Мешкав у Києві на Солом'янці (до 1974 року) та Оболоні. Закінчив середню загальноосвітню школу № 90 (вулиця Лаврська № 2), що на Печерську в Києві.
Після закінчення школи поступив у професійно-технічне училище від авіазаводу Антонова, за фахом «слюсар-ремонтник».
Проходив строкову службу в Радянській армії у Нагорному Карабасі, прикордонні війська. Там отримав поранення.
Заочно закінчив юридичний факультет Академії праці та соціальних відносин за фахом юрист. Багато років працював у службі охорони у корпорації «Золоті ворота».
Закінчив курси кінологів.
На Майдані
Відразу після побиття 30 листопада 2013 року «Беркутом» мирних активістів звільнився з роботи та приїхав на Майдан Незалежності у Києві. Став активним учасником Революції гідності. Записався до 21-ї сотні Самооборони Майдану. На Майдані був з друзями та однодумцями.
Наприкінці січня 2014 року отримав перше поранення, тоді його врятував бронежилет, який був одягнений під курткою.
Під час мирної ходи майданівців до Верховної ради був у передніх колонах серед тих, у кого влучили перші постріли силовиків. 18 лютого 2014 року отримав смертельне поранення на вулиці Грушевського біля Будинку офіцерів.
23 травня 2014 року у Києві на фасаді будівлі школи, де навчався Сергій Шаповал, йому було відкрито меморіальну дошку[2].
23 серпня 2015 року у Києві на фасаді будинку № 32-а (третій під'їзд) на вулиці маршала Малиновського, де жив Сергій, йому було відкрито ще одну меморіальну дошку[3].
В літературі
Київська поетеса Ірина Рассвєтная присвятила Сергію Шаповалу вірш[4].
Нагороди
Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[5]
Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[6]