У 1934 році, у рамках конкурсу винищувачів для заміни біплана Kawasaki Type 92, оголошеного Імперською армією Японії, німецький конструктор Ріхард Фогт, який працював на фірму Kawasaki, запропонував свою розробку — літак Ki-5.
Це був суцільнометалевий низькоплан, який за своїми аеродинамічними характеристиками відповідав найвищим світовим стандартам. Особливістю проєкт було крило — перевернута «чайка», з трубчастим лонжероном, який одночасно був паливним баком. Вкорочені стійки шасі з амортизаторами повністю закривались обтічниками. Фюзеляж був прямокутного профілю, кабіна пілота була відкритою і розташовувалась одразу за крилом. Двигун водяного охолодження Kawasaki Ha-9 потужністю 850 к.с., що був розвитком німецького двигуна BMW-VI, обертав трилопастний металевий гвинт. Озброєння складалось з двох синхронних 7,7-мм кулеметів «Тип 89» — копія англійського кулемета «Vickers Class E».[1]
На випробуваннях літак продемонстрував характеристики, які відрізняють моноплан від біплана — високу швидкість та швидкопідйомність, недостатню горизонтальну маневреність та високу посадкову швидкість. Японським льотчикам-випробувачам, які звикли до легко керованих біпланів, не подобалась також недостатня поперечна стійкість, особливо на низьких швидкостях, а також недостатня оглядовість. Також виникли проблеми з двигуном Kawasaki Ha-9, а більш вразливе водяне охолодження вважалось за недолік двигуна.
Хоча в конструкцію наступних прототипів було внесено ряд змін для усунення недоліків, проте армійське командування вирішило, що літак занадто революційний, і відмовилось від закупки. Фогт, вважаючи себе ображеним, повернувся в Німеччину, де включився в грандіозну авіаційну програму нацистів. Зокрема, він спроектував пікіруючий бомбардувальник Ha 137, а також ряд летючих човнів.
