«Так називалося одне урочище на Печерську, улоговина, з якої випливає невеликий струмок Клов. Урочище починалося крутим і глибоким урвищем у північній частині Печерська, поблизу... фортечної Микільської брами, нині частково засипано та загладжене. Ця улоговина пролягає на південний захід, уздовж Клова, колишніх Хрестів і Нової Слободи, прямуючи до Нової Забудови. Струмок Клов вливається у Либідь»[1].
Провалля на схилах Дніпра укріпили верхніми і нижніми підпірними мурами. Верхні напівкруглі мури збудували в 1853—1854 роках. Нижні, двоярусну склепінну галерею з внутрішніми галереями, рушничними й артилерійськими бійницями, спорудили у 1856 році. Під час воєнних дій вони мали захищати проходи до Ланцюгового мосту й охороняти Микільську браму.
Через мури проходив підземний хід, що з'єднував арсенальські майстерні та водокачку на березі Дніпра. У цих підземеллях були прокладені чавунні водопровідні труби[3]. Вся ця частина укріплень Київської (Нової Печерської) фортеці, отримала неофіційну назву Миколаївського форту[4].
1949 року в урочищі на схилах Дніпра, між двома підпірними мурами, був споруджений Зелений театр.