Спортивне звання «Заслужений майстер спорту» (з 1983 року офіційна назва — «Заслужений майстер спорту СРСР») було засновано Постановою ЦВК СРСР 27 травня 1934 року. Воно присвоювалося футболістам (тренерам, суддям) — за великий внесок у розвиток вітчизняного спорту. З 1949 року, відповідно до Постанови Комітету з фізкультури та спорту при Радміні СРСР — тільки спортсменам за найвищі досягнення на чемпіонатах світу, Європи та Олімпійських іграх.

Першим футболістом української команди, який отримав 1934 року це почесне спортивне звання, став півзахисник харківського «Динамо» і збірної Української РСР Іван Привалов. Потім, 1936 року звання «Заслужений майстер спорту» були удостоєні його земляки, брати Костянтин і Володимир Фоміни, які виступали в динамівських клубах Києва та Харкова відповідно.

Із тренерів українських команд «заслуженими майстрами» стали: Микола Федорович Кротов з харківського «Локомотива» (1947 рік), 1951 року — Віктор Іванович Новиков, який привів до перших медалей у чемпіонаті СРСР донецький «Шахтар» та легендарний кубковий тренер київського «Динамо» і донецького «Шахтаря» Олег Олександрович Ошенков, який був удостоєний цього звання 1953 року. Також, такого звання був удостоєний відомий київський футбольний арбітр Степан Дмитрович Романенко — 1947 рік.

• Футбольные легенды Украины (рос.)

• О. Соскін, К.Єсенін: «Довідник-календар. Футбол 1968». Москва. 1968 рік. (рос.)
• Олексій Бабешко, Андрій Бабешко: Статистичний довідник. «Хто є хто. Футболісти „Шахтаря“ 1936—2005». Донецьк. 2005 рік. (рос.)
• Олександр Бояренко: Енциклопедичний довідник. «Український футбол. II частина». Маріуполь. 2011 рік. (рос.)
• Віктор Хохлюк: Історико-статистична книга. «Бомбардири України». Ровеньки. 2011 рік. ISBN 978-966-534-344-8 (рос.)