрупу CVGL-30. Завдавав ударів по Токіо, Йокогамі, забезпечував висадку на Іодзіму (11.02—02.03.1945). Здійснив рейди на Токіо та військово-морську базу Куре (14—19.03.1945), атаки на японські аеродроми на островах Окінава, Рюкю та Кюсю (23—31.03.1945), брав участь в десантній операції на Окінаві (01.04—13.06.1945) та потопленні лінкора «Ямато» (07.04.1945).

5 червня 1945 року, перебуваючи південніше острова Кюсю, «Белло Вуд» отримав невеликі штормові пошкодження. На початку липня 1945 року прийняв авіагрупу CVGL-31. Брав участь в ударах по Токіо, Кобе, Куре, Майдзуру та острову Хоккайдо (10-18.07 та 24—30.07; 09—15.08.1945).

За період війни винищувачі з «Белло Вуд» збили 222 японські літаки.

Післявоєнна служба

13 січня 1947 року «Белло Вуд» виведений в резерв. У вересні 1953 року разом з авіаносцем «Ленглі» переданий Франції в рамках програми військової взаємодопомоги MDAP (англ. Mutual Defense Assistance Act), перейменований на «Буа Белло» (фр. Bois Belleau) та отримав бортовий номер R 97.

Брав участь у війні в Індокитаї.

У вересні 1960 року повернений США, де 1 жовтня 1960 року був виключений зі списків флоту і незабаром був проданий на злам. Розібраний у 1962 році.

Література

  • Энциклопедия авианосцев. Под общей редакцией А. Е. Тараса / Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002
  • К. Шант, К. Бишоп. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия /Пер с англ. — Москва: Омега,2006 — 256 с.
  • Авианосцы Второй мировой. Новые властелины океанов. //С. А. Балакин, А. В. Дашьян, М. Э. Морозов. — М.:Коллекция, Яуза, 2006. ISBN 5-699-17428-1

Див. також

Посилання