PROFILPELAJAR.COM

Абазинська мова
Абазинська мова
Поширена в	Росія; Туреччина
Регіон	Карачаєво-Черкесія; Ставропілля; Центральна Анатолія;
Носії	47.800 (2010) 37.800 (Росія); 12.000 (Туреччина);
Писемність	кирилиця, латиниця
Класифікація	Кавказькі мови Абхазо-адигські;
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1	—
ISO 639-2	cau
ISO 639-3	abq

Абази́нська мо́ва (абаз. абаза бызшва) — мова північнокавказького народу абазинців. Одна з мов Російської Федерації та Туреччини. Належить до абхазо-адигської групи північнокавказьких мов. Поширена в Карачаєво-Черкесії та Ставропільському краю Росії, а також турецькій Центральній Анатолії, провінціях Ескішехір, Самсун, Йозгат, Кайсері й Адана^[1]. Одна з офіційних мов Карачаєво-Черкесії. Загальна кількість мовців — близько 47,8 тисяч осіб (2010)^[1]; в Росії мешкає близько 43,3 тисяч абазинів (2010), з яких 37,8 тисяч говорять рідною мовою^[1]; в Туреччині — близько 12 тисяч абазинів (2014)^[1]. Більшість носіїв абазинської спілкуються російською або турецькою мовами^[1]. Має три діалекти; в основі літературної мови тапантський діалект. Близька до абхазької мови^[1]. Належить до мов типу SOV, ергативних мов^[1]. Має складну систему приголосних звуків, багатство форм словотворення; не має відмінювання. В Росії використовується кирилична система письма абазинської мови, в Туреччині — латинниця^[1]. Має упорядковану граматику, літературу, словники, засоби масової інформації^[2].

Назва

Черкеська (зелений) і абхазо-абазинські (рожевий) мови. Абазинські діалекти: 1а і 1t

Абазинська мова (Abaza byzšwa, Абаза бызшва; лат. Abazin language)^[1]
Абазька мова (лат. Abaza language)^[1]
Ашуваська мова (лат. Ashuwa language)^[1]

Класифікація

Згідно з Ethnologue^[1]:

Кавказькі мови
1. Північнокавказькі мови
  1. Західні кавказькі мови (абхазо-адизькі)
    1. Абхазо-абазинські мови
      1. Абазинська мова
        Тапантський (Рівнний^[3]) діалект (англ. Tapanta dialect) — лежить в основі літературної мови.
        
        Ашхарський (Гірський^[3]) діалект (англ. Ashkaraua (Ashkar, Ashxar) dialect)
        
        Безшагський діалект (англ. Bezshagh dialect)

Поширення

Абазинська мова поширена в Російській Федерації, на території республіки Карачаєво-Черкесія, а також в Ставропільському краю. Нею також розмовляють у Туреччині, в Центральній Анатолії, турецьких провінціях Ескішехір, Самсун, Йозгат, Кайсері й Адана^[1]. Крім цього є невелика група мовців абазинської в Німеччині^[4].

Загалом кількість носіїв абазинської у світі поступово скорочується внаслідок мовної асиміляції, москвинізації та потурчення. Зокрема, в 2000-х роках їх нараховувалося близько 48280 осіб^[4], а у 2010-х роках — 47880 осіб^[1].

В Росії кількість абазиномовних в 2002 році становила 38,2 тисяч осіб^[4], а 2010 року — 37,8 осіб^[1]. При цьому загальна кількість абазинів в Росії в 2010 році склала 43,3 тисяч; з них більшість послуговується російською мовою^[1].

В Туреччині 1995 року мешкало 10 тисяч абазинів^[4], а 2014 року — близько 12 тисяч абазинів. Більшість турецьких абазинів говорять турецькою^[1].

Діалекти

Існує два діалекти: тапантський (від тӀапӀанта «мешканці рівнин») та ашхарський (від ашхъарауа «мешканці гір»). В кожному з діалектів виділяється по дві говірки.

Тапантський діалект:
- Кубино-ельбурганська говірка (аули Кубина та Ельбурган, а також Псиж, Кара-Паго, Інжич-Чукун, Койдан, Абаза-Хабль, Мало-Абазинськ, Тапанта);
- Красновосточна говірка (аул Красний Восток).
Ашхарський діалект:
- Кувинська говірка (аули Старо-Кувинськ, Ново-Кувинськ, частково Абазакт);
- Апсуйська говірка (аул Апсуа)

Основою літературної абазинської мови є кубино-ельбурганська говірка.

До 1860-х років носії тапантського діалекту жили в верхів'ях річок Великий та Малий Зеленчук, Кубань, Кума й Подкумок; носії ашхарського діалекту жили в верхів'ях річок Губс, Ходзь, Мала та Велика Лаба, Андрюк і Уруп, а раніше також у верхів'ях Великого Зеленчука та Фарса. Після завершення Російсько-Кавказької війни частина пішла в Туреччину, а тих, що залишилися, переселили на рівнину.

З нині живих мов найбільш близька до абазинської мови абхазька, найбільш близький діалект до абхазької - ашхарський.

Писемність

Докладніше: Північнокавказький міфоепічний алфавіт

До ХХ століття, на території Російської імперії, абазинська мова послуговувалася арабським алфавітом. Його розробкою займалися просвітителі Умар Мікеров і Татлустан Табулов. Проте цей вид письма не набув поширення. 1932 року, в ході радянської кампанії латинізації, науковці Миколай Яковлєв і Анатолій Генко, за участі Табулова, розробили писемність на основі латинки^[5]. 1938 року Народний комісаріат просвіти РСФСР замінив латинницю на кириличний алфавіт^[6]^[7].

З другої половини ХХ ст. кирилиця використовується носіями абазької мови, що живуть в Росії; в Туреччині використовується латинка.

А а [a]	Б б /b/	В в /v/	Г г /ɡ/	Гв гв /ɡʷ/	Гъ гъ /ʁ/	Гъв гъв /ʁʷ/	Гъь гъь /ʁʲ/
Гь гь /ɡʲ/	ГӀ гӀ /ʕ/	ГӀв гӀв /ʕʷ/	Д д /d/	Дж дж /d͡ʒ/	Джв джв /d͡ʒʷ/	Джь джь /d͡ʑ/	Дз дз /d͡z/
Е е [e]	Ё ё [jo]	Ж ж /ʒ/	Жв жв /ʒʷ/	Жь жь /ʑ/	З з /z/	И и [i]	Й й /j/
К к /k/	Кв кв /kʷ/	Къ къ /qʼ/	Къв къв /qʷʼ/	Къь къь /qʲʼ/	Кь кь /kʲ/	КӀ кӀ /kʼ/	КӀв кӀв /kʷʼ/
КӀь кӀь /kʲʼ/	Л л /l/	Ль ль /ɮ/	ЛӀ лӀ /ɬʼ/	М м /m/	Н н /n/	О о [o]	П п /p/
ПӀ пӀ /pʼ/	Р р /r/	С с /s/	Т т /t/	Тл тл /ɬ/	Тш тш /t͡ʃ/	ТӀ тӀ /tʼ/	У у /w/, [u]
Ф ф /f/	ФӀ фӀ /fʼ/	Х х /χ/	Хв хв /χʷ/	Хъ хъ /q/	Хъв хъв /qʷ/	Хь хь /χʲ/	ХӀ хӀ /ħ/
ХӀв хӀв /ħʷ/	Ц ц /t͡s/	ЦӀ цӀ /t͡sʼ/	Ч ч /t͡ɕ/	Чв чв /t͡ʃʷ/	ЧӀ чӀ /t͡ɕʼ/	ЧӀв чӀв /t͡ʃʷʼ/	Ш ш /ʃ/
Шв шв /ʃʷ/	ШӀ шӀ /t͡ʃʼ/	Щ щ /ɕ/	Ъ ъ /ʔ/	Ы ы [ə]	Э э [e]	Ю ю [ju]	Я я [ja]

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф ^х ^ц Abaza // Ethnologue (2015)
↑ В Карачаєво-Черкесії абазинською мовою виходить газета «Абазашта».
↑ ^а ^б Данилова Е.Н. Абазины [Архівовано 15 лютого 2017 у Wayback Machine.]... Москва, 1984.
↑ ^а ^б ^в ^г Abaza // Ethnologue (2009)
↑ М. И. Исаев. Языковое строительство в СССР. — Москва: Наука, 1979. — С. 195.
↑ Abaza (Place Names Database, Institute of the Estonian Language) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 жовтня 2016. Процитовано 14 лютого 2017.
↑ Abaza alphabet, pronunciation and language (Omniglot). Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 14 лютого 2017.

Джерела

Абазинська мова // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Ломтатидзе К. В. Тапантский диалект абхазского языка (с текстами). — Тбилиси: АН Грузинской ССР, 1944.
Ломтатидзе К. В. Ашхарский диалект и его место среди других абхазско-абазинских диалектов (с текстами). — Тбилиси: Тбилиси: АН Грузинской ССР, 1954.
Генко А. Н. Абазинский язык: Грамматический очерк наречия Тапанта. — Москва-Ленинград: АН СССР, 1955.
Мальбахова-Табулова Н. Т. Грамматика абазинского языка: Фонетика и морфология / Карачаево-Черкесский НИИ. — Черкесск, 1976.
Данилова Е.Н. Абазины (историко-этнографическое исследование хозяйства и общинной организации. XIX век) [Архівовано 15 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Москва: МГУ, 1984.
Шагиров А. К. Абазинский язык // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева; Институт языкознания АН СССР. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. — С. 9. — ISBN 5-85270-031-2.
Чирикба В. А. Абазинский язык // Языки Российской Федерации и соседних государств: Энциклопедия в 3-х томах / Институт языкознания РАН. — Москва: Наука, 1997. — Т. 1 (А—И). — С. 1-8. — ISBN 5-02-011237-2.
Bouda K. Das Abasinische, eine unbekannte abchasische Mundart. // Zeitschrift der Deutschen Morgenländischen Gesellschaft, BD. 94, H. 2 (Neue Folge, Bd. 19), Berlin-Leipzig, 1940, S. 234—250.
Allen W.S. Structure and system in the Abaza verbal complex // Transactions of the Philological Society (Hertford), Oxford, 1956, p. 127—176.
O’Herin, B. Case and agreement in Abaza. Summer Institute of Linguistics, September 2002.