Попередника Флабаніко на посаді дожа вигнали й він утік до Константинополя. Родина Орсеоло намагалася просунути на посаду представника своєї родини, з надією встановити спадкову монархію.
Доменіко Флабаніко був керівником опозиційної партії. За підтримки імператора Конрада II, який хотів зруйнувати зміцнення впливу Візантії на Республіку, Флабаніко обрали дожем.
При Флабаніко, якого підтримували збори венеційських громадян, було розроблено конституцію, що гарантувала панування закритої групи шляхетних родин. Дожу нав'язувалися двоє консультантів, так почався подальший процес обмеження влади дожа і зведення його до номінального статусу. Вказані реформи було проведено під тиском Європи, яка хотіла стабільну і передбачену владу в одній з найважливіших держав Середземномор'я.
Період правління дожа характеризувався охолодженням стосунків між Візантією і Венецією, і попри соціальну напруженість усередині держави та боротьбу за владу між партіями, був мирним і стабільним.