Холі́н (від грец. χολή — жовч) — гідроокис 2-оксиетилтриметиламонію, [(CH₃)₃N⁺CH₂CH₂OH] OH⁻. Холін раніше помилково відносили до вітамінів.

Прозорі кристали, які добре розчиняються у воді, етиловому спирті, нерозчинні в етері, бензені. Холін легко створює солі з сильними кислотами, його водні розчини мають властивості сильних лугів.

Вперше був отриманий з жовчі. Широко розповсюджений в живих організмах. Особливо високий його вміст в яєчному жовтку, мозку, печінці, нирках та м’язі серця.

Знаходиться в капусті, шпинаті, сої.

• В організмі з холіну синтезується дуже важливий нейромедіатор-передавач нервового імпульсу — ацетилхолін. Холін є важливою речовиною для нервової системи та покращує пам’ять.
• Входить до складу фосфоліпідів (наприклад, лецитину, сфінгоміеліну).
• Бере участь у синтезі амінокислоти метіонін, де є постачальником метильних груп.
• Впливає на вуглеводний обмін, регулюючи рівень інсуліну в організмі.
• Холін є гепатопротектором і ліпотропним засобом. В комплексі з лецитином сприяє транспорту та обміну жирів в печінці.

Відсутність холіну в їжі призводить до відкладення жиру в печінці, пошкодження нирок і кровотеч.

Холін необхідний для лікування захворювань печінки та при атеросклерозі.

В медицині для лікування захворювань печінки застосовують хлорид холіна. Його вводять також в склад комбікормів сільськогосподарських тварин. Для аналітичних цілей використовують здатність холіну давати погано розчинні солі з фосфорновольфрамової, платинохлористоводневої та деякими ін. гетерополікислотами.

Холін, його солі та ефіри зареєстровані як харчовий додаток E1001.

• Лецитин и холин [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

• Холін // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.