у 1935 році фірма Nakajima придбала ліцензію на виготовлення пасажирського літака Douglas DC-2. Керівництво фірми вирішило на базі цього літака розробити власну двомоторну машину для обслуговування місцевих авіаліній. Проєкт отримав назву AT-1. В процесі роботи прототип зазнав чималих змін порівняно з оригіналом і отримав кодову назву AT-2. Перший літак злетів у повітря у 1936 році.
Це був двомоторний низькоплан з двигунами Nakajima Kotobuki 2-1 потужністю по 580 к.с. Екіпаж складався з 3 чоловік, а в салоні могли розміститись 8 пасажирів. Льотні випробування пройшли успішно, незважаючи на незначні проблеми з двигуном і механізмом шасі, і у 1937 році Nakajima отримала замовлення на виготовлення 32 літаків AT-2 для авіакомпаній «Японські імперські авіалінії» та «Маньчжурські авіалінії». В серійному варіанті використовувався двигун Nakajima Kotobuki 41 потужністю 710 к.с.
Десантування з Ki-34
В тому ж році літак був прийнятий на озброєння армії Японії під назвою «Армійський транспортний літак Тип 97» як зв'язковий та десантний літак. На військовому варіанті встановлювався двигун Nakahima Ha-lb потужністю 710 к.с.
У 1938 році декілька десятків літаків замовило командування Імперського флоту Японії. В морській авіації вони отримали назву «Транспортний літак флоту Тип 97» (або L1N1). Екіпаж L1N1 складався з 3 чоловік: пілота, другого пілота та радіооператора. В транспортному салоні могли розміщуватись 11 пасажирів або 8 парашутистів з повним спорядженням.
Ki-34 та L1N1 широко використовувались на всіх ділянках Тихоокеанського театру бойових дій з першого до останнього дня війни.
Всього було збудовано 351 літак, з них 318 - для військового використання. [1]
_wmplayer_2013-07-17.jpg)
