PROFILPELAJAR.COM

Соціалістична партія

Socialistische Partij
Соціалістична партія; ; Socialistische Partij
Країна	Нідерланди
Голова партії	Ліліан Марійніссен
Дата заснування	22 жовтня 1971
Штаб-квартира	Vijverhofstraat, Роттердам
Ідеологія	демократичний соціалізм; соціал-демократія; лівий популізм; м'який євроскептицизм
Кількість членів	46 507
Друкований орган	газета «Трибюне»; (нід. Tribune).
Офіційний сайт	sp.nl

Партія праці (нід. Socialistische Partij, SP) — нідерландська ліва партія. Партія була створена у 1971 році. З 1994 року партія представлена як опозиція в парламенті. Партія має 11 місць із 75 у першій палаті (фракцію очолює Тіні Кокс) та 15 місць із 150 (фракцією керує голова партії) у другій палаті Генеральних штатів, а також 2 місця із 25 виділених для Нідерландів у Європарламенті (входить до фракції Європейські об'єднані ліві/Ліво-зелені Півночі).

Партія має свої корені в маоїстському русі 1970-х років. Сьогодні вона виступає за помірний соціалізм та принципи «людської гідності, рівності і солідарності». СП піддає фундаментальній критиці капіталізм і закликає до загальної демократизації суспільства, включаючи економіку.

Існує молодіжна організація, пов'язана з Соцпартією, але формально до неї не входить, — «Червоні, молодь в Соціалістичній партії» («Rood, jong in de Socialistische Partij»).

Історія

Соціалістична партія була заснована в жовтні 1971 року як маоїстська партія під назвою Комуністична партії Нідерландів/марксистсько-ленінська (КПН/МЛ). У 1972 році КПН/МЛ змінила свою назву на Соціалістична партія(нід. Socialistiese Partij). Навіть у перші роки свого існування, дотримуючись при цьому принципів маоїзму таких, як організація мас, керівництво партії критично ставилось до Комуністичної партії Китаю у засудженні підтримки УНІТА в Анголі. З 1975 року починається процес «демаоізації» партії. СП критикує Китай за те, що під час китайсько-радянського розколу він публічно виступає проти Радянського Союзу, замість того, щоб критикувати капіталістичні країни.

СП починає будувати мережу місцевих осередків, з сильними місцевими корінням. Особливо впливовими вони були у провінції Північний Брабант, те партія отримала представників у місцевих законодавчих органах.

З 1977 року партія спробувала увійти до другої палати парламенту. Партія невдало бере участь у виборах в 1977, 1981, 1982, 1986 і 1989 рокув. У 1991 році партія офіційно відмовилася від терміну марксизму-ленінізму.

На виборах 1994 року СП вперше обрала двох депутатів до другої палати, Яна Марійніссена і Ремі Поппе. Найбільшого успіху партія досягла на парламентських виборах 2006 року.

Участь у виборах

Участь у виборах до другої палати парламенту Нідерландів:

1977 рік: 0,2 % — 0 місць
1981 рік: 0,3 % — 0 місць
1982 рік: 0,5 % — 0 місць
1986 рік: 0,3 % — 0 місць
1989 рік: 0,4 % — 0 місць
1994 рік: 1,3 % — 2 місця
1998 рік: 3,5 % — 5 місць
2002 рік: 5,9 % — 9 місць
2003 рік: 6,3 % — 9 місць
2006 рік: 16,6 % — 25 місць
2010 рік: 9,8 % — 15 місць
2012 рік: 9,7 % — 15 місць
2017 рік: 9,1 % — 14 місць

Примітки

↑ José Magone (3 липня 2013). Contemporary European Politics: A Comparative Introduction. Routledge. с. 533. ISBN 978-1-136-93397-4.
↑ Nordsieck, Wolfram (2017). Netherlands. Parties and Elections in Europe. Процитовано 4 серпня 2018.
↑ European Social Survey 2012 - Appendix 3 (in English) (PDF). European Science Foundation. 1 січня 2014. Архів оригіналу (PDF) за 2 листопада 2022. Процитовано 6 травня 2014. [Архівовано 2022-11-02 у Wayback Machine.]
↑ Oudenampsen, Merijn (23 травня 2013). Ruth Wodak; Majid KhosraviNik; Brigitte Mral (ред.). Explaining the Swing to the Right: The Dutch Debate on the Rise of Right-Wing Populism. A&C Black. с. 202. ISBN 978-1-78093-245-3. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
↑ Voerman, Paul; Lucardie (2007). Sociaal-democratie nu definitief verdeeld: Met volwassen SP is het abonnement van de PvdA op de linkse stem verlopen (PDF). NRC Handelsblad. Архів оригіналу (PDF) за 22 лютого 2014. Процитовано 22 квітня 2020.
↑ Watkins, Susan (May–June 2005). Continental tremors. New Left Review. New Left Review. II (33).{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі (посилання)
↑ Andeweg, R. B.; Galen A. Irwin (2002). Governance and politics of the Netherlands. Basingstoke: Palgrave Macmillan. с. 51. ISBN 0333961579.
↑ Pater Teffer (28 квітня 2014). Dutch euroscepticism moves mainstream. EUobserver. Процитовано 30 липня 2014.