Дзявульський Микола Степанович

Микола Дзявульський
Паспорт Миколи Дзявульського, пробитий кулею снайпера
ПсевдоMykola Dzjawulski
Народився1 вересня 1958(1958-09-01)
селище Чагерне, Ємельянівський район, Красноярський край, Російська РФСР
Помер20 лютого 2014(2014-02-20) (55 років)
Київ, Україна
·смертельне кульове поранення на Майдан Незалежності
ПохованняШепетівка
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Місце проживанняШепетівка
Діяльністьпедагог, географ, біолог
Відомий завдякиГерой Майдану
Alma materЛуцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки
ПартіяВО «Свобода»
БатькоСтепан Дзявульський
ДітиОксана Дзявульська
Нагороди
Герой України
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»

Мико́ла Степа́нович Дзяву́льський   (нар. 1 вересня 1958, селище Чагерне, Ємельянівський район, Красноярський край, РРФСР — пом. 20 лютого 2014, Київ, Україна) — громадський активіст, вчитель географії та біології, помічник-консультант народного депутата України Ігоря Сабія. Керівник Шепетівської міської громадської організації «Шепетівська спілка підприємців». Неодноразово брав активну учать в організаціях мітингів на підтримку євроінтеграції. 20 лютого 2014 року загинув на Майдані від кулі снайпера. Герой України.[1]

Життєпис

Народився Дзявульський Микола Степанович 1 вересня 1958 року у селі Чагерне[2] Ємельянівського району Красноярського краю (Росія) у родині репресованих.

1962 року разом з батьками, які поверталися із заслання, переїхав до с. Верба  Дубенського району на Рівненщині.

Трудову діяльність розпочав у 1975 році електромонтером Шепетівського ДОКу.

З 1976-го по 1978-й рік служив в армії. Закінчив Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки у 1983 році.

З 1985-го по 2004-й рік навчав учнів географії і біології, був заступником директора з навчально-виховної роботи Городнявської загальноосвітньої школи, учителем, заступником директора з наукової роботи Шепетівського НВК № 1.[3]

З 2004-го по 2006-й рік — завідувач організаційного відділу виконавчого комітету Шепетівської міської ради. Був депутатом Шепетівської міської ради у 1994—1998 рр.

Очолював громадську організацію «Шепетівська спілка підприємців», Шепетівську міську організацію УРП «Собор». Микола Степанович — член ВО «Свобода», помічник народного депутата України Ігоря Сабія з 2010 року, керівник Шепетівської міської громадської організації «Товариство політичних в'язнів, репресованих і членів їхніх сімей».[4]

Під час подій Євромайдану

З перших днів Євромайдану Микола Степанович брав активну участь в акціях протесту проти влади. Був координатором Шепетівської міської громадської організації ВГО «Майдан». У Києві Микола Дзявульський завжди був у вирі подій, ніколи не ховався за спинами побратимів. Він опікувався кожним шепетівчанином, який приїздив на Майдан.

Загинув у Києві на Інститутській вулиці від кулі снайпера, яка влучила прямо у серце 20 лютого 2014 року.

Сьогодні вранці в Києві на майдані був убитий Микола Дзявульський. Знаю його як дуже чудову людину, чесну, порядну і відповідальну. Такі як він не зраджують і не здають. Не можу стримувати сліз. Гинуть самі кращі люди. Світла пам'ять тобі, побратиме! Ти все життя був великим патріотом і боровся за вільну незалежну Україну. Ти її любив як міг любити справжній син своєї Вітчизни. Низько схиляю голову перед тобою і десятки тих, хто поклав свою голову в цій "війні" добра і зла. Буду пам'ятати тебе завжди. Таких не забувають,

— написала на своїй сторінці у соцмережі Фейсбук громадська активістка Наталя Рохова[5].

Нагороди

Вшанування пам'яті

Могила Миколи Дзявульського у Шепетівці
Пам'ятник на алеї Небесної сотні в Києві
  • 21 лютого 2014 року Шепетівська міська рада ухвалила рішення перейменувати провулок Шварца у місті Шепетівка на провулок Миколи Дзявульського, а 31 липня 2014 року на своїй 56-й сесії затвердила це рішення відповідним актом. Також Дзявульському було надано звання «Почесний громадянин міста Шепетівка»[3][8]
  • 2 березня 2014 року у селі Верба на Рівненщині відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки в пам'ять Героя «Небесної сотні» Миколи Дзявульського. Меморіальну дошку було встановлено на фасаді школи, у якій він навчався.[9]
  • 7 червня 2014 року Активісти ВО «Свобода», ГО «Хмельниччина. Самооборона і Контроль», «Козацького товариства ім. Семена Палія» на вершині Ґрофа (1748 м) що у Рожнятівському районі Івано-Франківської області, на насипному кургані встановили меморіальну дошку на честь «Героя України» — Миколи Дзявульського. На таблиці було зазначено: «Микола Степанович Дзявульський загинув у місті Києві за наше майбутнє».[10]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Admin (24 лютого 2016). Микола Дзявульський | НЕБЕСНА СОТНЯ. НЕБЕСНА СОТНЯ: Герої не вмирають… (укр.). Процитовано 23 травня 2024.
  2. ↑ колишній населений пункт, станом на 2010 рік не існує, знаходився поблизу села Первомайський [ru] Ємельянівського району Красноярського краю
  3. ↑ а б Пам'яті колеги. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 18 червня 2014.
  4. ↑ Пам'ятаємо! Не забудемо!. Микола Дзявульський. Архів оригіналу за 3 грудня 2014. Процитовано 18 червня 2014.
  5. ↑ У Києві померли двоє активістів з Хмельниччини [Архівовано 28 лютого 2014 у Wayback Machine.].
  6. ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
  7. ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015
  8. ↑ На сесії міської ради перейменовували вулиці та розбирались з тарифами на воду. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 3 серпня 2014.
  9. ↑ На Рівненщині на честь Героя Євромайдану Миколи Дзявульського відкрито меморіальну дошку. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 18 червня 2014.
  10. ↑ У пам'ять про героя [[Небесна сотня|Небесної сотні]] Миколу Дзявульського відкрили меморіяльну дошку. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 18 червня 2014.

Посилання