SOV — в лінгвістичній типології тип мови, в якій речення формуються в наступному базовому порядку:

• підмет (Subject) + додаток (Object) + присудок (Verb). До мов типу SOV належать понад 45 % усіх мов світу, серед яких санскрит, гінді, давньогрецька, латина, японська тощо^[1].

Це значення часто використовується по відношенню до ергативних мов, таких як адигейська і баскська, в яких насправді використовуються агенси замість справжнього підмету.

Порядок слів SOV є найпоширенішим типом серед природних мов (за ним слідує тип підмет-присудок-додаток (SVO); на ці два типи припадає понад 75 % природних мов)^[4].

До мов з устроєм SOV належать усі індоіранські мови (ассамська, бенгальська, гінді, гуджараті, зазакі, курдська, маратхі, непальська, палі, перська, пенджабі, пушту, синдхі, сингальська, урду тощо), аарійська, абадійська, абауська, аймарська, айнська, аккадська, амхарська, ассирійська, баскська, бірманська, бурушаскі, вірменська, давньогрецька, дакота, доґонські мови, еламська, іджоїдні мови, ітельменська, каннада, кечуа, класична латинь, корейська, лакота, малаялам, манде, маніпурі, маньчжурська, монгольська, навахо, неварська, нівхська, нобін, омаха-понка, сенуфо, сері, сицилійська, сомалійська і майже усі інші кушитські мови, сунварська, тамільська, телугу і решта дравідійських мов, тибетська та майже усі тибето-бірманські мови, тигринья, тюркські мови, угорська, хаджонґ, хетська, хопі, черокі, шумерська, майже всі юто-ацтекські, юкагирські мови, японська та майже усі мови кавказької спільності (абазинська, даргинська, чеченська тощо).

Ця послідовність (SOV) зустрічається лише у поетичній мові.

У баскській в коротких реченнях, як правило, ідуть підмет або агенс–додаток–присудок; а у довгих реченнях, як правило, — підмет або агенс–присудок–додаток:

Бірманська є аналітичною мовою.

Грузинська мова не дуже строга щодо порядку слів, але, як правило, користується устроєм SOV або SVO.

У мові зазакі зазвичай використовується устрій підмет-додаток-присудок (SOV),^[5] але іноді також використовує підмет–присудок–додаток (SVO).

В італійській мові зазвичай використовується устрій підмет-присудок-додаток (SVO), але коли використовується енклітичний займенник, він стоїть перед присудком та допоміжним словом, утворюючи SOV:

В іспанській мові зазвичай використовується структура підмет–дієслово–об’єкт, але коли вживається енклітичний займенник, він стоїть перед дієсловом і допоміжним. Іноді в конструкціях з двома дієсловами, що включають неозначене і герундій, енклітичний займенник може стояти перед обома дієсловами або приєднуватися до кінця другого дієслова.

Є також можливим речення OSV: Кітапті Дастан оқыды. / Kitapti Dastan oqıdı.

Подібно німецькій і нідерландській, індоарійська мова кашмірі використовує порядок слів SOV у поєднанні з порядком V2. Нефінітне дієслово (дієйменник або дієприкметник) стає в кінцеве положення, а фінітне дієслово (тобто відмінюване) — на передостанню. Прості дієслова слідують SVO, тоді як допоміжні дієслова є розділювані, тобто в них можна вклинити інші члени речення:

Враховуючи, що кашмірська мова є мовою V2-типу, то якщо слово tsũũţh «яблуко» стоїть першим, то підмет kuur «дівчина» має слідувати за допоміжним chhi «є»: tsũũţh chhi kuur khyevaan.

Крім того, порядок слів змінюється в залежності від того, знаходиться речення в головному реченні у складнопідрядному реченні або ж в певних видах залежного речення. Наприклад, у відносних реченнях^[en] порядок слів буде SOV+Допоміжне:

Головне речення + Підрядне речення	میے ان سوہ کور یوس ثونٹہ کہیوان چہے
Латинізація	=>	mye	eny	swa kuur	=>	ywas	tsũũţh	khyevaan	chhi
Глоси	=>	я	привів	та дівчина	=>	яка	яблука	поїдання	бути
Частини речення	Головне речення =>	Підмет	Присудок	Додаток	Підрядне речення =>	Підмет	Додаток	Присудок	Auxiliary
Переклад	Я привів дівчинку, яка їсть яблука.

Мови кечуань мають стандартний порядок слів SOV. Наступний приклад наведено з південно-болівійської кечуа^[en].

Як правило, в усіх китайських говорах/мовах використовується порядок слів SVO. Однак, особливо у стандартному мандаринському діалекті, SOV також допускається. Існує навіть для цього особлива частка 把 (bǎ) задля утворення таких SOV-речень.^[6]

Наступний приклад, в якому використовується 把, неоднозначно позначений як SOV. 把 можна тлумачити як дієслово, що означає «тримати». Однак це не означає утримувати щось дослівно і фізично. Скоріше, підмет утримується образно, знаходячись в залежності від дієслова (присудка).^{[джерело?]}

Речення	我把苹果吃了.
Слова	我	把	苹果	吃了.
Піньїнь (латинізація)	Wǒ	bǎ	píngguǒ	chīle
Глоси	я	покажчик предмета, на який впливає наступне дієслово	яблуко	їв
Частини речення	Підмет	Доповнення	Додаток	Присудок
Переклад	Я з'їв яблуко. (Яблуко, про яке ми говорили раніше)

가 (ga)/이 (i) є часткою, що вказує на підмет. 를 (reul)/을 (eul) — частка, що вказує на додаток. Приголосний «ㄹ (l)» в корні дієслова «열- (yeol-)» випадає перед суфіксом «ㄴ (-n)», утворюючи «연- (yeon-)».

※ Тут займенник «나 (na, я)» змінено на «내 (nae)» перед часткою «가 (ga)».

Класична латина була флективною мовою і мала дуже гнучкий порядок слів і побудову речень, але найпитомішим порядком слів в офіційній прозі був SOV.

• Pustakam̥ + -e = pustakatte (പുസ്തകത്തെ)

Речення	ᠪᡳ ᠪᡠᡩᠠ ᠪᡝ ᠵᡝᠮᠪᡳ
Глоси	ᠪᡳ bi я Підмет ᠪᡠᡩᠠ buda їжа Додаток ᠪᡝ be ACC   ᠵᡝᠮᠪᡳ jembi їсти Присудок ᠪᡳ ᠪᡠᡩᠠ ᠪᡝ ᠵᡝᠮᠪᡳ bi buda be jembi я їжа ACC їсти Підмет Додаток {} Присудок Я їм їжу.

Нідерландська мова використовує порядок слів SOV у поєднанні з порядком V2. Нефінітне дієслово (дієйменник або дієприкметник) стає в кінцеве положення, а фінітне дієслово (тобто відмінюване) — на передостанню. Прості дієслова слідують порядку SVO, а нефінітні і складні дієслова^[en] слідують такому зразку:

Чистий порядок SOV міститься в підрядних реченнях:

Німецька використовує порядок слів SOV у поєднанні з порядком V2. Нефінітне дієслово (дієйменник або дієприкметник) стає в кінцеве положення, а фінітне дієслово (тобто відмінюване) — на передостанню. Прості дієслова слідують SVO, а складні дієслова^[en] слідують такому зразку:

Також у складнопідрядних реченнях порядок слів змінюється в залежності від головного та підрядного речень. У підрядних реченнях порядок слів завжди є SOV:

Пенджабська дуже гнучка у порядку слів і може записуватися двома видами письма, ґурмукхі та шахмукхі, другий з котрих пишеться справа наліво.

Речення	Ґурмукхі	ਮੈਨੂੰ ਇੱਕ ਸੇਬ ਚਾਹੀਦਾ ਹੈ।
	Шахмукхі	مَیں نُوں اِکّ سیب چاہیدا ہے۔
Слова	Ґурмукхі	ਮੈਨੂੰ	ਇੱਕ	ਸੇਬ	ਚਾਹੀਦਾ ਹੈ
	Шахмукхі	مَیں نُوں	اِکّ	سیب	چاہیدا ہے
Латинізація		mainu	ikk	seb	chaahida hai
Глоси		мені (давальний в.)	одне	яблуко	хочу
Члени речення		Підмет	Додаток		Присудок
Переклад		Я хочу одне яблуко. / Мені хочеться одне яблуко.

Португальська є мовою типу SVO, але може утворювати деякі речення SOV.

У разі проклізи:

При використанні прислівників часу, заперечення є необов'язковим:

Для майбутнього часу й умовного способу існують інфіксні конструкції:

SVO побудова: Eu hei-de fazê-lo amanhã або eu farei o mesmo amanhã.

Санскрит, як і його попередниця, ведійська мова, є флективною мовою і дуже гнучкою у порядку слів; він допускає всі можливі словосполучення. Проте, зазвичай він вважається мовою SOV.

У сомалійські устрій підмет–додаток–присудок (SOV) зазвичай використовують при офіційно-діловому мовленні.

Основний порядок слів тамільської мови SOV. Проте порядок слів є дуже гнучким і використовується у прагматичних цілях. Якщо слово у реченні стоїть спочатку, увага звернена на нього; наприклад, порядок VSO буде вказувати на більший наголос на присудку, дії, ніж на підмету чи додатку. Основним порядком залишається SOV.

У мові тигринья зазвичай використовується устрій підмет–присудок–додаток (SVO).

Як й усі інші тюркські мови, турецька має гнучкий порядок слів, тому можливий будь-який порядок. Наприклад, на додаток до наведеного вище порядку SOV, це речення також може бути побудоване як OSV (Elmayı Joseph yedi.), OVS (Elmayı yedi Joseph.), VSO (Yedi Joseph elmayı.), VOS (Yedi elmayı Joseph.), або SVO (Joseph yedi elmayı.), але ці інші порядки несуть конотацію акценту важливості або підмету, або додатку, або присудка. Порядок SOV є порядком «за замовчуванням», який особливо не наголошує на жодній частині речення.

Порядок слів у угорській мові довільний, хоча сенс дещо змінюється. Майже всі перестановки наступного приклада будуть дійсними, але з різним зосереджуванням уваги на певних словах.

Маркер «ga» є покажчиком давального відмінка для додактка, який йому передує. Завдяки гнучкості порядку слів в узбецькій мові, можна також перетворити речення в OSV (Xivaga Anvar ketdi / «У Хіву Анвар відправився»).

У французькій мові зазвичай використовується устрій підмет–присудок–додаток (SVO), але при використанні більшості займенників проклітика ставиться перед дієсловом, що іноді помилково сприймається за порядок слів SOV.

re — це частка, яка вказує на знахідний відмінок, а sei вказує на дійсний спосіб дієслова (індикатив) у минулому часі.

Основна засада японського порядку слів у тому, що модифікатори стоять перед тим, що вони власне модифікують. Наприклад, у реченні "こんな夢を見た,"^[7] прямий додаток "こんな夢" (такого роду мрія) змінює дієслово "見た" (бачив, або в цьому випадку мав). Окрім цього, в решті порядок членів у реченні є відносно вільним. Однак, оскільки підмет зазвичай ставлять на початку речення, а дієслово — в кінці, японську мову тридиційно вважають мовою SOV.^[8]