PROFILPELAJAR.COM

Шарль Адольф Вюрц
Шарль Адольф Вюрц
фр. Charles Adolphe Würtz
Народився	26 листопада 1817; Страсбург, Ельзас, Франція
Помер	12 травня 1884 (66 років); Париж, Франція
Поховання	Пер-Лашез і tomb of Oppermannd
Країна	Франція
Діяльність	хімік, політик, викладач університету, лікар
Alma mater	Страсбурзький університет; Гіссенський університет; Jean Sturm Gymnasiumd (1834)
Галузь	Хімія
Заклад	Факультет медицини, Парижd; Faculté de médecine de Strasbourgd; Institut national agronomiqued
Посада	Пожиттєвий сенаторd, Mayor of 7th arrondissement of Parisd і президент
Вчителі	Юстус фон Лібіх і Жан-Батист Дюма
Відомі учні	Зайцев Олександр Михайлович
Аспіранти, докторанти	Еміль Лемуан; Поль Еміль Лекок де Буабодран; Арман Ґотьє
Членство	Лондонське королівське товариство; Паризьке філоматичне товариствоd; Французька академія наук; Петербурзька академія наук; Американська академія мистецтв і наук; Прусська академія наук; Société Chimique de Franced; Паризька медична академія; Баварська академія наук; Національна академія наук США; Бельгійська королівська академія медицини; Туринська академія наук
Відомий завдяки:	Реакція Вюрца
Нагороди	; Лекторська премія Фарадея (1879) іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (9 червня 1864) Jecker Prized (1864) Список 72 імен на Ейфелевій вежі
	Шарль Адольф Вюрц у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вюрц.

Ша́рль Адо́льф Вю́рц (фр. Charles Adolphe Würtz; 26 листопада 1817, Страсбург — 12 травня 1884, Париж) — французький хімік, член Паризької академії наук (1867) і її президент з 1881 р., член-кореспондент Петербурзької АН (1873).

Біографія

У 1843 отримав ступінь доктора медицини; вивчав хімію у Ю. Лібіха в Гіссені і Ж. Б. Дюма в Парижі. З 1853 професор хімії у Вищій медичній школі в Парижі.

Роботи Вюрца

Роботи Вюрца відносяться головним чином до органічної хімії, яку він збагатив відкриттям нових сполук і нових загальних методів синтезу. У 1849 Вюрц, діючи їдким калієм на метиловий і етиловий ефіри ізоціанової і ізоціанурової кислот, отримав метиламін і етиламін — найпростіші представники ряду жирних амінів. У 1855 Вюрц запропонував загальний спосіб (пізніше названий ім'ям Вюрца) синтезу насичених вуглеводнів дією металевого натрію на алкілгалогенід^[7]. У 1856 Вюрц синтезував етиленгліколь — перший з двоатомних спиртів, або гліколів, у 1859 — етиленхлоргідрін і при обробці його їдким калі — окис етилену, який послужив Вюрцу вихідним продуктом для синтезу аміноспиртів, холіну (1867) і нейріну (1869). У 1867 Вюрц сплавом бензолсульфокислоти з їдким лугом отримав фенол (карболову кислоту). У 1872 Вюрц описав альдольну конденсацію^[8]. Вюрц був переконаним прихильником передових напрямків хімії свого часу — атомно-молекулярного вчення і теорії хімічної будови А. М. Бутлерова, поширенню яких сприяв. Він розумів величезне значення періодичного закону Д. І. Менделєєва і сприяв визнанню його за кордоном. Всі навчальні посібники та монографія Вюрца свого часу широко використовувались.