Раквере Rakvere
Герб Раквере Прапор Раквере
Фортеця Раквере
Основні дані
59°21′00″ пн. ш. 26°21′00″ сх. д. / 59.35000° пн. ш. 26.35000° сх. д. / 59.35000; 26.35000
Країна	Естонія
Регіон	Ляяне-Вірумаа
Столиця для	Ляене-Вірумаа
Перша згадка	1226
Площа	10,64 км²
Населення	15 766 (2012)[1]
· густота	1629,4 осіб/км²
Висота НРМ	82 м
Міста-побратими	Лаппеенранта (1994)[2][3], Лапуа (1990)[4], комуна Сігтуна (1991)[5][6], Паневежис (15 червня 2005)[7][8], Цесіс (2005)[9], Лютьєнбург (1999)[10], Сольнок (вересень 2008)[11], Сенакі (1976)[12], Panevėžys City Municipalityd (15 червня 2005), Вишгород[13]
Телефонний код	(+372) 32
Часовий пояс	EEDT
Номери автомобілів	R
GeoNames	589165
OSM	r2133238  ·R
Поштові індекси	44306
Міська влада
Мер міста	Тоомас Варек
Вебсайт	rakvere.ee
Мапа
Раквере у Вікісховищі

Ра́квере (ест. Rakvere, нім. Wesenberg, староцерк.-слов. Ракобор, рос. дореф. Везенбергъ) — місто на півночі Естонії, адміністративний центр мааконду Ляене-Вірумаа. Розташоване на річці Кіюла. Вперше згадується в XIII столітті, засноване поблизу феодального замку. У 1347—1558 роках містом володів Лівонський орден. Потім містом володіли Московія, Річ Посполита і Швеція. Під час Північної війни в 1710 році місто увійшло до складу Російської імперії. В 1919—1940 і з 1991 року — в складі незалежної Естонії.

Раквере розташоване в помірному кліматичному поясі. Середня кількість річних опадів становить 750 мм. Середня річна температура — 4,5 °C, сталі морози розпочинаються в грудні і тривають 80—90 днів. Щороку в місті утворюється сніговий покрив, середня товщина якого становить 30—40 см.

Вперше згадується Генріхом Латвійським 1226 року під назвою Тарванпяе (ест. Tarvanpää) у часописі Лівонії. Під час Данського панування отримує назву Везенберг (Wesenberg), що є дослівним перекладом естонської назви Тарванпяе на німецьку. 18 лютого 1268 поряд з поселенням між Тевтонським орденом з датчанами, що володіли поселенням, та арміями фактично незалежних північно-західних князівств, які вийшли зі складу Русі, відбулась битва. В середині XIII століття на місці старої дерев'яної фортеці будуються перші кам'яні фортифіковані споруди.

12 липня 1302 року, Раквере отримує Любецьке право. Коли у 1346 році король Данії продав естонські землі Лівонскому орденові, на місці дерев'яної фортеці вже був збудований великий замок, оточений кам'яним муром. Сьогодні руїни цього замку є головною туристичною пам'яткою міста.

У 1347—1558 роках містом володів Лівонський орден. 1508 року в Раквере розпочалося будівництво францисканського монастиря. Під час Лівонської війни, Раквере перебував під владою Московії і значно постраждав. За цей час московитами було побудовано нову лінію укріплень навколо замку. Для будівництва використовувалося переважно каміння з споруд та будинків, що оточували замок. Шведська армія декілька разів невдало намагалася захопити місто, вдалося їй це зробити лише 4 березня 1581 року.

Року 1602 після початку польсько-шведської війни Раквере захоплює Річ Посполита. Перед тим як місто знову повертається під владу Швеції у 1605 році, його замок руйнують поляки.

У 1703 році під час Великої Північної війни Раквере було спалено. Після капітуляції Естонії та Лівонії у цій війні було укладено Ніштадтський мир 1721 року, за яким Раквере отримала Російська імперія.

В 1919—1940 та з 1991 року — місто перебуває у складі незалежної Естонії.

За переписом населення 1881 року у Раквере проживало 3509 осіб.^[14] На 2012 рік населення Раквере становило 15 766 особи.^[1]

Згідно з останнім переписом населення, на 31 березня 2000 року постійне населення Раквере становило 17 097 осіб, з яких 84,79 % назвали себе естонцями. Найбільшою національною меншиною була російська (10,79 %), фінами себе назвали 277 осіб (1,62 %), українцями — 218 осіб (1,28 %), білорусами — 69 (0,40 %), інші національності склали 1,12 % від загальної кількості населення, або 192 особи.^[15]

Національність	1970		1979		1989		2000
	осіб	%	осіб	%	осіб	%	осіб	%
Загалом	17891	100	19011	100	19822	100	17097	100
естонці	13292	74,29	14550	76,53	14902	75,18	14496	84,79
росіяни	3441	19,23	3326	17,50	3545	17,88	1845	10,79
фіни	394	2,20	406	2,14	396	2,00	277	1,62
українці	410	2,29	355	1,87	507	2,56	218	1,28
білоруси	106	0,59	108	0,57	171	0,86	69	0,40
інші	248	1,39	266	1,40	301	1,52	192	1,12

За часів незалежності активно розвивається туризм, реставруються історичні пам'ятки, відбуваються різноманітні культурні події. Саме в місті Раквере відбувся перший естонський музичний фестиваль у напрямку панк-рок. Також тут проводиться широко відомий міжнародний рок-фестиваль «Green Christmas». З 1994 року в Ракверському театрі проходить театральний фестиваль «БалтоСкандал», під час якого сюди з'їжджається безліч молодих режисерів.

Раквере зберіг деяку кількість історичних пам'яток, головною з яких є Ракверська фортеця. Серед інших пам'яток слід відзначити дві церкви, млин — який було побудовано в першій половині XIX століття, та залізничну водонапірну башту — зведену у 1871 році.

Ракверська фортеця була заснована XIII століття на місці городища естів Тарванпяе (Tharwanpe). В часи Лівонської війни XVI століття фортеця була частково зруйнована. Остаточного руйнування вона зазнала під час польсько-шведської війни 1600—1611 років. Після якої, у ході ревізії Везенберг було викреслено зі списків діючих фортець через неможливість відбудови.

У XVIII—XIX століттях руїни замку використовувались як каменярня для будівництва в навколишніх околицях. Перші спроби відбудови були проведені у 1901—1902 роках. Масштабні реставраційні роботи розпочались у 1975 році, з яких основні були завершені до 1988.

Перша православна церква в Раквере згадується у 1763 році. Це була пересувна церква при кексгольмському полку. У подальші роки, зі збільшенням православного населення міста виникла необхідність у більшій церкві. У 1839 році за повелінням імператора Миколи I було придбано будинок міського доктора, який було перебудовано під церкву.^[16]

У 1872 році при церкві почали діяти церковно-парафіяльна школа, що проіснувала до 1919 року. Освіту в ній отримували не тільки православні, але й лютерани.

В церкві зберігаються мощі Сергія Флоринського, канонізованого у 2002 році.

У 1427 році на місці сучасної церкви Святої Трійці архітекторами Симоном та Андреасом була зведена дерев'яна церква Міхкеля (Михаїла).^[17] Року 1698 церкву було перебудовано у муровану.^[18] Церква Святої Трійці є однією з найвищих в Естонії, її висота сягає 62 метрів.

Раквере відоме своєю статуєю туру, під назвою Тарвас. Статую виготовив естонський скульптор Тауно Кангро до 700-ї річниці міста у 2002 році.

Тарвас вважається найбільшою статуєю тварини у балтійських країнах. Вона виготовлена з бронзи і встановлена на гранітному постаменті. Її довжина — 7 м, висота — 4 м, а вага близько 7 тонн. Статуя розташована поблизу замку на краю пагорба Валлімягі. На постаменті викарбувані імена людей і компаній, на чиї кошти її було встановлено.

Спорт активно розвивається в Раквере. У 2012 році місто стало одним з-поміж інших в Естонії, що приймали матчі Юнацького чемпіонату Європи з футболу. Всі матчі проходили на міському стадіоні.

• Тарвас (баскетбольний клуб) — чоловіча баскетбольна команда. Клуб бере участь у Корвпаллі Мейстрілізі та Балтійській Баскетбольній Лізі.
• Рівал (волейбольний клуб) — чоловіча волейбольна команда, багаторазові чемпіони Естонії та володарі Кубку. Клуб бере участь у Шенкер Лізі.
• Тарвас (футбольний клуб) — аматорський футбольний клуб заснований у 2004. Станом на 2012 рік бере участь в Есілізі.

• Яан Кіівіт-молодший — архієпископ Естонської євангелічно-лютеранської церкви в період з 1994 по 2004 роки.
• Епп Мяе — естонська борчиня вільного стилю, дзюдоїстка, сумоїстка та пляжна борчиня, бронзова призерка чемпіонату світу з вільної боротьби (рноша для Естонії медаль світової першості в жіночій боротьбі), чемпіонка (перша в країні) та срібна призерка чемпіонатів світу з пляжної боротьби.

Цесіс, Латвія Куопіо, Фінляндія Лаппеенранта, Фінляндія Лапуа, Фінляндія Лютенбург, Німеччина

Паневежис, Литва Сенакі, Грузія Сігтуна, Швеція Сольнок, Угорщина Вишгород, Україна

Будівля Ракверського театру.  Стародавній вітряк в Раквере.  Залізнична водонапірна башта.  Руїни фортеці Раквере.  Внутрішній двір фортеці.  Статуя Тарвас.

• Odette Kirss. Історія Раквере. З найдавніших літ до 1944 року = Rakvere ajalugu. Kõige vanemast ajast kuni 1944. aastani. — Virumaa Muuseumid, 2003. — 216 p. — ISBN 9985-62-151-4. (ест.)