PROFILPELAJAR.COM

**21-ша піхотна дивізія (Третій Рейх)**
21. Infanterie-Division
21-ша піхотна дивізія (Третій Рейх); 21. Infanterie-Division
	Емблема 21-ї піхотної дивізії Вермахту
На службі	1 жовтня 1934 — 8 травня 1945
Країна	Третій Рейх
Належність	Вермахт
Вид	Сухопутні війська
Роль	піхота
Чисельність	піхотна дивізія
У складі	21-й армійський корпус; Група армій «Північ»; 3-й моторизований корпус; 18-й армійський корпус; 13-й армійський корпус; 12-та армія; 33-й армійський корпус; 25-й армійський корпус; 27-й армійський корпус; 1-й армійський корпус; 28-й армійський корпус; 26-й армійський корпус; 54-й армійський корпус; 38-й армійський корпус; 9-й армійський корпус; 4-та армія; 39-й танковий корпус; 41-й танковий корпус; 20-й армійський корпус
Гарнізон/Штаб	Ельбінг
Війни/битви	Друга світова війна; Східний фронт Польська кампанія; Західний фронт Французька кампанія; Окупація Люксембургу (1940); Німецька окупація Франції; Східний фронт Операція «Барбаросса» Прикордонні битви; Прибалтійська операція (1941); ; Облога Ленінграда Ленінградська оборонна операція; Тихвінська оборонна операція; Тихвінська наступальна операція; Любанська операція; ; Ленінградсько-Новгородська операція; Прибалтійська операція (1944); Східно-Прусська операція;
Командування
Визначні; командувачі	генерал-лейтенант Отто Шпонгаймер; генерал-майор Генріх Гец
Знаки розрізнення
Знак; розрізнення	(варіант)

21-ша піхотна дивізія (Третій Рейх) (нім. 21. Infanterie-Division) — піхотна дивізія Вермахту за часів Другої світової війни.

Історія

21-ша піхотна дивізія створена 1 жовтня 1934 в Ельбінгу в I-му військовому окрузі (нім. Wehrkreis I).

Райони бойових дій

Німеччина (жовтень 1934 — вересень 1939);
Польща (вересень — жовтень 1939);
Німеччина (жовтень 1939 — травень 1940);
Бельгія та Франція (травень 1940 — травень 1941);
СРСР (північний напрямок) (червень 1941 — жовтень 1944);
Курляндський котел (жовтень 1944 — травень 1945).

Командування

Командири

генерал-лейтенант Альберт Водріг (нім. Albert Wodrig) (1 жовтня 1934 — 10 листопада 1938);
генерал-лейтенант Куно-Ганс фон Бот (нім. Kuno-Hans von Both) (10 листопада 1938 — 20 жовтня 1939);
генерал-лейтенант Отто Шпонгаймер (нім. Otto Sponheimer) (1 листопада 1939 — квітень 1942);
генерал-лейтенант Вільгельм Бонштедт (нім. Wilhelm Bohnstedt) (квітень 1942);
генерал-лейтенант Отто Шпонгаймер (квітень 1942 — 10 січня 1943);
генерал-лейтенант Гергард Мацкі (нім. Gerhard Matzky) (10 січня — 1 жовтня 1943);
оберст Губертус Ламей (нім. Hubertus Lamey) (1 жовтня — грудень 1943);
генерал-лейтенант Гергард Мацкі (грудень 1943 — 1 березня 1944);
генерал-майор Франц Зенсфусс (нім. Franz Sensfuß) (1 — 28 березня 1944);
генерал-лейтенант Герман Ферч (нім. Hermann Foertsch) (28 березня — 22 серпня 1944);
генерал-майор Генріх Гец (нім. Heinrich Götz) (22 серпня — 25 вересня 1944);
оберст Генгерсдорфф (нім. Hengersdorff) (25 вересня — жовтень 1944);
оберст Шаренберг (нім. Scharenberg) (жовтень — 12 грудня 1944);
оберст Бейсе (нім. Beyse) (12 грудня 1944 — 14 січня 1945);
генерал-майор Генріх Гец (14 січня — 1 квітня 1945);
генерал-майор Карл Кец (нім. Karl Koetz) (1 квітня — 8 травня 1945).

Нагороджені дивізії

Нагороджені дивізії^[1]
Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ для військових формувань Вермахту за збитий літак противника

7 листопада 1941 — 24-й піхотний полк за дії 17 вересня 1941 (21);
16 травня 1942 — 1-ша рота 21-го розвідувального батальйону за дії 30 жовтня 1941 (56);
16 травня 1942 — 1-й батальйон 3-го піхотного полку за дії 18 лютого 1942 (107);
16 серпня 1943 — 8-ма рота 45-го панцергренадерського полку за дії 14 січня 1943 (357).

	Кавалери Нагрудного знаку ближнього бою в золоті	19
	Кавалери Золотого Німецького Хреста	188
	Кавалери Срібного Німецького Хреста	2
	Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям	5 (№ 442 оберст Герберт Швендер — 06.04.1944 № 765 генерал-майор Генріх Гец — 05.03.1945 № 775 лейтенант Франц Рогальскі — 11.03.1945 № 777 обер-фельдфебель Ернст Кучкау — 11.03.1945 №849 обер-лейтенант Ганс-Йоахім Каппіс — 28.04.1945)
	Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста^[2]	49 в тому числі 1 непідтверджене
	Кавалери Почесної Відзнаки Сухопутних військ «Почесна пряжка на орденську стрічку для Сухопутних військ»	50

Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ (12)
Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ за збитий літак противника (2)

Див. також

Посилання

21. Infanterie-Division. на axishistory.com. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 27 липня 2012. (англ.)
21. Infanterie-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 27 липня 2012. (нім.)
21. Infanterie-Division. на balsi.de. Архів оригіналу за 22 лютий 2013. Процитовано 27 липень 2012. (нім.)
21.Infanterie-Division. на feldgrau.com. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 27 липня 2012. (англ.)
21. Infanterie-Division. на okh.it. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 27 липня 2012. (італ.)
21.Infanterie-Division [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Література

Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 1st—290th Infantry Divisions in World War II [Архівовано 9 квітня 2018 у Wayback Machine.] — Paderborn: Stackpole Books, 2007. — Vol. 1. — 400 p. — (Stackpole military history series). — ISBN 0-811-73416-1.
Georg Tessin. Band 3: Die Landstreitkräfte. Nr. 6-14 // Verbände und Truppen der Deutschen Wehrmacht und Waffen SS im Zweiten Weltkrieg 1939–1945 — 2. — Osnabrück: Biblio Verlag, 1974. — Vol. 3. — 330 p. — ISBN 3-764-80942-6.
Burkhard Müller-Hillebrand: Das Heer 1933–1945. Entwicklung des organisatorischen Aufbaues. Vol.III: Der Zweifrontenkrieg. Das Heer vom Beginn des Feldzuges gegen die Sowjetunion bis zum Kriegsende. Mittler: Frankfurt am Main 1969, p. 286.