Протягом понад тисячі років, главою держави і лідером Венеційської республіки був правитель, титул якого іменувався як дож (італ.doge). Назва титулу походить від латинського dux (Дукс), що означає вождь.
Спочатку дожі обиралися як намісники Візантійської імперії. При отриманні Венецією самостійності були спроби встановити спадкову передачу посади і таким чином трансформувати республіку в монархію. Надалі влада дожа дедалі більше обмежувалася і ставала номінальною, поки в 1797 році Наполеон не розформував інститут дожів.
На посаду дожа обиралися, як правило, найшанованіші представники республіки, з числа знатних венеційських родин. Незважаючи на велику владу, надану їм, венеційські дожі (на відміну від дожів Генуезької республіки) були обмежені законом, згідно з яким вони були змушені проводити останню частину свого життя усередині Палацу дожів і Собору Святого Марка. Правління дожа супроводжувалося безліччю традицій і обрядів.
Всього в історії Венеції було 120 дожів. Нижче приведений список дожів Венеційської республіки, відсортований за часом їх правління та список Магістрів армії (лат.Magister militum), які були при владі в період з 738 по 742 роки.